Конституционное право Украины (4)

Курсовая работа

29. Конституционная организация государственной власти и местного самоуправления в Украине…………………………………………………………………………………………………………..

30. Государственные символы и правовой порядок их использования…………………………………………………………………………………………………………………………………………………..

31. Понятие и принципы териториального устройства Украины………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….

32. Конституционные /юридические/ признаки унитарного государства Украины. Разграничение компитенции республики Украина и автономной республики Крым…………….

33. Конституционные средства совершенствования и гармонизации межнациональных отношений в старне………………………………………………………………………………………………

34. Государственная территория: понятие и состав……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..

35. Государственная граница: понятие, виды, порядок установления, режимы……………………………………………………………………………………………………………………………………….

8 стр., 3736 слов

Борьба с коррупцией в Республике Беларусь – важнейшая государственная задача

... Прокуратура Республики Беларусь определена ответственной за организацию борьбы с коррупцией, в связи с чем она наделена особыми полномочиями. государственные органы и иные организации, участвующие в борьбе с коррупцией. борьба с коррупцией основывается на ...

36. Государственные организации и средства защиты государственной границы в условиях мира, войны, териториальной обороны……………………………………………………………

37. Административно-териториальное устройство Украины и порядок решения вопросов административно-териториального устройства……………………………………………………..

38. Понятие органа государства, его признаки и конституционный статус…………………………………………………………………………………………………………………………………………….

39. Структура действующего законодательства о государственных органах Украины……………………………………………………………………………………………………………………………..

40. Конституционные принципы организации и деятельности органов государства. Демократизация организации и деятельности государстванного аппарата………………………..

41. Законодательная власть: структура, порядок деятельности, компетенция…………………………………………………………………………………………………………………………………………..

43. Президент Украины: полномочия и роль в системе государственных органов…………………………………………………………………………………………………………………………………..

44. Администрация Президента……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….

45. Кабинет Министров: место в системе органов и исполнительной власти, структура и компетенция………………………………………………………………………………………………………

7 стр., 3023 слов

Органы исполнительной власти Украины

... Севастопольская городская государственная администрация является органом государственной исполнительной власти соответственно в области, городах Киеве, Севастополе. Государственную администрацию образовывает Президент Украины. Государственная администрация является составной частью единой системы органов государственной исполнительной власти. Она подчиняется Президенту, ...

46. Центральная государственная администрация: понятие, структура…………………………………………………………………………………………………………………………………………………..

47. Местная государственная администрация: понятие, структура, компетенция………………………………………………………………………………………………………………………………………

48. Аппарат ВР У-ны……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..

49. Регламент ВР У-ны……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

50. Комитеты ВР У-ны……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

51. Ф-ции и полномочия комитетов ВР У-ны…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….

14 стр., 6629 слов

Виды органов законодательной власти в Российской Федерации

... Законодательными органами помимо парламента являются и местные органы власти и самоуправления. Они, как правило, имеют представительный характер и действуют в пределах соответствующих административно-территориальных единиц (муниципальных советов, префектурных собраний, национальных советов, коммунальных советов). Местные представительные органы ...

53. Требования к заключениям и рекомендациям комитетов ВРУ…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..

54. Сессии ВРУ (по регламенту ВРУ)……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….

56. Формирования органов суд. и исполнит. Власти ВРУ, персональное избрание, назначение и освобождение от должности…………………………………………………………………..

59. Осущ-ние ВРУ и ее органами контрольных ф-ций и полномочий……………………………………………………………………………………………………………………………………………………

61. Принятие, осн. принципы и система местного самоуправления……………………………………………………………………………………………………………………………………………………….

62. Сельский, поселковый и городской голова…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..

64. Исключительная компетенция сельских, поселковых и городских советов…………………………………………………………………………………………………………………………………………

65. Полномочия исполнительных органов в с., п., г. советах……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..

10 стр., 4872 слов

Курсовая №4108 Правовой статус органов местного самоуправления

... органов местного самоуправления. Предметом данной курсовой работы является организационно- правовой органов местного самоуправления. Цель курсовой работы оценка содержания системы органов местного самоуправления. Задачи изучить признаки и систему органов местного самоуправления рассмотреть представительный орган муниципального образования определить правовой статус органов местного самоуправления. ...

66. Сессия с., п., г. советов…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….

67. Постоянные комиссии с., п., г. советов……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….

68. Правовой статус депутата местного совета………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….

69. Гарантии местного самоуправления…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..

70. Ответственность органов и д. лиц местного самоуправления…………………………………………………………………………………………………………………………………………………………

71. Регламент Конституционного Суда Украины……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..

4 стр., 1731 слов

Изучение и преподавание римского права. Личность в системе римского ...

... преподавания латинского языка и римского права)»; ДАНИЕЛА РУПЧИЧ (Университет Осиека) «Преподавание римского права в Хорватии». 3Работы Коллоквиума продолжились 6 октября. На заседании на тему «Личность в системе римского права» ... Темами Коллоквиума стали следующие: «Изучение и преподавание римского права. Личность в системе римского права. Защита должников». В работе Коллоквиума приняли участие ...

72. З-он У-ны «О выборах народных депутатов Украины»……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………….

1. Понятие и сод. Кон. Строя.

К. С. это юрид. орг-ция общ-ного и гос-ного строя, политико-правовой фундамент формирования гр-кого общ-ва и правового гос-ва, ср-ва обеспечения приоритета прав и свобод человека и гр-на в отношении любых других коллективно-субъективных прав.

К-ционный строй У-ны представл. собой систему обществ. отнош,. которые предусматривает, регул. и охраняет ее К-ция, то есть порядок, что устанавливает ее Осн. З-н в гос-ве и общ-ве.

Общепризнанными составными конституционного строя есть основы гос-ного и общест. строя, к-ционный статус человека и гражданина, формы прямого народовластия, орг-ция гос-ной власти и местного самоуправления и статус их органов, территориальный строй и другие институты гос-ва и общ-ва.

Первоочередное значение К-ция У-ны, как и к-ции большинства стран мира, предоставляет закреплению к-ционных основ гос-ного и общ-ного строя.

К-ция, как осн. з-он гос-ва, закрепляет отношения, определяющие построение, устройство и функционирование гос-ва как орг-ции полит. власти. К ним относятся отношения, которые складываются по поводу:

  • формы гос-ного правления,
  • политического режима,
  • гос-ного устройства,
  • использования атрибутов и символов гос-ва.

2. Структ. и прин. самоорганиз. гражд. Общества

городов соответствующие сельские, поселковые и городские советы могут позволяющие им создавать строительные, уличные, квартальные и др. органы самоорг-ции нас-ния. Целью деят-ти таких органов есть поддержка усилий органов местного самоупр-ния, реализация актов местных референдумов, осущ-ния общ-ных инициатив и т. п.

Органы самоорг-ции нас-ния действуют в пределах К-ции и законов У-ны, уставов (положений) о них, утвержденных в опред. законом порядке. Развивая общ-ные инициативы, жители сел, поселков и городов через создаваемые ими органы самоорг-ции населения, сельские, поселковые и городские советы укрепляют свои позиции в отношениях с исполнит. органами местного самоупр-ния и органами исполнит. власти, а если нужно, то и делают сопротивление против давления с боку собственных и гос-ных исполнит. структур.

Создание общ-ных структур в системе местного самоупр-ния районными и обл. советами К-ция не предусматривает. Предоставление такого права исключительно сельским, поселковым и гор. советам делает положение районных и обл. Советов зависимым от советов первичного уровня самоупр-ния. Это дает возм-сть последним создавать вокруг районных и областных советов различные общ-ные фонды, объединения тер-ных общин и т. п., к-рые усиливают их воздействие на районные и областные советы и т. п.

2 стр., 851 слов

Екологічні права і обов`язки громадян України

... впливу на навколишню природне середовище. Діючими законодавчими актами передбачені і інші екологічні права для громадян нашої держави. Не в багатьох сучасних державах громадяни наділені таким широким ... природного середовища, і несуть відповідальність за їхні порушення відповідно до законодавства України. Стосовно до правових категорій правоздатності і дієздатності фізичних осіб, цивільного стану ...

Вопросы орг-ции и деят-ти органов самоорг-ции нас-ния как составной части системы местного самоупр-ния определ. зак-вом о местном самоупр-нии.

Гражданское общество

Становление и функционирование гражданского общества во внегос-ной сфере общ-ных отношений не означает его изолированность от гос-но-правовых ин-тов, орг-ционной деят-ти гос-ных органов и орг-ций, правовых ср-в воздействия на деят-ть орг-ций и поведение людей в системе гражд. общ-ва.

При этом используются разл. Гос-но-правовые ср-ва — законодат. акты, правовые отношения, складывающиеся в связи с правовым регулированием поведения людей, орг-цией, реорг-цией, деят-тью и прекращением объединений людей, функционированием др. ин-тов гражд. общ-ва, договорные и внедоговорные ср-ва правового регулирования взаимоотношений, взаимодействия общ-ва и гос-ва, правоохранит. Деят-сть гос-ва, его органов и орг-ций.

Демократическое правовое гос-во —

Важнейшие принципы гражд общества и демокр. правового гос-ва, их взаимоотношений на индивидуальном и массовом (ассоциированном) уровнях закреплены и оформлены в системе К-ционного строя. В отличие от общ-ва, в к-рое гос-во входит в кач-ве важнейшей полит орг-ции, центра, вокруг к-рого «вращается» вся полит. жизнь, гражд. общ-во не включает гос-во, несмотря на то, что все его потребности и интересы в различной степени и форме находят отражение в гос. деят-ти, преломляются «сквозь» волю гос-ва, получая всеобщее значение в системе зак-ва, юр. средств, обеспеч-щих стабильность и нормальное развитие гражд. общ-ва.

Определяется служебная, обслуживающая роль гос-ва в отношении гражданского общ-ва, воссоздание для него нормальных демократических условий существования и развития. С др. стороны, функционирование гражд. общ-ва в соответствие с законами гос-ва, уважении общ-вом гос-венности.

