Адвокатура України

Содержание скрыть

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та природокористування

Кафедра політології, соціології та права

Реферат на тему:

Адвокатура Украины

Виконала:

студентка першого курсу

факультету економіки і підприємництва

група Ф-1

Мельничук Юлія Олександрівна

Перевірила:

Островська Галина Григоріївна

Рівне-2007р.

Зміст

  • Вступ
    • 1. Організація адвокатури
    • 2. Професійні та соціальні права адвоката
    • 2.1 Обов’язки адвоката
    • 2.2 Оплата праці адвоката
    • 2.3 Дисциплінарне провадження
    • 2.4 Гарантії адвокатської діяльності
    • 2.5 Принципи адвокатської діяльності
    • Висновок
    • Література

Вступ

Адвокатура України є добровільним професійним громадським об’єднанням юристів, покликаним сприяти захисту прав, свобод і законних інтересів громадян України, іноземців, осіб без громадянства і юридичних осіб шляхом надання їм різноманітної юридичної допомоги.

Її конституційне призначення полягає в забезпеченні кожному права на захист від обвинувачення і наданні правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (ч.2 ст.59 Конституції України).

Діяльність адвокатури України здійснюється у відповідності з Законом „Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 року. Конституційно та законодавчо закріплені завдання адвокатура виконує через адвокатів, тобто осіб, що мають вищу юридичну освіту, стан роботи зі спеціальності юриста не менше двох років, склали кваліфікаційні іспити та одержали свідоцтво на права займатися адвокатською діяльністю.

При цьому особи, які одержали свідоцтво на права займатись адвокатською діяльністю, мають право практикувати індивідуально, відкривати своє адвокатське бюро чи об’єднуватися з іншими адвокатами в колегії, фірми, контори та інші адвокатські об’єднання, що діють на підставі Закону „Про адвокатуру” і своїх статутів. Уся діяльність адвокатських об’єднань базується на засадах добровільності, самоврядування, колегіальності і гласності, що обумовлено специфічним статусом адвокатури як громадської організації. Адвокатські об’єднання реєструються в Міністерстві юстиції України, після чого повідомляють органи місцевої виконавчої влади про свою легалізацію з одночасним повідомлення адвокатів про одержання свідоцтва на права заняття адвокатською діяльністю. Адвокати, що практикують індивідуально, повідомляють про одержання свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю самостійно.

3 стр., 1483 слов

Фінансове право України — Право — и — Каталог ...

... банківську діяльність” банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів ... наявність самостійного джерела доходів. Для того щоб громадянин, який займається підприємницькою діяльністю, був суб'єктом податкових правовідносин, необхідний індивідуальний фінансовий акт - декларація про ...

Відповідно до Закону України „Про адвокатуру” до компетенції відповідних адвокатських об’єднань належать практично всі питання їхньої діяльності, питання реорганізації і ліквідації, формування штатів, порядку витрат фінансових коштів, обрання і визначення функцій та повноважень їхніх керівних органів.

Ці об’єднання (у тому числі колегії, бюро, фірми, контори і т.п.) є юридичними особами, мають рахунки в банках на території України, у встановленому законодавством порядку можуть відкривати рахунки в іноземних банках, мають печатку і штамп зі своїм найменуванням, вступають у різні правовідносини від свого імені. Відносини адвокатських об’єднань, адвокатів і адвокатури в цілому з державними структурами здійснюються на засадах самостійності і незалежності. Міністерство юстиції не втручається у діяльність адвокатів і адвокатських об’єднань, хоча у відповідності зі своєю компетенцією забезпечує фінансування оплати праці адвокатів за рахунок держави у разі їхньої участі у кримінальних справах по призначенню і при звільненні громадян від оплати юридичної допомоги, узагальнює статистичну звітність про адвокатську діяльність, сприяє здійсненню різних заходів, спрямованих на підвищення професійного рівня адвокатів.

З метою поліпшення умов праці, обміну досвідом і надання професійної взаємодопомоги адвокати й адвокатські об’єднання мають право створювати регіональні і міжнародні союзи і асоціації адвокатів, що представляють інтереси адвокатів у державних органах і громадських об’єднаннях, захищають їхні соціальні і професійні права, здійснюють методичну і видавничу роботу, сприяють підвищенню професійного рівня адвокатів, а також формують спеціальні цільові фонди.

Вищим рівнем професійного об’єднання адвокатів є Спілка адвокатів України, заснована у вересні 1990 року на установчому з’їзді, що вивчав її як добровільну, громадську незалежну організацію. Метою Спілки адвокатів України відповідно до її статуту є об’єднання зусиль адвокатів для розбудови демократичної, правової держави, поліпшення надання юридичної допомоги населенню, установам і організаціям (включаючи іноземних фізичних і юридичних осіб), підвищення ролі й авторитету адвокатури в суспільстві, сприяння розвитку індивідуальної адвокатської діяльності, а також захисту прав і законних інтересів членів Союзу, турбота про збереження історичних традицій української адвокатури, розвиток і поглиблення міжнародних зв’язків і співробітництва адвокатури України.

