Гражданско-правовой договор — понятие, виды и условия

Реферат

Уцивілістичній науці пануючим є положення про багатознач­ність терміна«договір».Вінохоплює такі правові явища: як юри­дичний факт, що є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків; саме договірне зобов’язан­ня(правовідношення), породжуване укладеним договором; а також документ, у якому закріплюється (фіксується) факт встановлення міжсторонами зобов’язального правовідношення. Надалі договір будемо розглядати як юридичний факт, що є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК).

В умовах ринкової економіки, значно підвищується роль дого­воруяк головного правового засобу регулювання зв’язків між това­ровиробниками, що виступають в майновому обороті як власники. Шляхом укладення та виконання договорів товаровиробники само­стійно на власний розсуд здійснюють виробництво продукції (това­рів, робіт, послуг) та її відчуження (реалізацію).[1]

За допомогою договору задовольняють свої потреби у товарах та послугах і споживачі (фізичні та юридичні особи), що, у свою чергу, забезпечує розвиток виробничої сфери.

Договір вумовах ринкової економіки та наявності конкурентного середовища спроможнийзабезпечувати необхідний баланс між попи­том та пропозицією, стимулювати виробництво нової конкурентноздатної продукції й товарів і у такий спосіб впливати на динаміку ринкових відносин.

Безпосереднєформування умов договору його сторонами забезпе­чує не тількиможливістьурахування їх взаємних приватних інтере­сів, а й стимулює сторонидо належного виконання укладених дого­ворів. Ось чому, якслушно зазначає М. Д. Єгоров, саме договір, заснований на взаємнійзаінтересованості сторін, здатний забезпечи­ти таку організованість,порядок та стабільність у економічному, та інших обо­ротах, якихнеможливо досягти за допомогою найжорсткіших адміні­стративно-правових засобів.

Визнання новим ЦК України договору як регулятора суспільних відносин має принциповий характер. По-перше, це змінює його роль в механізмі правовогорегулювання договірних відносин, адже саме вінзабезпечує можливість їх саморегуляції. По-друге, договір здат­ний до усунення прогалин у цивільному законодавстві. Саме тому ре­гулювання цивільних відносин за аналогією закону може мати місце, якщо вони неврегульовані не тільки ЦК, іншими актами цивільного законодавства, а й договором (ст. 8 ЦК).

52 стр., 25882 слов

Договор автомобильных перевозок в системе в системе транспортных ...

... 5 1. Система транспортних договорів і транспортне законодавство України 9 1.1. Система транспортних договорів 9 1.2. Джерела транспортного права України 14 2. Правове регулювання договорів ... що випливають із договору перевезення 57 2.5. Договір транспортного експедирування 60 3. Правова характеристика договору автомобільного перевезення 68 3.1. Правова характеристика відносин, що виникають на ...

Поняттята функції договору

Незважаючи на те значення, яке має цивільно-правовий дого­вір в економічній сфері, ні ЦК УСРР 1922 р., ні ЦК 1963 р., ні на­віть ЦК 2003 р. не дають його визначення та достатньо детальної характеристики. Законодавець обмежився лише вказівкою на деякі характерні ознаки договору. Так, ст.626 ЦК 2003 р. визначає дого­вір як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на вста­новлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Проте слід враховувати, що договір може розглядатися як бага­тозначне явище: як підстава виникнення правовідношення; як са­ме правовідношення, що виникло з цієї підстави; як форма, в якій відповідне правовідношення втілюється.

При цьому найважливішим значенням терміна «договір» є якраз розуміння його як підстави виникнення правовідношення (цивіль­них прав і обов’язків).

Саме такий підхід дозволяє визначити сут­ність, значення і характерні ознаки договору. Тому найбільш вда­лим видається визначення договору як домовленості двох або кіль­кох суб’єктів, спрямованої на встановлення, зміну, припинення то­що цивільних правовідносин.[2]

Звідси випливає, що характерними ознаками договору як юри­дичного факту є те, що в ньому виражається взаємна воля сторін, а також те, що він є узгодженими діями суб’єктів, спрямованими на досягнення певних цивільно-правових наслідків: встановлення, зміну, припинення цивільних правовідносин.

За своєю правовою природою будь-який цивільно-правовий до­говір є правочином. Категорії «правочин» і «договір» співвідносять­ся між собою як загальне і окреме: кожний договір є правочином, але не кожний правочин є договором. Договорами є лише дво- чи багатосторонні правочини, тоді як правочином можуть бути також дії однієї особи, спрямовані на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов’язків (односторонні правочини).

Отже, на договори поширюються загальні положення щодо правочинів, встановлені гл.16 ЦК.

Слід зазначити, що поняття «договір» використовується також в інших галузях законодавства (наприклад, трудовий договір, адмі­ністративний договір тощо).

Проте там договір виступає як катего­рія відповідної галузі права з відповідними особливостями визначення та правового регулювання. До деяких з таких договірних від­носин цивільно-правові норми можуть застосовуватися за умови, що це прямо передбачено законодавством.