Конституционными признаками демократического правового государства являются :

  • разграничение функций, сфер влияния и ответственности между государством и гражданским обществом с тем, чтобы государственное регулирование в гражданском обществе осуществлялось в пределах, определенных Конституцией, создавало для общества условия нор­мального развития, а гражданское общество и его институты, оказывая постоянное влияние на государственную политику, не претендовали на суверенную власть, на осуществление властно-управленческих функций, узурпацию власти отдельными партиями, группировками или ли­цами, а являлось свободной ассоциацией людей. их социальным домом;

— достижение политической (государственной) власти только посредством законом предусмотренных форм прямого народовластия, демократических выборов, имеющих всеобщий, равный, прямой характер при условии тайного голосования и исключительного права высшего органа государственной власти выступать от имени всего народа:

  • разделение государственной власти на законодательную, исполнительную, контрольную, судебную, каждая из которых действует независимо, самостоятельно, во взаимодействии с другими властями и, как правило (исключение может быть установлено только Конституцией), без права взаимного делегирования функций и полномочий, на началах взаимных сдержек и противовесов;
  • и другими формами территориальной самоорганизации граждан с правом делегирования полномочий и договорной компетенции в системе самоуправления территориальным коллективом (общины, коммуны);
  • признание государством (но не октраирование, не «дарованием им) естественных, неотчуждаемых и неприкосновенных прав и свободчеловека и гражданина, обеспечение этих прав и свобод государственной защитой

4. Основ. институты. гражд. общ-ва и конст. ср-ва обеспеч. его функциониров.

25 стр., 12226 слов

Конституционное право Украины

... самоуправления. 11 71. Регламент Конституционного Суда Украины. 12 72. З-он У-ны «О выборах народных депутатов Украины». 12 1 Понятие ... в которой каждый чел-к свободен как обладающий неотчуждаемыми правами, равноправен с др. членами ассоциации, самостоятелен в выборе ... прямой характер при условии тайного голосования и исключительного права высшего органа государственной власти выступать от имени всего ...

Осн. институтами гр-кого общ-ва явл.:

  • свободное предпринимательство в условиях добросовестной конкуренции и социальной направленности, защиты интересов потребителей;
  • эколог. Безоп-ть как система мер, проводимых в соответствующих орг-ционных формах и направленная на сохранение окружающей среды, генофонда живой природы;
  • семья-естественная и основная ячейка общ-ва, в к-рой брак основан на добровольном и свободном соглашении мужчины и женщины, равноправных семейных отношениях;
  • охрана здоровья народа как система социально-экон., медико-санитарных, оздоровительно-профилактических мер;
  • народное образование, развитие науки, культуры и искусства в условиях свободного выбора каждым чел-ком и объединениями людей форм и видов образования, сфер занятия научной деятельностью, областью культуры и искусства;

— Становление и функционирование гр-кого общ-ва во внегос-ной сфере общ-ных отношений не озачает его изолированности от гос-но-правовых институтов, орг-ционной деят-ти гос. органов и орг-ций, правовых ср-в воздействия на деят-ть орг-ций и поведение людей в системе гражд. общ-ва. К-ция закрепляет основы формирования, развития и защиты гражд. общ-ва, определяет начала его взаимосвязей с гос-вом. Она должна провозгласить приоритет гр-кого общ-ва над гос-вом, обеспечивающим условия нормального его функционирования.

При этом используются разл. гос. -правовые ср-ва-законодат. Акты, правовые отношения, складывающиеся в связи с правовым регулированием поведения людей, орг-цией, реорг-цией, деят-тью и прекращением объединений людей, функционированием др. институтов гр-кого общ-ва, договорные и внедоговорные ср-ва правового регулирования взаимоотношений, взаимодействия общ-ва и гос-ва, правоохр. деят-ть гос-ва, его органов и орг-ций.

5. Объеденения граждан.

Об’єднанням громадян є добровiльне громадське формування, створене на основi єдностi iнтересiв для спiльної реалiзацiї громадянами своїх прав i свобод.

Об’єднання громадян, незалежно вiд назви (рух, конгрес, асоцiацiя, фонд, спiлка тощо) вiдповiдно до цього Закону визнається полiтичною партiєю або громадською органiзацiєю.

Дiя цього Закону не поширюється на релiгiйнi, кооперативнi органiзацiї, об’єднання громадян, що мають основною метою одержання прибуткiв, комерцiйнi фонди, органи мiсцевого та регiонального самоврядування (в тому числi ради i комiтети мiкрорайонiв, будинковi, вуличнi, квартальнi, сiльськi, селищнi комiтети), органи громадської самодiяльностi (народнi дружини, товариськi суди тощо), iншi об’єднання громадян, порядок створення i дiяльностi яких визначається вiдповiдним законодавством.

Особливостi правового регулювання дiяльностi профспiлок визначаються Законом України про профспiлки.

9 стр., 4218 слов

Интерпретация конституционных норм по вопросу пределов ограничения ...

... интерес. В дипломной работе рассматриваются некоторые правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации в ходе интерпретации конституционных норм по вопросу пределов ограничения конституционных прав и свобод личности. Прежде всего, это относится ...

Громадська органiзацiя

Полiтична партiя

Об’єднання громадян створюються i дiють на основi добровiльностi, рiвноправностi їх членiв (учасникiв), самоврядування, законностi та гласностi. Вони вiльнi у вибор напрямiв своєї дiяльностi.

Обмеження дiяльностi об’єднань громадян може встановлюватись тiльки Конституцiєю та законами України.

Всi основнi питання дiяльностi об’єднань громадян повиннi вирiшуватись на зборах всiх членiв або представникiв членiв об’єднання.

Об’єднання громадян повинно регулярно обнародувати свої основнi документи, склад керiвництва, данi про джерела фiнансування та витрати.

6. Полит. партии и их роль в жизни гражд. об-ва

Полiтичною партiєю є об’єднання громадян — прихильникiв певної загальнонацiональної програми суспiльного розвитку, якi мають головною метою участь у виробленнi державної полiтики, формуваннi органiв влади, мiсцевого та регiонального самоврядування i представництво в їх складi.

Щодо полiтичних партiй в Конституцiї також заначається, що полiтичнi партiї в Українi сприяють формуванню i вираженню полiтичної волi громадян, беруть участь у виборах. Членами полi­тичних партiй можуть бути за цiєю Конституцiєю лише громадяни України. Обмеження щодо членства у полiтичних партiях встанов­люються виключно Конституцiєю i законами України. Як складова частина права громадян України на об’єднання закрiплюється їх право на участь у професiйних спiлках з метою захисту своїх трудових i соцiально-економiчних прав та iнтересiв (ст. 36).

Щодо гарантiй цього права в Конституцiї зазначається, що нiхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об’єднання громадян чи обмежений у правах за належнiсть чи неналежнiсть до полiтичних партiй або громадських органiзацiй. Усi об’єднання громадян рiвнi перед законом. Разом з тим Конституцiєю передбачаються певнi обмеження щодо утворення i дiяльностi полiтичних партiй та громадських органiзацiй. Зокрема, вiдповiдно до статтi 37 Основного Закону утворення i дiяльнiсть полiтичних партiй та громадських органiзацiй, програмнi цiлi або дiї яких спрямованi на лiквiдацiю незалежностi України, змiну конституцiйного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенiтету i територiальної цiлiсностi держави, пiдрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганда вiйни, насильства та розпалювання мiжетнiчної, расової, релiгiйної ворожнечi, посягання на права i свободи людини, здоров’я насе­лення забороняється. Полiтичнi партiї та громадськi органiзацiї не можуть мати воєнiзованих формувань. Не допускається створення i дiяльнiсть органiзацiйних структур полiтичних партiй в органах виконавчої i судової влади i виконавчих органах мiсцевого само­врядування, вiйськових формуваннях, а також на державних пiд­приємствах, у навчальних закладах та iнших державних установах i органiзацiях, що було поширеним явищем протягом тривалого часу.

7. Общественные организац: понятие и виды.

Стаття 3. Громадська органiзацiя

Громадською органiзацiєю є об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соцiальних, економiчних, творчих, вiкових, нацiонально-культурних, спортивних та iнших спiльних iнтересiв.

8. Демократ. правовое гос-во.

См вопрос 3

9. Чел, личн, гражданин в совр конституциализме.

Совокупность свойств, которые характерезуют человека как социальное существо, участника общ. Отношений, охватывается понятием личности. Наличие у человека определенных прав и свобод свидетельствует о формировании личности, обладающей определенным статусом в обществе. Таким образом, личность, — это индивид, обладающий определенным статусом в обществе, комплексом прав, свобод и обязанностей.

Конкретный человек выступает биологической основой личности, которая, являясь продуктом общества, характерезуется в единстве социальных и биологических черт, и включает:

  • социальные связи и отношения человека;
  • опыт, знания, навыки, привычки, культурный уровень;
  • инстинкты,темперамент, чуства, состояние здоровья;
  • особенности психики и мышления, способности к познанию и творчеству.

Человек становится личностью в процессе своего развития, под влиянием как индивидуальных, так и социальных факторов. Отношения между личностью и государством определяются правовым положением личности и ее правовым статусм в обществе и государстве. Правовое положение личности включает правовое состояние, общюю правосубъектность, политико-правовые принципы, основные права, свободы и обязанности личности, а также юридические гарантии их реализации. Основой правового положения личности является ее правовой статус, который представляет собой совокупность прав, свобод и обязанностей личности, закрепленных в законодательстве. Ядром правового статуса личности является конституционный статус, как совокупность закрепленных в Конституции прав, свобод и обязанностей. Правовое состояние личности отражает принадлежность лица к государству /гражданство, иностранное гражданство, безгражданство/. Положение человека в обществе определяет правовое положение личности, соотношение между гражданином и государством. Различные общества и государства характерезуются не одинаковым правовым положением личности. Это положение, в свою очередь, зависит от общественно-экономической формации, типа государства, формы правления и полит. движения. Для демократических гос-в характерен высокий правовой статус личности, наличие признаных естественных прав человека, определяющих высокий уровень защищенности и независимости личности. В государствах с авторитарным режимом права и свободы личности полностью или частично ограничены государством.