Статутом Спілки адвокатів України, затвердженим його установчим з’їздом 22 вересня 1990р. (зі змінами, внесеними позачерговим з’їздом 16 січня 1993р), передбачені завдання Союзу, форми і принципи його діяльності, структура, джерела формування фінансових коштів, органи, які здійснюють керівництво і їхню компетенцію, питання членства, а також права та обов’язки членів Союзу. Керівними органами Спілки адвокатів України визначені: з’їзд, конференція, правління, ревізійна комісія. У проміжках між скликанням з’їздів і конференцій керівництво Спілки адвокатів здійснюється правлінням, президентом і трьома віце-президентами.

3 стр., 1009 слов

Особливості правового регулювання адвокатури в Україні

... разі порушення ним чинного законодавства України, Правил адвокатської етики або втрати статусу адвоката іноземної держави. організаційними засадами, правами, обов’язками та іншими ознаками. Саме ці специфічні особливості діяльності адвокатури і відрізняють її від ...

В Автономній Республіці Крим і областях України створені Спілки юристів. Її почесними членами є також адвокати зі США, Канади, Аргентини, Польщі, Болгарії й інших країн.

1. Організація адвокатури

Організація та принципи діяльності адвокатури в Українській державі визначаються Законом „Про адвокатуру», прийнятим Верховною Радою України 19 грудня 1992 року.

За Законом адвокатури України є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним сприяти захисту прав, свободи та представляти законні інтереси громадян.

Таке визначення поняття адвокатури як правового інституту є значним кроком у напрямі визнання адвокатури як громадської організації, адже до цього часу в законодавстві не робилося акцентування на цю важливу ознаку юридичної природи адвокатури. За своєю природою вона є вільною професією, а звідси й має громадський характер.

Адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності.

Закон про адвокатуру окремо закріплює норму, яка стосується гарантій адвокатської діяльності. Нею встановлено, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом; забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об’єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань вони також не можуть допитуватись як свідки.

Документи пов’язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди.

Забороняється прослуховування телефонних розмов адвокатів у зв’язку з оперативно-розшуковими заходами без санкції органів прокуратури.

Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу.

Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурором Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв’язку з поданням юридичної допомоги громадянам та організаціям.

Адвокатом, за Законом про адвокатуру, може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, котрий склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Він не може працювати в суді, прокураторі, нотаріаті, органах внутрішніх справ, національної безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка мала судимість.

Адвокати України виконують такі функції: дають консультації та роз’яснення з юридичних питань, усні і письмові довідки щодо законодавства; складають заяви, скарги та інші документи правового характеру; посвідчують копії документів у справах, які вони ведуть; здійснюють представництво у суді, інших державних органах; подають юридичну допомогу підприємствам, установам, організаціям; здійснюють правове забезпечення підприємницької та зовнішньоекономічної діяльності громадян і юридичних осіб; виконують свої обов’язки, передбачені кримінально-процесуальним законодавством у процесі дізнання та на попередньому слідстві. Разам з тим адвокату надається можливість здійснювати згідно з законом й інші види юридичної допомоги.

8 стр., 3505 слов

Державний устрій України — Теорія держави та права — ...

... здійснення іншого принципу — верховенства права, є принцип розподілу вла-ди. Згідно зі ст. 6 Конституції України єдина державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. ... громадянина державною владою. Для правової держави характерно те, що вона добровіль-но обмежує державну владу Конституцією як основним за-собом такого обмеження і законами. Тому найважливішим ...

Для визначення рівня професійних знань осіб, що мають намір займатися адвокатською діяльністю, створюються (Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, Положення про які затверджені Указом Президента України від 5 травня 1993 р. Ці комісії діють у складі двох палат — атестаційної та дисциплінарної.

Атестаційна палата має у складі 11 членів, до неї входять чотири адвокати, чотири судді та по одному представнику від Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад народних депутатів і відповідних управлінь юстиції, а також відділення Спілки адвокатів України.

Атестаційна палата розглядає заяви з доданими до неї документами осіб, які виявили бажання займатися адвокатською діяльністю, приймає кваліфікаційні іспити, ухвалює рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності.

Особа, яка має бажання займатися адвокатською діяльністю, подає до атестаційної палати заяву, нотаріально засвідчену копію диплома про вищу юридичну освіту, документ, що підтверджує стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років. Подані документи розглядаються палатою протягом одного місяця з дня надходження.

Кваліфікаційні іспити включають відповіді на усні запитання з різних галузей права, вирішення практичних завдань, співбесіди тощо. Програми цих іспитів розробляються і затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури.

Особа, яка не склала кваліфікаційних іспитів, має право скласти їх повторно через рік.

Рішення щодо видачі свідоцтва про право займатися адвокатською діяльністю або про відмову у його видачі приймається відкритим голосуванням більшістю голосів від загальної кількості членів палати.

Відмова у видачі свідоцтва може бути в місячних строк оскаржена до Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури.