Сутність,а також значення цивільно-правового договору най­більш яскраво виявляються в функціях, що ним виконуються. До функцій цивільно-правового договору належать: регулятивна, ініці­ативна, програмно-координаційна, інформаційна, гарантійна, за­хисна.

Регулятивна функціядоговору зумовлена зростанням його зна­чення як джерела (форми) регулюванняцивільних відносин. Вона означає, що договір розцінюється як форма цивільного законо­давства. Він може встановлювати права й обов’язки не тільки для учасниківконкретних відносин, а й для інших осіб, які вступають у відносини з учасникамицього договору.

4 стр., 1718 слов

Здійснення та захист цивільних прав

... здійснення цивільних прав 9, РОЗДІЛ 2. ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ 2.1. Поняття і зміст захисту цивільних прав 19 2.2. Способи захисту цивільних прав 25 2.3. Система державних та громадських органів, що здійснюють захист цивільних прав організацій і громадян 32 2.4. Право ... року здійснення цивільних прав тісно пов'язував з охороною цих прав. Так, ст. 5 ЦК передбачалося, що цивільні права охороняються ...

Ініціативна функція договору полягає в тому, що він є актом вияву ініціативи і реалізації диспозитивності сторін.

Програмно-координаційна функція означає, що договір є своє­рідною програмою поведінки його учасників і засобом координації цієї поведінки.

Інформаційна функція виявляється в тому, що договір містить певну інформацію про права і обов’язки сторін.

Гарантійна функція зводиться до залучення з метою стимулю­вання належного виконання договору системи забезпечувальних засобів, які також отримують договірну форму.

Захисна функція полягає в застосуванні механізму захисту по­рушених прав шляхом примусудо виконання зобов’язання в нату­рі, відшкодування збитків тощо.

Називають також інші функції договору. Наприклад, відзнача­ється роль договору як засобу, що дисциплінуєцивільний обіг. При цьому підкреслюється, що договірна дисципліна, тобто найсуворіше виконання договірних зобов’язань, є найважливішим елементом правового механізму,що покликаний забезпечити стабільність ринковоїекономіки, захист законних прав і інтересів учасників торгового обігу та інших цивільно-правових відносин.

Однією із засад договірних зобов’язань, як і засад приватного права взагалі, є свобода договору, яка є неодмінною ознакою, пе­редумовою і умовою існування ринкової економіки.

Стаття 627 ЦК визначає свободу договору таким чином: «Відпо­відно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні до­говору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуван­ням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості».

Звідси випливає, що свобода договору означає:

1) неприпустимість примусу вступу в договірні відносини. Учас­ники цивільного обігу мають право вільно, виходячи з власних ін­тересів, вирішувати, вступати їм у договірні відносини чи не всту­пати. Як виняток з загального правила, обов’язок вступу в договір­ні відносини може бути прямо встановлений актом цивільного законодавства (публічний договір — ст.633 ЦК) або передбачений угодою сторін (ст.635 ЦК);

2)можливість вільного вибору майбутнього контрагента. Винят­ки з цього правила можуть встановлюватися лише законом. На­приклад, підприємець за публічним договором бере на себе обов’язок продати майно, надати послуги тощо кожному, хто до нього звернеться (ст.633 ЦК);

3)можливість сторін вільно визначати характер (вид, тип) дого­вору, який вони укладають. Це означає, що сторони за своїм вибо­ром вправі укладати як договори, передбачені цивільним законо­давством, так і договори, що не передбачені цивільним законодавс­твом, але не суперечать його загальним засадам (так звані «безімен­ні» або ж «непойменовані» договори);

4)можливість учасників договору вільно визначати його зміст.

Водночас принцип свободи договору логічно доповнюється ви­могою обов’язковості його виконання сторонами (ст.629 ЦК).

29 стр., 14024 слов

Зобов’язальне право, основні його види, їх характеристика

... та інше, або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання являє собою окремий вид цивільних правовідносин, зобовязальні ... покладається виконання пасивної функції. Так, власник майна, яке передане в найом, не повинен перешкоджати його нормальному використанню наймачем. На відміну від правовідносин власності, пасивна функція ...

Та­кий принцип має тисячолітню історію, спираючись у його сучас­ному вигляді на сентенцію римського приватного права «Расtа suntservanda». Такий підхід пояснюється тим, що сторони договору, вільно взявши на себе певні права та обов’язки, стають учасника­ми зобов’язання, а відтак перебувають у становищі «юридичної пов’язаності» своїм же рішенням про укладення договору на певних умовах.

Відмова від виконання договору можлива лише у випадках і з підстав, передбачених самим договором або законом (ст.651 ЦК).

Невиконання або неналежне виконання сторонами договору спри­чиняє наслідки, встановлені гл.51 ЦК.


Силенко Л. М. Цивільне право України. Ч.1.; Навч. посібник. – К.: Алерта, 2004. – 328с., Харитонов Є. О., Саніахметова Н. О. Цивільне право України: Підручник. – К.: Істина, 2003. – 776с., Цивільний кодекс України: Офіц. видання. – К.: Атіка, 2004. – 416с.