Правовое положение личности включает:

1) гр-во, 2) общую правоспособность, 3) политико-правовые принципы, осн. права и обяз-ти гр-ан, 4) а также юрид. гарантии прав, свобод и обяз-тей личности.

Гр-во — предпосылка элементов правового положения личности. Объе прав и обяз-тей, предоставляемых лицу гос-вом, находится в прямой зависимости от гр-ва, устанавливая права и обяз-ти в полном объеме для гр-ан У-ны. Гр-во У-ны опред. постоянную связь лица и гос-ва, находящую свое отражение в их взаимных правах и обяз-тях. Право на гр-во явл. неотъемлемым правом чел-ка.

Общая правосп-ть — это сп-ть иметь права и обяз-ти. Она органически связана с гр-вом, служит его логическим продолжением.

Система осн. прав, свобод и обяз-тей охватывает все главные сферы жизни и деят-ти гр-ан. Соответственно этим сферам она содержит специфические внутрисистемные связи между составляющими ее главными группами прав, свобод и обяз-тей, а также между отдельными правами, свободами и обяз-тями.

По осн. сферам деят-ти людей права, свободы и обяз-ти гр-ан классифицируются по 4 группам:

  • осн. права, свободы и обяз-ти гр-ан в области соц. -экон. жизни;
  • …..

в обдасти социально-культурной жизни;

  • ….. в области гос-ной и общ-но-полит. жизни;
  • …..

в области личной жизни, т. е. в сфере индивидуальной свободы и личной безоп-ти.

Гарантии осущ-ния осн. прав и свобод и соблюдение осн. обяз-тей состоят в том, чтобы обеспечить возможно более благоприятную обстановку, в к-рой закрепленный в законе статус гр-на становился бы юрид. и фактическим положением каждого отдельного чел-ка. Гарантии служат связующим звеном, к-рое дает возм-ть осуществить необходимые в правовом статусе гр-ан переход от предусмотренной в законе возм-ти к действительности, т. е. гарантировать осн. права и свободы гр-ан — значит обеспечивать обладание и пользование ими и защищать их от нарушителей. Гарантии осн. обяз-тей выражаются в создании более благоприятных условий для несения и активного исполнения обяз-тей и в установлении отв-ти, применения вытекающих из нее мер к лицам, не выполняющих своих обяз-тей.

11. Понятие, юр. природа и классификация К-ционных прав, свобод, зак-ных интересов о обяз-тей гр-ан. Соотношение индивидуальных и коллективных прав.

Термины «права», «свободы» и «обяз-ти» часто употребляются в национальном праве разных стран мира, в т. ч. и в укр. праве. Им уделяется большое внимание в К-ции У-ны и в др. законодат. актах почти всех отраслей права У-ны (К-ционное, админ., семейное право и т. д.).

Права и свободы гр-на закреплены в международном праве в виде общепризнанных стандартов, к-рые находятся в междунар. соглашениях и пактах. Где бы гр-нин не находился, он находится под защитой сообщ-ва, своего гос-ва и гос-ва, где он находится. Гос-во через свои з-ны закрепляет права и свободы гр-ан потому, они явл. фундаментальными.

Права и свободы гр-на и чел-ка-это обеспеченные К-цией и др. з-нами У-ны возм-ти иметь, владеть, пользоваться и распоряжаться эконом-кими, полит., культурными и др. социальными ценностями, благами; пользоваться свободой действий и поведения в пределах з-на. Права и свободы гр-на, закрепленные к-цией (ст. 22), не явл. исчерпаемыми, они не могут быть отменены. Исходя из содержания К-ции У-ны, осн. права и свободы гр-на и чел-ка классифицируются по таким признакам: гражд-кие, политические, экономические, социальные, культурные права и свободы. Это осн. К-ционные права гр-на. Они конкретизируются, детализируются в законодательных актах, к-рыми устанавливаются способы защиты таких прав.

Содержание К-ционных обяз-тей составляют общие требования общ-ва и гос-ва к человеку и гр-ну в сфере социальной действительности. К-ционные обяз-ва-это разновид юрид. обяз-в, под к-рыми подразумевается продиктованная зак-вом мера необходимого, обязательного поведения чел-ка. К-ционные обяз-ти определяют обязательное (желаемое) для всех гр-ан и общ-ва поведение чел-ка и гр-на в гос-но-правовой и социальной сферах. Их содержание составляют К-ционные нормы, обобщенные с позиций международно-правовых актов и принципов общечеловеческой морали.

12. Гарантии осущ-ния прав, свобод и обяз-тей гр-ан.

См. Раздел 2 Конституции Украины.

13. Задачи органов исполн. и суд. властей, контрольно-надзорных, правоохр. органов, объединений гр-ан в обеспечении правовой защищенности чел-ка.

14. Междунар. -правов. стандарты и К-ционное зак-во о правов. положении чел-ка и гр-на.

Право человека — это гарантированное законом и обеспеченное государством возможность поведения лица, а свобода – область человеческого поведения, в которую гос-во обязуется не вмешиваться. В современном мире для большинства государств характерно определенное совпадение взглядов на то, какие права должны быть представленны индивидом, и закреплены в национальных законах. Международно- правовые обязательства, развивающие и конкретизирующие принцип уважения прав человека составляют содержание международных стандартов в области прав человека. Существуют следующие международные акты о правах человека: всеобщая декларация прав человека 1948г./ООН/; Декларация о правах лиц принадлежащих к нац. или этническим, религиозным и языковым меньшинствам/1992г./; декларации о защите всех лиц от пыток и др. жестоких, бесчеловечных или унижающих достоинство видов обращения или наказания /1975г./; Международный пакт об экономических, социальных и культурных правах; международный пакт

15. Понятие и виды гр-ких состояний личности. Правовая регламентация гр-ких состояний личности.

Гражданин — З-н о гражданстве

Иностранец — З-н О правовом положении иностанцев

Беженец — З-н о беженцах

16. Гражданство: понятие и К-ционная природа.

Гражданин — это человек, взятый в его соотношении с гос-вом, политической властью в общ-ве и законом, основанном на государственно-правовом признании конкретного индивида носителем субъективных прав и юрид. обязанностей.

Украинское государство гарантирует и защищает конституционные права и свободы — своих граждан и обеспечивает выполнение ими обязанностей перед обществом.

17. Принадлежность к гр-ву и приобретение гр-ва.

Статья 2 . Принадлежность к

Гражданами Украины являются:

1) все граждане бывшего СССР, которые на момент провозглашения независимости Украины (24 августа 1991 года) постоянно проживали на территории Украины;

2) лица, которые на момент вступления в силу Закона Украины «О гражданстве Украи­ны» 3 ноября 1991 года) постоянно прожи­вали в Украине, независимо от расы, цв ета кожи, политических, религиозных и других убеждений, пола, этнического и социального происхождения, имущественного положения, места жительства, языковых или других приз­наков и которые не являются гражданами других государств;

  • и до 31 декабря 1999 года подали в установленном н астоящим Законом порядка заявление об определении своей принадлежности к гражданству Украины;

4) лица, которые приобрели гражданство Украины в соответствии с настоящим Законом.

Статья 11

Гражданство Украины приобретается:

1) по рождению;

2) по происхождению;

3) путем принятия в гражданство Украины;

18. Условия принятия гр-ва. Прекращение гр-ва.

Статья 16

Условиями принятия в гражданство Украины являются:

2) не пребывание в иностранном гражданстве;

3) непрерывное проживание на законных основаниях на территории Украины в течение последних пяти лет.

Это правило не распространяется на лиц, изъявивших желание стать гражданами Укра­ины, при условии, если они родились или доказали, что хотя бы один из их родителей, де­душка или бабушка родились на ее территории;

4) владение украинским языком в объеме, достаточном для общения;

— Положения абзаца первого пункта 3, пунктов 4, 5 части второй настоящей статьи мо­гут не учитываться в исключительных случаях по. решению Президента Украины в отноше­нии лиц, имеющих выдающиеся заслуги перед Украиной или если их принятие в граждан­ство Украины представляет государственный интерес для Украины.

По истечении действия пункта 3 статьи 2 настоящего Закона гражданство Украины приобретается. лицами, на которых он распространяется, в порядке, установленном статьей 16, без учета положений абзаца первого пункта 3 и пункта 4 части второй настоящей статьи.

Положения абзаца первого пункта 3 и пункта 4 части второй этой статьи не распространяются на лиц, состоящих в браке с гражданами Украины.

3) находящиеся под следствием или избегающие наказания либо совершившие преступление на территории другого государства;

4) находящиеся на военной службе, в службе безопасности, в правоохранительных органах, органах юстиции или органах государственной власти иностранного государства.

Основания прекращения гражданства Украины Гражданство Украины прекращается:

1) вследствие выхода из гражданства Украины;

2) вследствие утраты гражданства Украины;

3) на основаниях, предусмотренных международными договорами Украины, согласие на обязательность которых дано Верховной Радой Украины.

19. Понятие и правовой статус иностранных граждан.

Стаття 2. Засади правового статусу iноземцiв

Іноземцi мають тi ж права i свободи та виконують тi ж обов’язки, що i громадяни України, якщо iнше не передбачено Конституцiєю, цим та iншими законами України, а також мiжнародними договорами України.

Іноземцi є рiвними перед законом незалежно вiд походження, соцiального i майнового стану, расової та нацiональної належностi, статi, мови, ставлення до релiгiї, роду i характеру занять, iнших обставин.

Якщо iноземною державою встановлено обмеження щодо реалiзацiї прав i свобод громадянами України, Кабiнет Мiнiстрiв України може прийняти рiшення про встановлення вiдповiдного порядку реалiзацiї прав i свобод громадянами цiєї держави на територiї України. Це рiшення набирає чинностi пiсля його опублiкування. Воно може бути скасовано, якщо вiдпадуть пiдстави, за яких воно було прийнято.