Вища кваліфікаційна комісія утворюється при Кабінеті Міністрів України і діє на підставі Положення про неї, яке затверджується Президентом України. До складу комісії входять по одному представнику від кожної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, Верховного Суду, Міністерства юстиції, Спілки адвокатів.

Вища кваліфікаційна комісія має право запитувати необхідну для здійснення її повноважень інформацію від суддів, органів юстиції, адвокатських об’єднань, інших підприємств і установ, організацій, а також посадових осіб.

Вища кваліфікаційна комісія виконує такі функції: розглядає скарги на рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій про відмову у видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності; розробляє і затверджує програми і порядок складання кваліфікаційних іспитів; здійснює контроль за діяльністю кваліфікаційно-дисциплінарних комісій. Скарги на їх рішення розглядаються у місячний строк з дня надходження.

14 стр., 6652 слов

Пpавовий статус адвоката в Укpаїні

... обумовлюють специфіку представницької діяльності адвоката в цивільному судочинстві. Розглядаючи положення Конституції України та Закону „Про ... й громадянина. Стаття 59 Конституції України проголошує існування в Україні одного з найважливіших правових ... їх розглядається за участю адвокатів. Його участь в суді надає змогу особі, ... на ці клопотання і скарги; бути присутнім при розгляді своїх клопотань ...

Вища кваліфікаційна комісія має право: скасовувати або змінювати в межах своєї компетенції рішення кваліфікаційно-дисциплінарних комісій; направляти їм у необхідних випадках матеріали справи для додаткового вивчення; запрошувати на засідання комісії осіб, які звернулися зі скаргою на рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, представників адвокатських об’єднань, інших установ, організацій, а також посадових осіб.

Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури очолює голова та його заступники, які обираються відкритим голосуванням більшістю голосів від загальної кількості членів комісії. Члени комісії звільняються від виконання своїх посадових обов’язків на час її роботи.

Вища кваліфікаційна комісія, яка є юридичною особою, щороку інформує Кабінет Міністрів України про свою роботу.

2. Професійні та соціальні права адвоката

До професійних прав адвоката Закон відносить: представництво, захист прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб за їх дорученням в усіх органах, установах, організаціях; збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази в цивільних, господарських, кримінальних справах і справах про адміністративні правопорушення. Отже, адвокату надано право збирати докази для подачі у органи дізнання, слідства, прокуратури, загальні й арбітражні суди.

Перелік прав адвоката при збиранні доказів не є вичерпним. Зокрема, він може: запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об’єднань, а від громадян — за їх згодою; ознайомлюватися на підприємствах, в установах, організаціях з необхідними для виконання доручення документами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань. Практично це означає можливість одержання від установ, які провадять експертизи (судово-медичні, авто технічні, бухгалтерські тощо), а також від спеціалісті висновків і консультацій для судових, слідчих, прокурорських органів; застосовувати згідно з чинним законодавством науково-технічні засоби. Йдеться про використання відеомагнітофонів, диктофонів, засобів множення та ін. при вивченні матеріалів справи, збиранні доказів, при допитах, в судових засіданнях, при відтворенні обстановки і обставин події тощо. Слід зазначити, що усе це достатньою мірою законодавчо не закріплене, не передбачений й механізм реалізації. Щоб скористатися цим правом, адвокат має одержати дозвіл відповідної посадової особи (слідчого, прокурора, судді).

Законодавець встановив, що адвокат вправі доповідати свої скарги порядком нагляду Голові (його заступникам) Верховного Суду України, головам обласних (Автономної Республіки Крим) судів, Генеральному прокуророві (його заступникам), прокурорам областей (Автономної Республіки Крим) тощо. На практиці ж ця вимога закону виконується формально, оскільки як у Верховному Суді, так і в Генеральній прокуратурі прийом адвокатів, як і в інших відвідувачів, як правило, займаються особи, які не вправі приймати рішення по суті справи. Практично адвокат виступає в даному разі в ролі „посильного» — для передачі скарги. Суть „прийому” у Верховному Суді полягає у вирішенні питання про витребування чи про відмову у витребуванні справи. Відповідно на скарги підписуються посадовими особами, які не наділені правом приносити протести на судові рішення (начальником секретаріату, членом, заступником голови колегії Верховного Суду або прокурором відділу, і начальником або його заступником відділу чи управління Генеральної прокуратури України), що примушує адвоката звертатися з повторними скаргами, в тому числі, на особистих прийомах.

4 стр., 1998 слов

Адвокат у господарському судочинстві

... як осіб, котрі мають бути представниками у кримінальній судочинстві, передусім адвокатов[7]. Про допуск до участі у справі представника (законного ... КПК РФ вказує, що помічник адвоката може бути захисником. Юрист является членом коллегии адвокатов, который должен быть допущен к ... права вимагати від адвокат і його довірителя пред'явлення угоди про надання юридичну допомогу вступу адвоката до справи ( ...

Дане питання має бути конкретно врегульоване нормами цивільно-процесуального і кримінально-процесуального законодавства. Йдеться про наділення адвоката правом бути присутнім при розгляді своїх клопотань і скарг на засіданнях органів влади і управління, громадських, профспілкових, господарських та інших органів та організацій.

