Еволюція уявлень про права людини в історії людства

§ 1. Причини й умови зародження правами людини

§ 2. Права людини: сутність, поняття, класифікація

§ 3. Розвиток дослідницько-експериментальної і забезпечення правами людини у Росії

Укладання

Список джерел

Запровадження

Права людини – це, об’єктивні зі своєї сутності, невід’ємні, природні, належать людині як такого, оскільки він, тобто у силу його людської природи. Права людини є певні соціальні претензії, заходи соціально виправданою свободи поведінки людини, що розвиваються разом із розвитком нашого суспільства та соціалізацією людини.

Мене зацікавила тема «Еволюції правами людини» у зв’язку з тим, що вона є основної у житті. З давнину люди стали замислюватися над питаннями про причини й шляхах виникнення держави й права, як наслідок про права людини. Права людини є одній з глобальних проблем сучасності, від вирішення якої залежить подальшу долю цих нашої цивілізації. У цьому дедалі більше потрібно розв’язання проблеми відповідності становища внутрішньодержавного права у сфері правами людини до міжнародних стандартів. Права людини становить одне із елементів конституціоналізму, оскільки забезпечення волі народів і безпеки людини грає першорядну роль під час створення конституцій. Проблема права і свободичеловека-индивида-личности червоною ниткою проходить крізь усе пам’ятати історію та теорію політико-правової думки.

Метою згаданої курсової роботи є підставою докладніше вивчення причин виникнення правами людини, їх розвиток і зміна у часі. Розглянемо, як людський розвиток і держави сприяють становленню правами людини та його поступового юридичному закріплення у законодавстві. Докладніше зупинимося утворенні й удосконалення соціальних інститутів власності та політико-правових структур щодо забезпечення зашиті права і свободи особистості Росії.

§ 1. Причини й умови зародження правами людини

Права людини

Права людини формувалися з багаторазово відтворювальних актів діяльності людей, повторюваних зв’язків і стійких форм відносин. У процесі людської діяльності, що включає безліч індивідів відносини із своїми потребами, цілями, неминуче зіткнення і протиборство їхніх інтересів. Кожна людина має претензії визначений обсяг благ і умов життя (потребує матеріальних та духовних), отриманню яких мають сприяти суспільство і державу. Обсяг цих благ і умов історично завжди визначався становищем індивіда в класову структуру суспільства, у системі матеріального виробництва. Ці блага умовно можуть називатися правами людини. Така умовність визначається різкій поляризацією суспільства до різних етапах його розвитку (рабоволодіння, феодалізм), своєрідністю цивілізацій (європейська, азіатська та інших.), які давали можливості прав людини розраховувати на ознака універсальності з урахуванням принципів волі народів і формального рівності, отримати сучасне звучання.

5 стр., 2353 слов

Поняття і зміст права людини на працю та його Конституційні гарантії в Україні

... щодо права людини на працю, працевлаштування населення, гарантій права людини на працю в Україні. Метою дослідження є розкриття поняття та змісту права людини на працю та його Конституційні гарантії в Україні. Завдання: визначити та розкрити суть поняття «права людини на працю», дослідити «зміст права людини на працю», визначити «Конституційні гарантії права людини на працю в Україні». При ...

демократичним громадянським суспільством і тим що формуються правовою державою

Основне перевага демократичних форм державності будь-якого історичного типу у тому, що вони можуть однак враховувати об’єктивну потреба панівного способу виробництва, у відповідному масштабі свободи його і офіційно визнавати той юридичного статусу своїх підданих чи громадян, який диктується правової природою панівних громадських потребує матеріальних та інших відносин, тож і якістю особистості – суб’єктом цих відносин [2].

Деспотические і тоталітарних режимів, також зовсім не від не можемо враховувати «об’єктивну потреба панівного способу виробництва», але це менш ефективно, у результаті беруть шляхузурпирования соціально що диктуються прав особистості, привласнюють собі «неіснуюче» право «обдаровувати» людей правами і ставлять весь існуючий політичний устрій до межі катастрофи. У державах із демократичним строєм, існували в рабовласницькою чи феодальної епохах, права і свободи людини і громадянина, властивих демократичному громадянського суспільства і правової держави у тому сучасному загальновизнаному сенсі програми та значенні бо й, об’єктивно, були існувати.

Права Людини як вищої соціальної цінності й держави,

Теорія природних прав уперше було комплексно розроблено у роботі англійського філософа (першого філософа епохи Просвітництва) Дж. Локка «Другий доповідь про країну», що у 1688 р. Теорія Локка розмірковує так, що у ранньому, природному етапі розвитку суспільства були і володіли природними правами життя, волю і майно. Але це права малий, що дають на умовах відсутності держави. Людям практично неможливо захистити своїх прав самотужки, а суперечки щодо прав власними силами є потужним джерелом конфліктів. Люди створили суспільство – а суспільство створило держава – саме з здобуття права матимуть можливість користуватися своїми природними правами. Наведу один витяг із роботи Дж. Локка «…природна свобода людини у тому, ніж залежати ні від якої верховної влади Землі і не підлеглим волі чи законодавчої влади людини, а підпорядковуватися лише законам природи. Свобода особи у суспільстві у тому, ніж підпорядковуватися ніхто інший законодавчої влади, крім до встановленої з дозволу суспільства….»[3] .