Здiйснення iноземцями своїх прав i свобод не повинно завдавати шкоди нацiональним iнтересам України, правам, свободам i законним iнтересам її громадян та iнших осiб, якi проживають в Українi.

Іноземцi зобов’язанi поважати та дотримувати Конституцiї i законiв України, шанувати традицiї та звичаї народу України.

Режимы проживания иностранных граждан.

Стаття 3. Іммiграцiя i тимчасове перебування iноземцiв

Іноземцi можуть у встановленому порядку iммiгрувати в Україну на постiйне проживання або для працевлаштування на визначений термiн, а також тимчасово перебувати на її територiї.

Іноземець може отримати дозвiл на iммiграцiю та iммiгрувати на постiйне проживання, якщо вiн:

  • має в Українi законне джерело iснування;
  • перебуває на утриманнi громадянина України;
  • має на своєму утриманнi громадянина України;
  • Іноземцi, якi iммiгрували на постiйне проживання або для тимчасового працевлаштування, отримують посвiдки вiдповiдно на постiйне або тимчасове проживання.

Іноземцi, якi перебувають в Українi на iншiй законнiй пiдставi, вважаються такими, що тимчасово перебувають в Українi. Вони зобов’язанi в порядку, що визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України, зареєструвати свої нацiональнi паспорти або документи, якi їх замiнюють, i виїхати з України пiсля закiнчення вiдповiдного термiну перебування.

Якщо iноземцi, якi тимчасово перебувають в Українi, змiнюють мiсце проживання, вони зобов’язанi повiдомити про це органи внутрiшнiх справ, у яких зареєстровано їх нацiональнi паспорти або документи, що їх замiнюють.

20. Лица без гражданства: понятие и особенности правового положения. Проблема полигражданства.

См. Ст. 26 Конституции.

21. Понятие и особенности правового статуса беженца. Проблема вынужденных переселенцев.

Стаття 1. Поняття «бiженець» та умови набуття статусу бiженця

У цьому Законi пiд термiном «бiженець» розумiється iноземець (iноземний громадянин чи особа без громадянства), який внаслiдок обгрунтованих побоювань стати жертвою переслiдувань за ознаками расової, нацiональної належностi, ставлення до релiгiї, громадянства, належностi до певної соцiальної групи або полiтичних переконань вимушений залишити територiю держави, громадянином якої вiн є (або територiю країни свого постiйного проживання), i не може або не бажає користуватися захистом цiєї держави внаслiдок зазначених побоювань та щодо якого в порядку та за умов, визначених цим Законом, прийнято рiшення про надання йому статусу бiженця.

22. Особенности правового положения лиц, получивших убежище.

Стаття 12. Права бiженця

одержання грошової допомоги, пенсiй та iнших видiв соцiального забезпечення в порядку, визначеному Кабiнетом Мiнiстрiв України;

  • користування житлом, наданим у мiсцi тимчасового проживання;
  • навчання в порядку, передбаченому законодавством України для iноземцiв;
  • користування надбаннями культури;
  • свободу совiстi та вiльне вiдправлення релiгiйних обрядiв;
  • недоторканнiсть особи, житла, охорону законом особистого життя, таємницi листування, телефонних розмов i телеграфних повiдомлень;
  • вступ до легалiзованих громадських органiзацiй вiдповiдно до їх статутiв (положень).

Бiженець зобов’язаний:

виконувати законнi вимоги державних органiв i посадових осiб.

23. Парламентарная и президентская республика: особенности организации и функционирования государственной власти, управления и территориального самоуправления.

Парламентская республика характеризуется провозглашением принципа верховенства парламента над правительством. Правительство несет политответственность за свою деятельность. Глава гос-ва избирается парламентом обладающий формальной самостоятельностью. Особенностью этой республики является: правительство формируется только парламентским путем из числа членов партийного большинства в парламенте. Правительство правит пока его поддерживает парламентское большинство. Президент действует только с согласия парламента. Президентские акты приобретают юр. силу только после контрасигнации соответствующим министром, котрый несет за них ответственность. Президент наделяется обширными полномочиями,но осуществляются они правительством.

Президентская республика. В ней законодательная и исполнительная власть получает свой мандат от народа. Главой исполнительной власти является президент,совмещающий эту функцию с функцией главы государства. Правительства как колегиального органа обычно нет. Министры подчинены президенту. У президента нет права на роспуск парламента. Признак: отсутствие ответственности исполн. власти перед парламентом за проводимую политику. В президентской республике наиболее последовательно проведен принцип разделения властей. Взаимоотношения между ветвями власти строятся на базе принципа сдержек и противовеса, согласно которому президент, парламент и верх. суд наделяются такими полномочиями, котрые позволяют им воздействовать друг на друга.

Госстрой – это система отношений, возникающих на основе норм, закрепленных в конституции и конституционных законах и складывающихся в процессе формирования и деятельности органов государства, регионального и местного самоуправления. Организация госстроя основана на принципах разделения госвласти на законодательную, исполнительную и судебную, разграничения компитенции между центральной властью, местными советами и др. органами самоуправления на основе верховенства Конституции и законов Украины. Конституционные основы госсоя представляют собой систему предусмотренных и закрепленных Конституцией основных принципов организации и деятельности государства и его основных институтов: форм гос-ва, основных элементов /атрибутов/ его механизма, основных функций гос-ва и гарантий госстроя. Основными принципами госстроя Украины соотвтственно к его Конституции являются принципы суверенитета и независимости гос-ва, демократизма гос-ва, соц. И правового хар-ра гос-ва, унитарности /единства/ гос-ва. СМ. Ст. ст. 1, 2 Конституции. Форма гос-ва – это госустройство, т. е. это его территориальная организация, форма госсвязей между государством вцелом и его частями, их правовое положение. Территориальное устройство Украины построено на принципах единства, неделимости, неприкосновенности и целостности гос. территории. При решении вопросов территориального устройства учитываются госинтересы, мнения граждан, проживающих на соответствующей территории, потребности развития регионального и местного самоуправления. Украина это унитарное государство. Территория Украины делится на области, районы, города, районы в городах, села и поселки. В состав Украины входит автономная республика Крым.

25. Суверенитет государства. Народный, национальный, государственный суверенитет.

Суверенитет – это свойство, присущее гос-ву, определяющее его верховенство, самостоятельность и независимость при осуществлении функций внутри гос-ва и за его пределами. Он характеризует возможность самостоятельно, без всякого вмешательства осуществлять свою политику. Украина как суверенное гос-во самостоятельно в решении любых вопросов своей госполитики. Она беспечивает верховенство Конституции и законов республики на своей территории, имеет свое гражданство. Украина самостоятельно определяет свой экономический статус и закрепляет его в законах. Народ Украины имеет исключительное право на владение, пользование и распоряжение нацбогатством Украины.

Суверенитет рассматривается в зависимости от его содержания в трех аспектах: государственный суверенитет, народный суверенитет и суверенитет наций. Суверенитет государства характеризуется сочета­нием государственного, народного и национального суверенитета. Декларация «О государственном суверенитете Украины» провозглашает государственный суверенитет Украины как верховенство, самостоятель­ность, полноту и неделимость власти Республики в пределах ее территории и независимость и равноправие во внешних сношениях. Сувере­нитет народа — это полновластие народа. Граждане Республики всех национальностей составляют народ Украины, который является единственным источником государственной власти в Республике. Полновластие народа реализуется на основе Конституции Украины как непосредственно, так и через народных представителей, избранных в Вер­ховный и местные Советы Украины. От имени всего народа может выступать исключительно Верховный Совет. Украина обеспечивает верховенство власти на всей территории, ее единство и целостность. На-пиональный суверенитет проявляется в праве нации на самоопределе-ние и на выбор своей государственности.

26. Народ—носитель суверенитета и источник государственной власти.

См ст. 5 Конституции.

27. Организационно-правовые формы народного волеизъявления /прямого народовластия/.

Референдумы и выборы. См ст. 69 Конститутции

Стаття 1. Поняття i види референдумiв

З метою забезпечення народовладдя i безпосередньої участi громадян в управлiннi державними та мiсцевими справами в Українi проводяться референдуми. Референдум — це спосiб прийняття громадянами України шляхом голосування законiв України, iнших рiшень з важливих питань загальнодержавного i мiсцевого значення.

28. Содержание и практическая реализация принципа разделения властей в правовом государстве.

29. Конституционная организация государственной власти и местного самоуправления в Украине.

См ст. 6 Конституции.

30. Государственные символы и правовой порядок их использования.

31. Понятие и принципы териториального устройства Украины.

См ст. 2 Конституции См. Вопрос 24

См. Вопрос 24 согласно закона украины от 29. 03. 92 г./о разграничении полномочий между органами гос. власти Украины и РК/ РКявляется автономной составной частью Украины и самостоятельно решает вопросы отнесенные к её веденью Конст. Украины,Конст. РК и указанным законом. Територия РК не может быть изменина или передана в состав другого государства без согласия ВС. Украины и ВС. РК. Веденью РК подлежат:принятие,изменение,истолкование Конституции РК и ее законов,контроль за их соблюдением;участие в формировании и осуществлении внутриполит. и внешнеполит. деятельности Украины по вопросам касающимся интересов РК, установления и изменения границ районов населенных пунктов;определения порядка организации деятельности органов власти, местного самоуправления РК;назначение выборов нар. депутатов РК и местных советов нар. депутатов;проведение местных референдумов по компетенции РК;образование и формирование органов судебной власти в соответствии с системой суд. власти в Украине;осуществление права собственности на природные ресурсы, находящиеся на территории РК;составление и утверждение бюджета на основе единой налоговой политики Украины;определение и осуществление политики в области образования, культуры и здравоохранения;и т. д. Законы Украины являются обязательными к исполнению на территории РК ВС Украины может приостановить действие нормативных актов РК в случае несоответствия их Конституции и законам Украины до принятия оканчательного решения конституц. Судом Украины.