Закон надає адвокату право мати помічника або кількох помічників. Слід підкреслити, що цей інститут вже відомий українській адвокатурі, який існував до жовтня 1917 року.

Помічником адвоката має бути особа, яка має вищу юридичну освіту. Умови роботи помічника визначаються контрактом між ним і адвокатом (або адвокатським об’єднанням) з додержанням законодавства про працю. Ним не можуть бути особи, перелік яких є перешкодою для зайняття посади помічника адвоката.

Помічник користується рівними з адвокатом соціальними правами. Щодо оплати праці, то вона визначається угодою між ним та адвокатом (чи адвокатським об’єднанням).

Але закон наголошує, що заробітна плата помічника не може бути нижчою від встановленого державою мінімального розміру.

Згідно з Законом про адвокатуру адвокати користуються правом на відпустку та на усі види допомоги по державному соціальному страхуванню. Щодо розміру внесків до нього, то вони сплачуються адвокатам як особою, що займається діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці.

Призначення і виплата допомог та пенсій адвокатам здійснюється відповідно до законодавства про соціальне страхування і соціальне забезпечення.

Слід зазначити, що адвокати — члени Спілки адвокатів України на відміну від решти адвокатів, що не є членами Спілки, користуються рядом пільг. Так, в 1992 році рішенням правління Спілки затверджено Положення про фонд соціального захисту адвокатів України. Цей фонд є центром акумуляції коштів, що спрямовуються для соціального захисту членів Спілки.

Основними завданнями фонду є: збирання і накопичення внесків; виплата різних видів допомог, організація санаторно-курортного лікування і відпочинку членів фонду та їх сімей; фінансування навчання членів фонду; забезпечення розширеного відтворення засобів фонду на основі принципів самофінансування; міжнародне співробітництво з проблем, пов’язаних з соціальним захистом адвокатів; організація страхування адвокатського ризику; надання стипендій дітям членів фонду — студентам юридичних вузів; кредитування членів фонду для професійної роботи, оренди приміщень, надання довгострокових позик на пільгових умовах тощо.

4 стр., 1967 слов

Спадкове право України

... у встановлений строк. У такому разі його право на прийняття спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Це право померлого спадкоємця може бути реалізоване його спадкоємцями на загальних підставах упродовж ... її прийняття спадкоємцями за заповітом; неохоплення заповітом усієї спадщини. Цивільний кодекс України визначає коло спадкоємців за законом. Це діти спадкодавця, у тому числі ...

Майно фонду складається із засобів як у грошовій формі, так і у іншій матеріальній формі, що надходять від засновників, спонсорів, членських внесків, засобів від діяльності фонду, інших надходжень.

Членом фонду може бути лише член Спілки адвокатів України, який звернувся з заявою про вступ до фонду і бере участь своїми членськими внесками у формуванні його майна, виконує інші обов’язки, передбачені Положенням про фонд.

Органи фонду складаються з ради фонду — органу управління, дирекції — виконавчого органу.

Дієздатність фонду в цивільному і торговому обігу здійснюється від імені і за дорученням Спілки адвокатів України.

2.1 Обов’язки адвоката

При здійсненні своїх професійних обов’язків адвокат зобов’язаний діяти відповідно до вимог закону, використовувати лише передбачені ним засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб, та інші, що не суперечать закону. Адвокат не вправі використовувати свої повноваження на шкоду особі, інтереси якої він представляє, а також відмовитись від прийнятого на себе захисту. Використовувати дані, одержані адвокатом у зв’язку з його професійною діяльністю, можна лише для захисту клієнта.

Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний визнає свою вину у вчиненні злочину, адвокат, за наявності підстав для цього, має обстоювати перед судом, слідчим, прокурором його невинність. При цьому він зобов’язаний погодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія між позиціями адвоката і підзахисного є неприйнятною. Адвокат не може визвати доведеною вину свого підзахисного, якщо останній її заперечує.

Адвокат не вправі прийняти доручення про надання юридичної допомоги, якщо він надавав чи надає таку допомогу у цій чи іншій, пов’язаній з нею справі, особам з протилежними інтересами, що може зашкодити особі, яка звернулася по юридичну допомогу.

Адвокат також не вправі виступати як такий, якщо він, працюючи раніше дізнавачем, слідчим, прокурором, суддею, секретарем судового засідання, експертом, перекладачем, чи будучи громадським обвинувачем, спеціалістом, представником потерпілого, цивільного позивача, свідком, понятим брав участь у дізнанні, розслідуванні, судовому розгляді цієї чи іншої, пов’язаною з нею, справи щодо особи, що звернулася за захистом.

Не може адвокат приймати доручення на ведення справи й в тому випадку, коли у розслідуванні або розгляді справи бере участь посадова особа, з якою він перебуває у родинних стосунках.