принципи народного суверенітету й міжнародного поділу влади.

Основна мета поділу влади – уникнути зловживання владою. Щоб припинити таку можливість, підкреслює Монтеск’є, «необхідний такий порядок речей, у якому різні влади міг би взаємно стримувати другдруга»[5].

3 стр., 1237 слов

Права, свободи та обов’язки людини і громадянина

... зміст і спрямованість її діяльності. Конституційні права і свободи людини і громадянина можна поділити на три групи: 1. Особисті права і свободи людини (громадянські, природні) безпосередньо пов'язані з сутністю ... віросповідання (ст. 35). 2. Політичні права і свободи громадянина України пов'язані з взаємовідносинами особи і держави, особи і органів державної влади та місцевого самоврядування, особи і ...

Таке взаємне стримування влади – необхідна умова їх правомірного і узгодженого функціонування законно окреслених межах. «Здається, – пише він, – ці три влади не повинні завітати у стан спокою і бездіяльності. Та оскільки необхідне протягом речей змусить їх діяти, вони будуть змушені діяти узгоджено». Причому провідні спеціалісти і що визначають позиції з системі різних влади займає, відповідно до Монтеск’є, законодавча влада. Цей принцип і сьогодні є найважливішим інструментом, який огороджує особистість зловживанням і утисків від влади.

Інший аспект свободи, який звертає увагу Монтеск’є, — це політична свобода у її відношенні не до державного влаштуванню, а до окремому громадянинові. Вона безпечно громадянина. Розглядаючи кошти гарантування такої безпеки, Монтеск’є надає особливого значення доброякісності кримінальних законів і судочинства. «Не загороджена невинність громадян, то ми не загороджена і свободу. Відомості про найкращих правилах, якими слід керуватися при кримінальному судочинстві, важливіше для людства іншого у світі. Ці дані вже придбано у країнах повинні бути засвоєнопрочими»[6].

>Ж.Ж.Руссо

Загальновизнаним лідером французького Просвітництва була видатна письменник і філософ Вольтер (псевдонім, справжнє ім’я – Франсуа МаріАруе).

Погляди на політику, держава, право і закон поцяткували в різні твори письменника, й сусідять там із міркуваннями на інші теми. Він намітив програму французького Просвітництва, поставив ряд фундаментальних методологічних труднощів і заклав підвалини просвітницькою критики релігії. Вольтер я як представник школи природного права визнає кожним індивідом існування невідчужуваних природних прав: свободу, власність, безпеку, рівність. Та коли Вольтер характеризував рівність, він мав на оці формальне рівність перед законом, тобто скасування феодальних привілеїв встановлення рівної всім громадянської правоздатності, і аж ніяк рівність суспільного становища. «У нашому нещасного світі, — розмовляв, може бути, щоб люди, живе у суспільстві, не поділялися на два класу, один клас багатих, інший — бідних».

Т. Джефферсон (1743-1826).

Це вплив чітко проявилося, наприклад, у Конституції США 1787 р., в Білле про права 1789-1791 рр., у французькій Декларації правами людини і громадянина 1789 р., у низці інших актів. Примітна у цій зв’язку ст. 16 французької Декларації, в якій мовиться: «Суспільство, у якому не забезпечене користування правами і проведено поділ влади, немає конституції»[7] . Права і свободи людини і громадянина, проголошені у французькій Декларації 1789 р. , придбали загальносвітове звучання і вони імперативами відновлення і гуманізації громадських і державних порядків. Ця Декларація справила величезний вплив до процесів боротьби з «старого режиму» в усьому світі, за повсюдне визнання і їх захист правами людини і громадянина, за реалізацію ідей правової держави.

З вищевикладеного слід, що для становлення та розвитку правами людини має тривалу історію, супроводжується боротьбою доктрин і традицій, притаманних тій чи іншій країни. Попри давність виникнення самої ідеї правами людини, справжній сенс вони отримують тільки із принципів демократії, свободи, справедливості, формального рівності, визнання самоцінності людини. На такій основі можна було формування правових держав, однією з головних ознак якого є верховенство правами людини. Права людини є однією з найвищих культурних цінностей, оскільки ставлять особистість до центру всіх процесів у суспільному розвиткові, визначають його волю і рівноправність. Як писав російський правознавець Борисе Миколайовичу Чічерін: «У здоровою теорії, як і на практиці, свобода тільки тоді ми стає правом, коли він визнається законом, а встановлення закону належитьгосударству»[8].

5 стр., 2004 слов

Декларація прав людини і громадянина

... загалом і навіть від імені всього народу. Декларація правами людини і громадянина Проголошення волі народів і рівності (йшлося, звісно, лише про політичному рівність і рівність перед законом) природними й невідчужуваними правами людини ... «Суспільство, у якому не забезпечене користування правами і проведено поділ влади, немає конституції». Теорія поділу влади у тому в незначних розмірах, у якому ...

§ 2. Права людини: сутність, поняття, класифікація

У філософії під сутністю будь-якого явища розуміється сукупність найважливіших, вирішальних, стійких властивостей і стосунків, виражають внутрішні глибинні, необхідні зв’язку й відносини, якими визначаються й інші властивості та ознаки цього явища.

Виявлення сутності полягає в дослідженні соціальних цінностей, ідей, визначальних природу права. Оскільки право є складне багатогранне соціальне