Территория гос-ва – это пространство на котором распространяется его власть. Под территорией понимается не только суша, но и акватория и воздушные пространства над сушей и акваторией. В состав территории Украины входит территория автоном. Респ. Крым. Территория автономии – это территория единицы, обладающая определенной самостоятельностью в рамках Конституции или закона. Объем территориальной автономии может быть различен. Выделяется две формы автономии: — государственная /законодательная/; — местная /административная/.

Госформа территориальной автономии характеризуется тем, что носители ее имеют внешние признаки государства /правительство, Конституцию, гражданство/ .

Местная автономия таких прав не имеет. Существует также национальная территориальная автономия /присуща территориальным единицам со значительной долей разнонационального населения или населения отличающегося особенностями своего быта/. Наша Конституция определила, что есть автономия государственная, статус госавтономии принадлежит республике Крым. Конституция в ст. 8 закрепила это положение.

35. Государственная граница: понятие, виды, порядок установления, режимы.

36. Государственные организации и средства защиты государственной границы в условиях мира, войны, териториальной обороны.

37. Административно-териториальное устройство Украины и порядок решения вопросов административно-териториального устройства.

Украина является унитарным гос-вом. По админ. -територ. устройству на территории Украины находятся республика Крым, области,районы,города, районы в городах, села и поселки. Существует 24 области, город и Севастополь имеют спецстатус. Вопросы админ. -тер. деления в Украине решаются на основании Указа Президиума Верховного Совета УССР от 12. 03. 81г./О порядке решения вопросов админ-терустройства УССР/

38. Понятие органа государства, его признаки и конституционный статус.

Органы государства это то, посредством чего осуществляет свою деятельность гос-во. Это те каналы,через которые народ осуществляет свою власть:

  • орган образуется в установленном гос. порядке;
  • каждый гос. орган уполномачивается гос-вом осуществлять свои полномочия;
  • каждый госорган наделяется гоударственно-властными полномочиями. Эти полномочия даются органу гос-ва и этот орган выполняет все функции гос-ва и на определенный круг, в зависимости от законного акта;
  • они образуют определенную систему /принципы разделения властей/;

— госорганы действуют в установленном гос. порядке. Этот порядок закрепляется в Конституции и др. нормативных актах. В соответствии с Конституцией, высшим органом законодательной власти Украины является Верховная Рада Укр.,высшим органом исполнительной власти – Каб. Министров Укр., Президент Украины является главой гос-ва.

Конституция, идр нормативные акты.

Основнi принципи державної служби

Державна служба грунтується на таких основних принципах:

  • демократизму i законностi;
  • прiоритету прав людини i громадянина;
  • професiоналiзму, компетентностi, iнiцiативностi, чесностi, вiдданостi справi;
  • дотримання прав та законних iнтересiв органiв мiсцевого i регiонального самоврядування;

41. Законодательная власть: структура, порядок деятельности, компетенция.

См раздел 4 Консттуции.

43. Президент Украины: полномочия и роль в системе государственных органов.

см раздел 5 Конституции

44. Администрация Президента.

Адмiнiстрацiя Президента України є постiйно дiючим органом, що утворюється Президентом України вiдповiдно до Конституцiї України для забезпечення здiйснення ним своїх повноважень як глави держави.

Адмiнiстрацiя у своїй дiяльностi керується Конституцiєю України, законами України, указами i розпорядженнями Президента України, актами Кабiнету Мiнiстрiв України, а також цим Положенням.

Основним завданням Адмiнiстрацiї є органiзацiйне, правове, консультативне, iнформацiйне, експертно-аналiтичне та iнше забезпечення дiяльностi Президента України щодо:

  • реалiзацiї його повноважень як гаранта державного суверенiтету, територiальної цiлiсностi України, додержання Конституцiї України, прав i свобод людини i громадянина;
  • представлення України в мiжнародних вiдносинах, здiйснення керiвництва її зовнiшньополiтичною дiяльнiстю, ведення переговорiв та укладання мiжнародних договорiв України, визнання iноземних держав, призначення та звiльнення глав дипломатичних представництв України;
  • здiйснення ним керiвництва у сферах нацiональної безпеки i оборони;
  • визначення стратегiї економiчного розвитку держави;
  • вирiшення питань, пов’язаних з утворенням, реорганiзацiєю i лiквiдацiєю центральних органiв виконавчої влади, забезпечення їх узгодженого функцiонування i взаємодiї;
  • розв’язання кадрових питань, якi належать до його повноважень;
  • вирiшення питань, пов’язаних з нагородженням державними нагородами, у тому числi вiдзнаками Президента України, присвоєнням вищих вiйськових та iнших вищих спецiальних звань i класних чинiв, прийняттям до громадянства та припиненням громадянства України, наданням притулку в Українi, здiйсненням помилування;
  • здiйснення ним й iнших повноважень, визначених Конституцiєю України.

До складу Адмiнiстрацiї входять:Глава Адмiнiстрацiї, Перший помiчник Президента, Перший заступник та заступники Глави Адмiнiстрацiї, помiчники Президента, радники Президента України, науковi консультанти, консультанти та референти Президента, Постiйний представник Президента

України у Верховнiй Радi України, Постiйний представник Президента в Конституцiйному Судi України; управлiння, служби, вiддiли та iншi структурнi пiдроздiли.

45. Кабинет Министров: место в системе органов и исполнительной власти, структура и компетенция.

См Конституцию разд 6

См Ответ 47

Державна адмiнiстрацiя є складовою частиною єдиної системи органiв державної виконавчої влади. Вона пiдпорядковується Президентовi, а також Кабiнету Мiнiстрiв. Обласнiй, Київськiй та Севастопольськiй мiськiй державнiй адмiнiстрацiї пiдпорядковуються вiдповiдно районнi, районнi у

мiстах Києвi та Севастополi державнi адмiнiстрацiї.

Державна адмiнiстрацiя покликана захищати права i законнi iнтереси громадян та держави, забезпечувати комплексний соцiально-економiчний розвиток територiї та реалiзацiю державної полiтики у визначених законодавством сферах управлiння.

Державна адмiнiстрацiя у своїй дiяльностi керується Конституцiєю, законами України, указами i розпорядженнями Президента, рiшеннями Кабiнету Мiнiстрiв України та iншими актами законодавства.

Державна адмiнiстрацiя дiє на засадах законностi, гласностi, поєднання загальнодержавних i мiсцевих iнтересiв, взаємодiї з вiдповiдними представницькими органами та органами мiсцевого самоврядування.

Повноваження державної адмiнiстрацiї

а) розробляє проекти програм соцiально-економiчного розвитку вiдповiдної територiї i подає їх на схвалення вiдповiднiй Радi, органiзовує їх виконання;

  • б) забезпечує ефективне використання природних, трудових i фiнансових ресурсiв;
  • е) вносить вiдповiдно до законодавства пропозицiї щодо створення спецiальних (вiльних) економiчних зон, змiн статусу та територiї цих зон;
  • з) вносить пропозицiї для розроблення проектiв Державної програми соцiального та економiчного розвитку України та довгострокових прогнозiв, а також до проектiв iндикативних планiв розвитку вiдповiдних галузей народного господарства;

а) складає i подає на затвердження вiдповiдно обласнiй, Київськiй, Севастопольськiй мiськiй Радi проект мiсцевого бюджету та забезпечує його виконання, вносить змiни щодо доходiв i видаткiв вiдповiдного бюджету в межах, визначених законодавством

в) отримує вiд усiх суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi незалежно вiд форм власностi iнформацiю, необхiдну для складання i виконання бюджету;

  • г) здiйснює фiнансування пiдприємств, установ та органiзацiй мiсцевого господарства, освiти, культури, науки, охорони здоров’я, фiзичної культури i спорту, молодiжної полiтики, соцiального забезпечення i соцiального захисту населення, що перебувають у пiдпорядкуваннi державної адмiнiстрацiї, а також заходiв, пов’язаних з розвитком житлово-комунального господарства, благоустрою та шляхового будiвництва, виробництвом товарiв народного споживання, охороною природного середовища та громадського порядку та iнших заходiв, передбачених законодавством;
  • а) забезпечує додержання Конституцiї, виконання законiв України, указiв та розпоряджень Президента, рiшень Кабiнету Мiнiстрiв, iнших актiв законодавства України;
  • захищає права, свободи i законнi iнтереси громадян;
  • в) забезпечує належний розгляд звернень громадян, перевiряє стан цiєї роботи вiдповiдно до законодавства на пiдприємствах, в установах та органiзацiях;

48. Аппарат ВР У-ны.

1) Секретариаты:

а) Секретариат (общий секретариат),

б) Секретариаты комитетов ВРУ,

в) Секретариат Председателя ВРУ и его заместителей,

3) Институт законодательства ВРУ.

4) Издательство ВРУ (парламентское издательство)

Численность аппарата ВРУ составляет 1050 единиц.

49. Регламент ВР У-ны.

50. Комитеты ВР У-ны.

51. Ф-ции и полномочия комитетов ВР У-ны.

Основними функцiями постiйних комiсiй є:

1) законопроектна робота,

2) збiр, вивчення, дослiдження iнформацiї з питань, що належать до компетенцiї постiйних комiсiй, органiзацiя слухань з цих питань, в тому числi на засiданнях Верховної Ради;

3) здiйснення контролю за дотриманням та реалiзацiєю Конституцiї та законiв України, iнших нормативних актiв Верховної Ради, за вiдповiднiстю пiдзаконних актiв Конституцiї, законам України, а також вивчення ефективностi їх застосування;

4) вивчення доцiльностi та ефективностi дiй Уряду, iнших органiв державної виконавчої влади, їх посадових осiб у питаннях, вiднесених до компетенцiї постiйних комiсiй, пiдготовка та подання вiдповiдних висновкiв на розгляд Верховної Ради та її Президiї;

6) попереднiй розгляд та пiдготовка висновкiв i пропозицiй щодо ратифiкацiї чи денонсацiї мiжнародних договорiв i угод,

7) попереднє обговорення кандидатур посадових осiб, якi вiдповiдно до Конституцiї та законiв України обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою, заслуховування та пiдготовка для розгляду Президiєю та Верховною Радою вiдповiдних висновкiв щодо цих кандидатур;

52. Орг-ция работы комитетов ВР У-ны.