Згідно з вимогами ст.61 КПК України за наявності перелічених обставин адвокат повинен відмовитись від виконання обов’язків захисника. На цих підставах він може бути усунутий від участі в справі слідчим, прокурором чи судом. Рішення про це оформляється мотивованою постановою органу, якому це стало відомо. Постанова може бути оскаржена як захисником, так і підзахисним відповідному прокурору або в суд в порядку і строки, передбачені статтями 234-236 і ч.3 ст.354 КПК України.

Слід зазначити, що адвокат не може виступати як захисник чи представляти інтереси декількох осіб, якщо ці інтереси не збігаються чи істотно відрізняються.

Якщо кримінально-процесуальним законодавством передбачений відвід захисника, то ЦПК України він детально не врегульований. Однак зі змісту ч.3 ст.116 ЦПК випливає, що адвокати не можуть бути представниками в суді, якщо вони прийняли доручення з порушенням правил, встановлених законодавством. Тобто, можна зробити висновок, що прийняття Закону про адвокатуру (ст.7) усунуло неповноту ЦПК у цій частині.

5 стр., 2409 слов

Закони як джерело цивільного права України

... незалежність України. 2. Законодавчі акти як джерело цивільного права. Всі ... України визначила, що виключно законами України регулюються цивільно-правові відносини. 4. Цивільне право і норми міжнародного права Україна є частиною світового співтовариства, і тому цивільне право України, не може ... норми цивільного права можуть бути закріплені як в законах, так і ... речей громадянина з його номеру, керувався ...

Адвокат зобов’язаний зберігати адвокатську таємницю, предметом і змістом якої є обставини, котрі вимусили громадянина або юридичну особу звернутися до адвоката, а також суть консультацій, порад, роз’яснень та інших відомостей, одержаних адвокатом під час здійснення професійних обов’язків.

Дані попереднього слідства, які стали відомі адвокату, можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора. Адвокати, винні у розголошенні відомостей попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Закон також наголошує, що адвокату, його помічнику, посадовим особам адвокатських об’єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, а також використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.

2.2 Оплата праці адвоката

Оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином (юридичною особою) і адвокатським об’єднанням або адвокатом. У разі участі останнього у кримінальній справі за призначенням та при звільненні громадянина від оплати юридичної допомоги через його малозабезпеченість оплата праці здійснюється за рахунок держави.

Коли договір розривається достроково, оплата праці проводиться за фактично виконану роботу. При належному виконанні доручення громадянину або юридичній особі внесена плата повертається повністю або частково, а при виникненні спору — за рішенням суду.

2.3 Дисциплінарне провадження

Дисциплінарне провадження проти адвокатів здійснюється дисциплінарною палатою, яка створюється про кваліфікаційно-дисциплінарних комісіях у складі 9 чоловік: п’яти адвокатів, двох суддів, по одному представнику від управління юстиції, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, відділення Спілки адвокатів України.

Дисциплінарна палата розглядає скарги громадян, а також окремі ухвали суддів, постанови, подання слідчих органів, заяви адвокатських об’єднань підприємств, установ, організацій на дії адвокатів; вирішує питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності та розглядає порушенні з цих питань справи.

До адвоката можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: попередження; зупинення на строк до одного року дії свідоцтва про права на зайняття адвокатською діяльністю, його анулювання. Закон про адвокатуру обмежує випадки, коли адвокатська діяльність може бути припинена рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії, а видане свідоцтво анульоване, а саме: у випадку засудження адвоката за вчинення злочину (після набрання вироком чинності), обмеження судом дієздатності або визнання адвоката недієздатним, втрати громадянства України, грубого порушення вимог Закону про адвокатуру, інших актів законодавства, що регулюють діяльність адвокатури, а також Присяги адвоката.

При накладанні стягнення враховуються характер порушення та його наслідки, серйозність проступку, особа адвоката, ступінь його вини. Питання про його дисциплінарну відповідальність як члена адвокатського об’єднання регулюється також статутом останнього.

8 стр., 3678 слов

Адвокат в процессе по делам об административных правонарушениях

... гуманизма конфиденциальности. Правовой основой участия адвоката в в процессе производства по делам об административных правонарушениях являются нормы Кодексов Российской Федерации и Украины соответственно, об административных правонарушениях. Так, статья 25.5. Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях предусматривает, что: ...

Адвокат може бути підданий дисциплінарному стягненню не пізніше одного місяця з дня виявлення проступку, і не може бути накладене пізніше шести місяців від дня його вчинення.

Право порушити дисциплінарне провадження належить голові дисциплінарної палати, який попередньо розглядає матеріали, що стосуються підстав притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, знайомить його з їх змістом і вимагає від нього письмового пояснення. До початку розгляду справи може провадитись додаткова перевірка підстав притягнення, яку голова доручає одному з членів дисциплінарної палати.

Дисциплінарна справа може бути розглянута у місячний строк. Під час її розгляду участь адвоката, є обов’язковою. Під час засідання він вправі у будь-який момент заявляти клопотання і давати додаткові пояснення. За розсудом дисциплінарної палати можуть бути заслухані інші особи, запрошені з ініціативи як адвоката, так і палати, оголошені документи, що є в справі, а також додатково подані матеріали.

Рішення виносяться у відсутності адвоката, щодо якого порушено дисциплінарну справу.

Рішення про накладання дисциплінарного стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців до Вищої кваліфікаційної комісії або в судовому порядку.

Якщо адвоката протягом року від дня накладення на нього дисциплінарного стягнення не буде піддано новому, він вважається таким, що не піддавався заходу впливу.

Через шість місяців від дня накладання стягнення дисциплінарна палата може зняти його достроково при бездоганній поведінці адвоката і сумлінному ставленні до виконання обов’язків.

2.4 Гарантії адвокатської діяльності

Діяльність адвокатури може бути ефективною лише за умови забезпечення її певними гарантіями з боку держави.

У Основних положеннях про роль адвокатів, прийнятих VIII Конгресом ООН із запобігання злочинів у серпні 1990 р. гарантіям адвокатської діяльності присвячено окремий розділ. Згідно з Основними положеннями держава має забезпечити адвокатам:

  • можливість здійснювати їх професійні обов’язки без залякування, перешкод, завдання турботи й недоречного втручання;
  • можливість вільно пересуватися і консультувати клієнтів у своїй країні та за кордоном;
  • виключення можливості піддавати покаранню або погрожувати його застосуванням та можливості обвинувачення адміністративних, економічних та інших санкцій за дії, здійснювані відповідно до професійних обов’язків, стандартів та етичних норм.

Там, де безпека адвокатів перебуває під загрозою у зв’язку з виникненням професійних обов’язків, вони мають бути адекватно захищені владою.

Адвокати не повинні ідентифікуватися з клієнтами та їх справами у зв’язку з виконанням професійних обов’язків.

Суд або адміністративний орган не повинні відмовляти у праві адвоката, що має допуск до практики, представляти інтереси свого клієнта, якщо він не буде дискваліфікований відповідно до національного права і практики його застосування та Основних положень.

Адвокат повинен мати кримінальний і цивільний імунітет від переслідувань за заяви, що стосуються справи, зроблені у письмовій або усній формі при сумлінному виконанні свого обов’язку й здійсненні професійних обов’язків у суді, трибуналі або іншому юридичному чи адміністративному органі.

Обов’язком компетентної влади є забезпечення адвокатові можливості своєчасно знайомитися з інформацією, документами, матеріалами справи, а в кримінальному процесі — не пізніше закінчення закінчення розслідування — до судового розгляду. Влада повинна визнавати і додержувати конфіденційність комунікацій і консультацій між адвокатом і клієнтом у рамках відносин, пов’язаних з виконанням адвокатом своїх професійних обов’язків.

Ці вимоги частково враховані при прийнятті Закону України „Про адвокатуру», який окремо закріплює норму, що стосується гарантій адвокатської діяльності. Нею встановлено, що професійні права, честь та гідність адвоката охороняються законом. Забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, вимагання від адвоката, його помічника, посадових осіб і технічних працівників адвокатських об’єднань відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих питань вони не можуть бути допитані як свідки.

Документи, пов’язані з виконанням адвокатом доручення, не підлягають оглядові, розголошенню чи вилученню без його згоди.

Забороняється прослуховування телефонних розмов адвокатів у зв’язку з оперативно-розшуковою діяльністю без відповідного рішення суду.

Не може бути внесено подання органом дізнання, слідчим, прокурором, а також винесено окрему ухвалу суду щодо правової позицій адвоката у справі.

Адвокату гарантується рівність прав з іншими учасниками процесу.

Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурором Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя. Адвоката не можна притягнути до кримінальної, матеріальної та іншої відповідальності або погрожувати її застосуванням у зв’язку з поданням юридичної допомоги громадянам та організаціям згідно з Законом України „Про адвокатуру” (1992) та іншими актами.

2.5 Принципи адвокатської діяльності

Відповідно до чинного законодавства адвокатура України здійснює свою діяльність на засадах незалежності, законності, демократизму, гуманізму і конфіденційності. Ці принципи забезпечують високу ефективність захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, що звертаються за юридичною допомогою.

Принцип незалежності адвокатури означає насамперед її самостійність у вирішенні поставлених перед нею завдань незалежно від впливу будь-яких органів державної виконавчої влади, судових органів, а також громадських організацій і об’єднань (політичних партій, організацій, рухів і т.п.).

Цей принцип забезпечується в першу чергу громадським (недержавним) характером формування адвокатури і її самостійністю як добровільного професійного об’єднання юристів.

Адвокати, які працюють самостійно або в рамках відповідних адвокатських об’єднань, мають право здійснювати свої обов’язки на засадах невтручання держави в їхню професійну діяльність, оскільки законом заборонене їх кримінально-правове або цивільно-правове переслідування за письмові або усні заяви в справі, висловлені у процесі здійснення своїх функцій у суді чи іншому юридичному або адміністративному органі.