Постiйнi комiсiї подають на розгляд Верховної Ради України та її Президiї свої висновки, рекомендацiї на пiдготовленi ними законопроекти чи проекти iнших актiв. Оформлення документiв постiйних комiсiй має вiдповiдати вимогам, встановленим Регламентом Верховної Ради.

Висновки постiйних комiсiй за наслiдками попереднього розгляду проекту законодавчого акта повиннi мiстити:

2) загальну характеристику проблем, вирiшенню яких сприятиме прийняття даного законопроекту;

3) фiнансово-економiчне обгрунтування в разi, якщо реалiзацiя законопроекту потребує матерiальних витрат;

4) пропозицiї про запровадження нової статтi бюджету щодо збiльшення чи зменшення урядових надходжень або оподаткування;

5) аналiз того, чи не зумовить прийняття законопроекту додаткову iнфляцiю.

До висновку постiйної комiсiї кожен з її членiв може подати свої додатковi зауваження чи окрему думку.

Висновки або рекомендацiї постiйних комiсiй щодо обрання, призначення або затвердження Верховною Радою кандидатур посадових осiб повиннi мiстити:

1) перелiк документiв щодо посадової особи, якi розглянула постiйна комiсiя, вiдповiдно до чинного законодавства;

2) висновки квалiфiкацiйної комiсiї i постiйної комiсiї щодо рiвня квалiфiкацiї та освiти кандидата на посаду;

5) обгрунтування i мотиви прийнятого рiшення.

норми, якi порушує або неналежно виконує цей орган чи посадова особа, з зазначенням фактiв, якi це пiдтверджують.

стаж роботи посадової особи у разi розгляду її кандидатури постiйною комiсiєю.

її iз займаної посади постiйна комiсiя зобов’язана вiдтворити цю пропозицiю у своєму висновку та пiдготувати проект вiдповiдного документа, якщо вирiшення цього питання належить до компетенцiї Верховної Ради.

У висновку повиннi бути визначенi заходи, якi необхiдно здiйснити для усунення недолiкiв, виявлених постiйною комiсiєю, та мотивацiї щодо вiдповiдальностi посадової особи, рiвня вiдповiдностi її займанiй посадi та рекомендацiї щодо здiйснення iнших органiзацiйних заходiв.

54. Сессии ВРУ (по регламенту ВРУ).

Верховна Рада проводить свою роботу сесiйно. Вiдкриття сесiї Верховної Ради оголошується головуючим на засiданнi на початку першого пленарного засiдання Верховної Ради, яке проводиться в перший день роботи сесiї.

Черговi сесiї скликаються Президiєю Верховної Ради в порядку, визначеному ст. 2. 3. 1. Тривалiсть сесiї визначається Верховною Радою.

дату закриття даної сесiї, а в кiнцi сесiї — дату вiдкриття наступної.

Верховна Рада може доручити окремим комiсiям Верховної Ради продовжити їх роботу пiсля закiнчення сесiї.

Головуючий на засiданнi оголошує закриття сесiї на пiдставi рiшення Верховної Ради, прийнятого безпосередньо перед закриттям.

У разi запровадження режиму воєнного, надзвичайного чи iншого стану, пов’язаного з обмеженням конституцiйних прав громадян, сесiя Верховної Ради без прийняття спецiального рiшення продовжується до його припинення.

Засiдання Верховної Ради, її Президiї, постiйних та тимчасових спецiальних комiсiй Верховної Ради є вiдкритими i гласними, за винятками, встановленими цим Регламентом i Законом України про постiйнi комiсiї Верховної Ради України.

Ради.

У сесiйний перiод робочий день Верховної Ради та її комiсiй починається о 10 годинi i триває до 18 години з перервою з 12 години до 12 години 30 хвилин i з обiдньою перервою з 14 до 16 години Верховна Рада, якщо вона не приймає ad hoc iншого рiшення, проводить протягом дня два засiдання: ранкове — з 10 до 14 години i вечiрнє — з 16 до 18 години.

56. Формирования органов суд. и исполнит. власти ВРУ, персональное избрание, назначение и освобождение от должности.

Конституция

58. Принятие постановлений и иных актов ВРУ, ее органами и д. лицами.

59. Осущ-ние ВРУ и ее органами контрольных ф-ций и полномочий.

Конституция

61. Принятие, осн. принципы и система местного самоуправления.

62. Сельский, поселковый и городской голова.

1. Голова районної, обласної, районної у мiстi (у разi її створення) ради обирається вiдповiдною радою з числа її депутатiв у межах строку повноважень ради таємним голосуванням.

2. Голова ради виконує свої обов’язки до обрання голови ради нового скликання, крiм випадкiв дострокового припинення повноважень голови ради вiдповiдно до цього Закону.

3. Голова ради працює у радi на постiйнiй основi, не може мати iнший представницький мандат, сумiщати свою службову дiяльнiсть з iншою роботою, у тому числi на громадських засадах (крiм викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися пiдприємницькою дiяльнiстю, одержувати вiд цього прибуток.

4. У своїй дiяльностi голова ради є пiдзвiтним радi i може бути звiльнений з посади радою, якщо за його звiльнення проголосувало не менш як двi третини депутатiв вiд загального складу ради шляхом таємного голосування.

5. Питання про звiльнення голови ради може бути внесено на розгляд ради на вимогу не менше третини депутатiв вiд загального складу ради.

6. Голова районної, обласної, районної у мiстi ради:

1) скликає сесiї ради, повiдомляє депутатам i доводить до вiдома населення iнформацiю про час i мiсце проведення сесiї ради, питання, якi передбачається внести па розгляд ради, веде засiдання ради;

2) забезпечує пiдготовку сесiй ради i питань, що вносяться на її розгляд, доведення рiшень ради до виконавцiв, органiзує контроль за їх виконанням;

4) вносить радi пропозицiї щодо утворення i обрання постiйних комiсiй ради;

5) координує дiяльнiсть постiйних комiсiй ради, дає їм доручення, сприяє органiзацiї виконання їх рекомендацiй;

6) органiзує подання депутатам допомоги у здiйсненнi ними своїх повноважень;

7) органiзує вiдповiдно до законодавства проведення референдумiв та виборiв до органiв державної влади i мiсцевого самоврядування;

9) призначає i звiльняє керiвникiв та iнших працiвникiв структурних пiдроздiлiв виконавчого апарату ради;

10) здiйснює керiвництво виконавчим апаратом ради;

11) є розпорядником коштiв, передбачених на утримання ради та її виконавчого апарату;

12) пiдписує рiшення ради, протоколи сесiй ради;

1З) забезпечує роботу по розгляду звернень громадян; веде особистий прийом громадян;

14) забезпечує гласнiсть у роботi ради та її органiв, обговорення громадянами проектiв рiшень ради, важливих питань мiсцевого значення, вивчення громадської думки, оприлюднює рiшення ради;

15) представляє раду у вiдносинах з державними органами, iншими органами мiсцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, трудовими колективами, адмiнiстрацiєю пiдприємств, установ, органiзацiй i громадянами, а також у зовнiшнiх вiдносинах вiдповiдно до законодавства;

16) за рiшенням ради звертається до суду щодо визнання незаконними актiв мiсцевих органiв виконавчої влади, пiдприємств, установ та органiзацiй, якi обмежують права територiальних громад у сферi їх спiльних iнтересiв, а також повноваження районних, обласних рад та їх органiв;

17) звiтує перед радою про свою дiяльнiсть не менше одного разу на рiк, а на вимогу не менш як третини депутатiв — у визначений радою термiн;

7. Голова районної, обласної, районної у мiстi ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

63. Организационно-правовая основа местного самоуправления.

64. Исключительная компетенция сельских, поселковых и городских советов.

1) затвердження регламенту ради;

2) утворення i лiквiдацiя постiйних та iнших комiсiй ради, затвердження та змiна їх складу, обрання голiв комiсiй;

3) утворення виконавчого комiтету ради, визначення його чисельностi, затвердження персонального складу; внесення змiн до складу виконавчого комiтету та його розпуск;

4) обрання за пропозицiєю сiльського, селищного, мiського голови на посаду та звiльнення з посади секретаря ради;

5) затвердження за пропозицiєю сiльського, селищного, мiського голови структури виконавчих органiв ради, загальної чисельностi апарату ради та її виконавчих органiв, витрат на їх утримання;

6) утворення за поданням сiльського, селищного, мiського голови iнших виконавчих органiв ради;

7) затвердження плану роботи ради та заслуховування звiту про його виконання;

8) заснування засобiв масової iнформацiї вiдповiдної ради, призначення i звiльнення їх керiвникiв;

9) заслуховування звiту сiльського, селищного, мiського голови про дiяльнiсть виконавчих органiв ради;

10) прийняття рiшення про недовiру сiльському, селищному, мiському головi;

11) заслуховування звiтiв постiйних комiсiй, керiвникiв виконавчих органiв ради та посадових осiб, яких вона призначає або затверджує;

2) заслуховування повiдомлень депутатiв про роботу в радi, виконання ними доручень ради;

1З) розгляд запитiв депутатiв, прийняття рiшень по запитах;

14) прийняття рiшень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом;

15) скасування актiв виконавчих органiв ради, якi не вiдповiдають Конституцiї чи законам України, iншим актам законодавства, рiшенням вiдповiдної ради, прийнятим у межах її повноважень;

16) прийняття рiшення щодо дострокового припинення повноважень сiльського, селищного, мiського голови у випадках, передбачених цим Законом;

17) визначення вiдповiдно до закону кiлькiсного складу ради;

18) прийняття рiшення про проведення мiсцевого референдуму;

19) прийняття вiдповiдно до законодавства рiшень щодо органiзацiї проведення референдумiв та виборiв органiв державної влади, мiсцевого самоврядування та сiльського, селищного, мiського голови;

20) прийняття рiшень про надiлення органiв самоорганiзацiї населення окремими власними повноваженнями органiв мiсцевого самоврядування, а також про передачу коштiв, матерiально-технiчних та iнших ресурсiв, необхiдних для їх здiйснення;