Гарантії та заходи забезпечення незалежності адвокатів у процесі здійснення їхньої професійної діяльності відповідно до закону повинні здійснюватися такими способами, щоб виключити будь-які припущення і підозри в змозі юриста з владою чи його залежність від неї в процесі захисту прав та законних інтересів клієнтів. Зокрема, Законом України „Про адвокатуру” установлено, що професійні права, честь і гідність адвоката охороняються законом: забороняється будь-яке втручання в адвокатську діяльність, не допускається вимагати від адвоката, його помічників, посадових осіб і технічних працівників адвокатських фірм і об’єднань надання відомостей, що становлять адвокатську таємницю. З цих же причин адвокати не можуть бути допитані як свідки, не допускається офіційне негативне реагування з боку правоохоронних органів (дізнання, наслідки і суди) на правову позицію адвоката по конкретній справі. Документи, пов’язані з виконанням адвокатом відповідних доручень, не підлягають огляду, розголошенню чи вилученню без його згоди. Забороняється прослуховування телефонних переговорів адвокатів.

Кримінальна справа проти адвоката може бути порушена тільки Генеральним прокурором України, його заступниками, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей і міст Києва і Севастополя. Адвоката не можна притягнути до кримінальної відповідальності чи погрожувати йому її застосуванням у зв’язку з наданням ним юридичної допомоги громадянам і організаціям.

Принцип законності адвокатської діяльності відповідно до світових стандартів полягає в тому, що надання адвокатської допомоги клієнтам повинно здійснюватись на законних підставах, з дотриманням закріплених нормами національного та міжнародного права прав і свобод людини та громадянина.

При цьому моральна і юридична відповідальність адвоката за дотримання вимог професійної етики істотно підвищуються. Він зобов’язаний суворо дотримуватись визнаних світовим співтовариством та Україною „Загального кодексу правил для адвокатів Європейського співтовариства” прийнятого декларацією країн-учасниць у Страсбурзі в жовтні 1988 р., „Основних положень про роль адвокатів», прийнятих 8-м Конгресом ООН по запобіганню злочинам у серпні 1990 р, Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 2 жовтня 1999 року.

У відповідності з Законом України „Про адвокатуру” адвокат зобов’язаний діяти відповідно до вимог закону, використовуючи лише передбачені в законодавстві способи захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб. Він не має права використовувати свої повноваження на шкоду інтересам особи, інтереси якої представляє, або відмовитись від прийнятих на себе обов’язків щодо її захисту. Усі відомості, отримані адвокатом у процесі розгляду конкретної справи, повинні використовуватися ним тільки для захисту клієнта. Якщо навіть підозрюваний, обвинувачуваний чи підсудний визнають свою провину, адвокат, при наявності на те належних підстав, повинен доводити суду, слідчому, прокурору їх невинності. При цьому він зобов’язаний погодити свою позицію з підзахисним, оскільки колізія адвоката і підзахисного неприпустима. Адвокат не може визнати провину підзахисного, якщо останній її заперечує.

Адвокат не має право приймати доручення про юридичну допомогу, якщо він надавав чи надає з цієї чи пов’язаної з нею справи допомогу іншим особам із протилежними інтересами. Він не може також виступати адвокатом особи, що звернулась по допомогу, якщо раніше, працюючи дізнавачем, слідчим, прокурором, суддею, секретарем судового засідання, експертом, перекладачем чи будучи громадським обвинувачем, фахівцем, свідком, понятим, він брав участь у дізнанні, розслідуванні, судовому розгляді даної чи пов’язаної з нею справи щодо особи, яка звернулась за правовою допомогою.

Адвокат не може приймати доручення по веденню справи, якщо в розслідуванні чи розгляді справи бере участь посадова особа, з якою він перебуває в родинних стосунках.

За таких обставин адвокат повинен відмовитися від виконання обов’язків захисника чи може бути відсторонений від участі в справі слідчим, прокурором, а також судом.

Непересічне значення в діяльності адвокатури відіграють принципи демократизму і гуманності. Згідно з Конституцією України кожній людині, яка має необхідну юридичну кваліфікацію, надається право здійснювати юридичну практику без будь-яких обмежень.

З метою розвитку демократичних і гуманістичних засад у діяльності адвокатури Закон України „Про адвокатуру” закріплює за адвокатами право: представляти і захищати інтереси громадян та юридичних осіб за їхнім дорученням у всіх органах, установах і організаціях незалежно від відомчої належності. Їм дозволяється збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази в суді при розгляді цивільних, господарських і кримінальних справ, а також при вирішенні справ про адміністративні правопорушення. Ці факти можуть бути використані адвокатом при проведені дізнання чи розгляді справи прокуратурою. Для отримання названих фактів (чи документів, що містять відомості про них) адвокат може звертатися до підприємств, установ і організацій, а також до громадян — з їхньої згоди. Він має право ознайомлюватися на підприємствах, установах і організаціях з документами, необхідними для виконання адвокатського доручення (за винятком документів, що містять таємницю, охоронювану законом), одержувати письмові висновки з питань, що вимагають спеціальних знань, зокрема висновків судово-медичної, бухгалтерської та інших експертиз. Фактично адвокат наділений правом використовувати весь арсенал засобів, необхідних для ефективного захисту чи представництва інтересів клієнта.