21) прийняття рiшень про об’єднання в асоцiацiї або вступ до асоцiацiй, iнших форм добровiльних об’єднань органiв мiсцевого самоврядування та про вихiд з них;

22) затвердження програм соцiально-економiчного та культурного розвитку вiдповiдних адмiнiстративно-територiальних одиниць, цiльових програм з iнших питань мiсцевого самоврядування;

23) затвердження мiсцевого бюджету, внесення змiн до нього; затвердження звiту про виконання вiдповiдного бюджету;

24) встановлення мiсцевих податкiв i зборiв та розмiрiв їх ставок у межах, визначених законом;

25) утворення позабюджетних цiльових (у тому числi валютних) коштiв, затвердження положень про цi кошти; затвердження звiтiв про використання зазначених коштiв;

27) прийняття рiшень щодо отримання позик з iнших мiсцевих бюджетiв та джерел, а також щодо передачi коштiв з вiдповiдного мiсцевого бюджету;

28) прийняття рiшень щодо надання вiдповiдно до чинного законодавства пiльг по мiсцевих податках i зборах;

29) встановлення для пiдприємств, установ та органiзацiй, що належать до комунальної власностi вiдповiдних територiальних громад, розмiру частки прибутку, яка пiдлягає зарахуванню до мiсцевого бюджету;

  • визначення доцiльностi, порядку та умов приватизацiї об’єктiв права комунальної власностi;
  • вирiшення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об’єктiв комунальної власностi майна, вiдчуженого у процесi приватизацiї, договiр купiвлi-продажу якого в установленому порядку розiрвано або визнано недiйсним, про створення, лiквiдацiю, реорганiзацiю та перепрофiлювання пiдприємств, установ та органiзацiй комунальної власностi вiдповiдної територiальної громади;

31) прийняття рiшень про передачу iншим органам окремих повноважень щодо управлiння майном, яке належить до комунальної власностi вiдповiдної територiальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здiйснення;

32) створення у разi необхiдностi органiв i служб для забезпечення здiйснення з iншими суб’єктами комунальної власностi спiльних проектiв або спiльного фiнансування (утримання) комунальних пiдприємств, установ та органiзацiй, визначення повноважень цих органiв (служб);

33) вирiшення вiдповiдно до законодавства питань про створення пiдприємствами комунальної власностi спiльних пiдприємств, у тому числi з iноземними iнвестицiями;

35) затвердження вiдповiдно до закону ставок земельного податку, розмiрiв плати за користування природними ресурсами, що є у власностi вiдповiдних територiальних громад;

36) вирiшення вiдповiдно до закону питань про надання дозволу на спецiальне використання природних ресурсiв мiсцевого значення, а також про скасування такого дозволу;

37) прийняття рiшень про органiзацiю територiй i об’єктiв природно-заповiдного фонду мiсцевого значення та iнших територiй, що пiдлягають особливiй охоронi; внесення пропозицiй до вiдповiдних державних органiв щодо оголошення природних та iнших об’єктiв, що мають екологiчну, iсторичну, культурну або наукову цiннiсть, пам’ятками природи, iсторiї або культури, якi охороняються законом;

39) створення вiдповiдно до закону мiлiцiї, яка утримується за рахунок коштiв вiдповiдного мiсцевого бюджету; затвердження i звiльнення керiвникiв та дiльничних iнспекторiв цiєї мiлiцiї;

40) заслуховування повiдомлень керiвникiв органiв внутрiшнiх справ про їх дiяльнiсть щодо охорони громадського порядку на вiдповiднiй територiї, порушення перед вiдповiдними органами вищого рiвня питання про звiльнення з посади керiвникiв цих органiв у разi визнання їх дiяльностi незадовiльною;

41) прийняття рiшень з питань адмiнiстративно-територiального устрою в межах i порядку, визначених цим та iншими законами;

  • Стаття 52. Повноваження виконавчого комiтету сiльської, селищної, мiської, районної у мiстi ради

1. Виконавчий комiтет сiльської, селищної, мiської, районної у мiстi (у разi її створення) ради може розглядати i вирiшувати питання, вiднесенi цим Законом до вiдання виконавчих органiв ради.

2. Виконавчий комiтет ради:

1) попередньо розглядає проекти мiсцевих програм соцiально-економiчного i культурного розвитку, цiльових програм з iнших питань, мiсцевого бюджету, проекти рiшень з iнших питань, що вносяться на розгляд вiдповiдної ради;

2) координує дiяльнiсть вiддiлiв, управлiнь та iнших виконавчих органiв ради, пiдприємств, установ та органiзацiй, що належать до комунальної власностi вiдповiдної територiальної громади, заслуховує звiти про роботу їх керiвникiв;

3) має право змiнювати або скасовувати акти пiдпорядкованих йому вiддiлiв, управлiнь, iнших виконавчих органiв ради, а також їх посадових осiб.

3. Сiльська, селищна, мiська рада може прийняти рiшення про розмежування повноважень мiж її виконавчим комiтетом, вiддiлами, управлiннями, iншими виконавчими органами ради та сiльським, селищним, мiським головою в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сiльських, селищних, мiських рад.

Стаття 46. Сесiя ради

ради.

2. Перша сесiя новообраної сiльської, селищної, мiської, районної у мiстi ради скликається вiдповiдною територiальною виборчою комiсiєю не пiзнiш як через мiсяць пiсля обрання ради у правомочному складi. Її вiдкриває i веде голова цiєї виборчої комiсiї. Вiн iнформує раду про пiдсумки виборiв депутатiв та сiльського, селищного, мiського голови i визнання їх повноважень.

3. Першу сесiю районної, обласної ради скликає i веде голова вiдповiдної територiальної виборчої комiсiї.

4. Hаступнi сесiї ради скликаються: сiльської, селищної, мiської — вiдповiдно сiльським, селищним, мiським головою; районної у мiстi, районної, обласної — головою вiдповiдної ради.

6. У разi немотивованої вiдмови сiльського, селищного, мiського голови, голови районної у мiстi, районної, обласної ради або неможливостi його скликати сесiю ради сесiя скликається: сiльської, селищної, мiської ради — секретарем сiльської, селищної, мiської ради; районної у мiстi, районної, обласної ради — заступником голови вiдповiдної ради.

У цих випадках сесiя скликається:

1) вiдповiдно до доручення сiльського, селищного, мiського голови (голови районної у мiстi, районної, обласної ради);

2) якщо сiльський, селищний, мiський голова (голова районної у мiстi, районної, обласної ради) без поважних причин не скликав сесiю у двотижневий строк пiсля настання умов, передбачених частиною сьомою цiєї статтi;

3) якщо сесiя не скликається сiльським, селищним, мiським головою (головою районної у мiстi, районної, обласної ради) у строки, передбаченi цим Законом.

7. Сесiя сiльської, селищної, мiської, районної у мiстi ради повинна бути також скликана за пропозицiєю не менш як однiєї третини депутатiв вiд загального складу вiдповiдної ради, виконавчого комiтету сiльської, селищної, мiської, районної у мiстi ради, а сесiя районної, обласної ради — також за пропозицiєю не менш як однiєї третини депутатiв вiд загального складу вiдповiдної ради або голови вiдповiдної мiсцевої державної адмiнiстрацiї.

8. У разi якщо посадовi особи, зазначенi у частинах четвертiй та шостiй цiєї статтi, у двотижневий строк не скликають сесiю на вимогу суб’єктiв, зазначених у частинi сьомiй цiєї статтi, сесiя може бути скликана депутатами вiдповiдної ради, якi становлять не менш як одну третину складу ради, або постiйною комiсiєю ради.

9. Рiшення про скликання сесiї ради доводиться до вiдома депутатiв i населення не пiзнiш як за 10 днiв до сесiї, а у виняткових випадках — не пiзнiш як за день до сесiї iз зазначенням часу скликання, мiсця проведення та питань, якi передбачається внести на розгляд ради.

10. Сесiю сiльської, селищної, мiської ради вiдкриває i веде вiдповiдно сiльський, селищний, мiський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цiєї статтi, — секретар ради; сесiю районної у мiстi, районної, обласної ради — голова ради або його заступник. У випадку, передбаченому частиною восьмою цiєї статтi, сесiю вiдкриває за дорученням групи депутатiв, з iнiцiативи якої скликана сесiя, один з депутатiв, що входить до її складу, а веде за рiшенням ради — один з депутатiв цiєї ради.

11. Сесiя ради є правомочною, якщо в її пленарному засiданнi бере участь бiльше половини депутатiв вiд загального складу ради.

12. Пропозицiї щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сiльським, селищним, мiським головою, постiйними комiсiями, депутатами, виконавчим комiтетом ради, головою мiсцевої державної адмiнiстрацiї, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян.

13. Hе пiзнiш як на другiй сесiї затверджується регламент роботи вiдповiдної ради, а також положення про постiйнi комiсiї ради.

14. Порядок скликання сесiї ради, пiдготовки i розгляду нею питань, прийняття рiшень ради про затвердження порядку денного сесiї та з iнших процедурних питань, а також порядок роботи сесiї визначаються регламентом ради.

15. Протоколи сесiй сiльської, селищної, мiської ради, прийнятi нею рiшення пiдписуються сiльським, селищним, мiським головою, районної у мiстi, районної, обласної ради — головою вiдповiдної ради, у разi їх вiдсутностi — вiдповiдно секретарем сiльської, селищної, мiської ради, заступником голови районної в мiстi, районної, обласної ради, а у випадку, передбаченому частинами сьомою та дев’ятою цiєї статтi, — депутатом ради, який за дорученням депутатiв головував на її засiданнi.

67. Постоянные комиссии с., п., г. советов.

Стаття 47. Постiйнi комiсiї ради

ради, її виконавчого комiтету.

2. Постiйнi комiсiї обираються радою на строк її повноважень у складi голови i членiв комiсiї. Всi iншi питання структури комiсiї вирiшуються вiдповiдною комiсiєю.