У випадках створення якихось перешкоду у здійсненні зазначених вище прав адвоката може звернутися зі скаргою в порядку нагляду до голови (чи заступників голови) Верховного Суду України, голів обласних апеляційних судів, до Генерального прокурора і його заступників, а також до прокурорів областей.

Принцип конфіденційності передбачає зобов’язання адвоката зберігати адвокатську таємницю, предметом якої є питання, з якими громадянин чи юридична особа звернулися до нього за допомогою. У таємниці адвокат повинен зберігати також зміст консультацій, порад, роз’яснень та інших відомостей, отриманих ним при здійсненні професійних обов’язків щодо особи, інтереси якої адвокат представляє. Дані попереднього слідства, що стали відомі адвокату в зв’язку з виконанням його професійних обов’язків, можуть бути розголошені ним тільки з дозволу слідчого чи прокурора. Адвокати, винні в розголошенні відомостей попереднього слідства, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством. У Законі „Про адвокатуру” спеціально підкреслюються, що адвокати, його помічники, а також посадовим особам адвокатських об’єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, або використовувати ці відомості у своїх чи інтересах третіх осіб.

Висновок

Призначення адвоката полягає в забезпеченні кожному права на захист від обвинувачення і наданні правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (ч.2 ст.59 Конституції України).

Діяльність адвокатури України здійснюється у відповідності з Законом „Про адвокатуру” від 19 грудня 1992 року. Конституційно та законодавчо закріплені завдання адвокатура виконує через адвокатів, тобто осіб, що мають вищу юридичну освіту, стан роботи зі спеціальності юриста не менше двох років, склали кваліфікаційні іспити та одержали свідоцтво на права займатися адвокатською діяльністю.

Відповідно до Закону України „Про адвокатуру” до компетенції відповідних адвокатських об’єднань належать практично всі питання їхньої діяльності, питання реорганізації і ліквідації, формування штатів, порядку витрат фінансових коштів, обрання і визначення функцій та повноважень їхніх керівних органів.

Ці об’єднання (у тому числі колегії, бюро, фірми, контори і т.п.) є юридичними особами, мають рахунки в банках на території України, у встановленому законодавством порядку можуть відкривати рахунки в іноземних банках, мають печатку і штамп зі своїм найменуванням, вступають у різні правовідносини від свого імені. Відносини адвокатських об’єднань, адвокатів і адвокатури в цілому з державними структурами здійснюються на засадах самостійності і незалежності. Міністерство юстиції не втручається у діяльність адвокатів і адвокатських об’єднань, хоча у відповідності зі своєю компетенцією забезпечує фінансування оплати праці адвокатів за рахунок держави у разі їхньої участі у кримінальних справах по призначенню і при звільненні громадян від оплати юридичної допомоги, узагальнює статистичну звітність про адвокатську діяльність, сприяє здійсненню різних заходів, спрямованих на підвищення професійного рівня адвокатів.

З метою поліпшення умов праці, обміну досвідом і надання професійної взаємодопомоги адвокати й адвокатські об’єднання мають право створювати регіональні і міжнародні союзи і асоціації адвокатів, що представляють інтереси адвокатів у державних органах і громадських об’єднаннях, захищають їхні соціальні і професійні права, здійснюють методичну і видавничу роботу, сприяють підвищенню професійного рівня адвокатів, а також формують спеціальні цільові фонди.

Конфіденційності адвоката передбачає зобов’язання адвоката зберігати адвокатську таємницю, предметом якої є питання, з якими громадянин чи юридична особа звернулися до нього за допомогою. У таємниці адвокат повинен зберігати також зміст консультацій, порад, роз’яснень та інших відомостей, отриманих ним при здійсненні професійних обов’язків щодо особи, інтереси якої адвокат представляє. Дані попереднього слідства, що стали відомі адвокату в зв’язку з виконанням його професійних обов’язків, можуть бути розголошені ним тільки з дозволу слідчого чи прокурора. Адвокати, винні в розголошенні відомостей попереднього слідства, несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством. У Законі „Про адвокатуру” спеціально підкреслюються, що адвокати, його помічники, а також посадовим особам адвокатських об’єднань забороняється розголошувати відомості, що становлять предмет адвокатської таємниці, або використовувати ці відомості у своїх чи інтересах третіх осіб.

Література

1. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність. За редакцією кандидатів юридичних наук Мельника М.І., Хавронюка М.І. Київ „Атіка”2000р.

2. Адвокатура: історія і сучасність. В.В. Медвичук, О.Д. Святоцький. Київ „Ін Юре» 1997р.

3. Судові та правоохоронні органи України. С.М. Тимченко. Київ-2004р.

4. Конституція України.

5. www.rada.gov.ua.

Головні завдання адвокатури і правове регулювання її діяльності. Права і обов’язки адвоката і його помічника. Види адвокатської діяльності, її гарантії. Кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури. Відносини адвокатури з Міністерством юстиції України.

отчет по практике