3. До складу постiйних комiсiй не можуть бути обранi сiльський, селищний, мiський голова, секретар сiльської, селищної, мiської ради, голова районної у мiстi (у разi її створення), районної, обласної ради, їх заступники.

бюджету, вивчають i готують питання про стан та розвиток вiдповiдних галузей господарського i соцiально-культурного будiвництва, iншi питання, якi вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рiшень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесiях ради з доповiдями i спiвдоповiдями.

5. Постiйнi комiсiї попередньо розглядають кандидатури осiб, якi пропонуютьсядля обрання, затвердження, призначення або погодження вiдповiдною радою, готують висновки з цих питань.

6. Постiйнi комiсiї за дорученням ради, голови, заступника голови районної у мiстi, районної, обласної ради, секретаря сiльської, селищної, мiської ради або за власною iнiцiативою вивчають дiяльнiсть пiдзвiтних i пiдконтрольних радi та виконавчому комiтету сiльської, селищної, мiської, районної у мiстi ради органiв, а також з питань, вiднесених до вiдання ради, мiсцевих державних адмiнiстрацiй, пiдприємств, установ та органiзацiй, їх фiлiалiв i вiддiлень незалежно вiд форм власностi та їх посадових осiб, подають за результатами перевiрки рекомендацiї на розгляд їх керiвникiв, а в необхiдних випадках — на розгляд ради або виконавчого комiтету сiльської, селищної, мiської, районної у мiстi ради; здiйснюють контроль за виконанням рiшень ради, виконавчого комiтету сiльської, селищної, мiської, районної у мiстi ради.

7. Постiйнi комiсiї у питаннях, якi належать до їх вiдання, та в порядку, визначеному законом, мають право отримувати вiд керiвникiв органiв, пiдприємств, установ, органiзацiй та їх фiлiалiв i вiддiлень необхiднi матерiали i документи.

8. Органiзацiя роботи постiйної комiсiї ради покладається на голову комiсiї. Голова комiсiї скликає i веде засiдання комiсiї, дає доручення членам комiсiї, представляє комiсiю у вiдносинах з iншими органами, об’єднаннями громадян, пiдприємствами, установами, органiзацiями, а також громадянами, органiзує роботу по реалiзацiї висновкiв i рекомендацiй комiсiї. У разi вiдсутностi голови комiсiї або неможливостi ним виконувати свої повноваження з iнших причин його функцiї здiйснює заступник голови комiсiї або секретар комiсiї.

9. Засiдання постiйної комiсiї скликається в мiру необхiдностi i є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як половина вiд загального складу комiсiї.

10. За результатами вивчення i розгляду питань постiйнi комiсiї готують висновки i рекомендацiї. Висновки i рекомендацiї постiйної комiсiї приймаються бiльшiстю голосiв вiд загального складу комiсiї i пiдписуються головою комiсiї, а в разi його вiдсутностi — заступником голови або секретарем комiсiї. Протоколи засiдань комiсiї пiдписуються головою i секретарем комiсiї.

11. Рекомендацiї постiйних комiсiй пiдлягають обов’язковому розгляду органами, пiдприємствами, установами, органiзацiями, посадовими особами, яким вони адресованi. Про результати розгляду i вжитi заходи повинно бути повiдомлено комiсiям у встановлений ними строк.

12. Постiйна комiсiя для вивчення питань, розробки проектiв рiшень ради може створювати пiдготовчi комiсiї i робочi групи з залученням представникiв громадськостi, вчених i спецiалiстiв. Питання, якi належать до, вiдання кiлькох постiйних комiсiй, можуть за iнiцiативою комiсiй, а також за дорученням ради, її голови, заступника голови районної у мiстi, районної, обласної ради, секретаря сiльської, селищної, мiської ради розглядатися постiйними комiсiями спiльно. Висновки i рекомендацiї, прийнятi постiйними комiсiями на їх спiльних засiданнях, пiдписуються головами вiдповiдних постiйних комiсiй.

13. Депутати працюють у постiйних комiсiях на громадських засадах. За рiшенням обласних рад голови постiйних комiсiй з питань бюджету можуть працювати в радi на постiйнiй основi.

14. Постiйнi комiсiї є пiдзвiтними радi та вiдповiдальними перед нею.

15. Перелiк,функцiональна спрямованiсть iпорядок органiзацiї роботи постiйних комiсiй визначаються регламентом вiдповiдної ради та Положенням про постiйнi комiсiї, що затверджується радою.

68. Правовой статус депутата местного совета.

Народные депутаты Украины являются полномочными представителями народа Украины в Верховном Совете Украины и ответственными перед ним. Они призванные выражать и защищать общие интересы и интересы своих избирателей, брать активное участие в выполнении законодательной и контрольной функций Верховного Совета Украины. При выполнении своих функций и полномочий народные депутаты Украины руководствуются Конституцией, законами Украины, постановлениями Верховного Совета Украины, а также своей совестью.

Hàðîäíèé äåïóòàò Óêðàèíû îñóùåñòâëÿåò ñâîè ïîëíîìî÷èÿ íà ïîñòîÿííîé îñíîâå. Ñòàòóñ äåïóòàòà íåñîâìåñòèì ñ çàíÿòèåì ëþáîé äðóãîé ïðîèçâîäñòâåííîé èëè ñëóæåáíîé äîëæíîñòè, çà èñêëþ÷åíèåì ïðåïîäàâàòåëüñêîé, íàó÷íîé è èíîé òâîð÷åñêîé ðàáîòû.

Народный депутат в соответствии со своим статусом не может:

  • привлекаться как эксперт органами предварительного следствия, прокуратуры, суда;
  • получать от иностранных правительств и иностранных и украинских учреждений, организаций и предприятий независимо от форм их собственности подарки и вознаграждения, кроме случаев, связанных с преподавательской, научной и другой творческой работой;
  • Депутат должен также придерживаться ограничений установленных законодательством о борьбе с коррупцией.

Недопустимо использование депутатом своего статуса вопреки законным интересам общества, граждан, государства.

Стаття 71. Гарантiї мiсцевого самоврядування, його органiв та посадових осiб

цим та iншими законами до повноважень органiв та посадових осiб мiсцевого самоврядування, крiм випадкiв виконання делегованих їм радами повноважень, та в iнших випадках, передбачених законом.

3. У разi розгляду мiсцевою державною адмiнiстрацiєю питань, якi зачiпають iнтереси мiсцевого самоврядування, вона повинна повiдомити про це вiдповiднi органи та посадових осiб мiсцевого самоврядування.

4. Органи та посадовi особи мiсцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актiв мiсцевих органiв виконавчої влади, iнших органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ та органiзацiй, якi обмежують права територiальних громад, повноваження органiв та посадових осiб мiсцевого самоврядування.

70. Ответственность органов и д. лиц местного самоуправления.

2. Пiдстави, види i порядок вiдповiдальностi органiв та посадових осiб мiсцевого самоврядування визначаються Конституцiєю України, цим та iншими законами.

Стаття 75. Вiдповiдальнiсть органiв та посадових осiб мiсцевого самоврядування перед територiальними громадами

про виконання програм соцiально-економiчного та культурного розвитку, мiсцевого бюджету, з iнших питань мiсцевого значення, звiтують перед територiальними громадами про свою дiяльнiсть.

свободи громадян, не забезпечують здiйснення наданих їм законом повноважень.

3. Порядок i випадки дострокового припинення повноважень органiв та посадових осiб мiсцевого самоврядування територiальними громадами визначаються цим та iншими законами.

Стаття 76. Вiдповiдальнiсть органiв та посадових осiб мiсцевого самоврядування перед державою

1. Органи та посадовi особи мiсцевого самоврядування несуть вiдповiдальнiсть у разi порушення ними Конституцiї або законiв України.

Стаття 77. Вiдповiдальнiсть органiв та посадових осiб мiсцевого самоврядування перед юридичними i фiзичними особами

1. Шкода, заподiяна юридичним i фiзичним особам в результатi неправомiрних рiшень, дiй або бездiяльностi органiв мiсцевого самоврядування, вiдшкодовується за рахунок коштiв мiсцевого бюджету, а в результатi неправомiрних рiшень, дiй або бездiяльностi посадових осiб мiсцевого самоврядування — за рахунок їх власних коштiв у порядку, встановленому законом.

2. Спори про поновлення порушених прав юридичних i фiзичних осiб, що виникають в результатi рiшень, дiй чи бездiяльностi органiв або посадових осiб мiсцевого самоврядування, вирiшуються в судовому порядку.

Принят 05. 03. 97 г. состоит из 77 статей.

призначення секретарiв Колегiй суддiв; призначення керiвника Секретарiату Конституцiйного Суду

України; повноваження та порядок проведення засiдань Колегiй суддiв, засiдань i пленарних засiдань Конституцiйного Суду України; порядок пiдготовки матерiалiв за конституцiйними поданнями та конституцiйними зверненнями до розгляду на пленарних засiданнях Конституцiйного Суду України; порядок розгляду справ; основнi правила етикету на пленарних засiданнях; особливостi дiловодства в Конституцiйному Судi України, iншi питання внутрiшньої дiяльностi Конституцiйного Суду України.

72. З-он У-ны «О выборах народных депутатов Украины».

Принят 24. 09. 97 г. состоит из 53 статей и 11 разделов.

Стаття 1. Основнi засади i принципи виборiв

1. Hароднi депутати України обираються громадянами України на основi загального, рiвного i прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змiшаною (мажоритарно-пропорцiйною) системою.

партiй у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузi на основi пропорцiйного представництва.

3. Виборчий процес здiйснюється на засадах вiльного i рiвноправного висування кандидатiв у депутати, гласностi та вiдкритостi, свободи агiтацiї, рiвних можливостей для всiх кандидатiв у проведеннi виборчої кампанiї, неупередженостi до кандидатiв з боку органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування та посадових i службових осiб цих органiв.

4. Участь громадян України у виборах є добровiльною. Вважається, що виборцi, якi не брали участi у голосуваннi на виборах, пiдтримують результати волевиявлення тих виборцiв, якi взяли участь у голосуваннi на виборах.