Вибори — один з найдавніших інститутів конституційного права, який широко використовувався у Стародавній
Греції, Римі, а згодом у XVI-XIX ст.
У широкому розумінні — це техніка голосування, яка використовується в галузі публічного і приватного права для визначення, хто буде обраний до складу відповідних державних органів або буде заміщати певну посаду.
У вузькому розумінні — це голосування громадян, які проживають на певних територіях за кандидатур, що висунуті до складу представницького органу або на заміщення певної посади.
Що стосується конституційного права, то вибори є інститутом цієї галузі права, зміст якого складається з сукупності відповідних норм Конституції України та законів про вибори народних депутатів, депутатів місцевих рад і сільських, селищних та місцевих голів, а також Президента України.
Отже, конституційно-правовий інститут виборів — це сукупність норм цієї галузі, які регулюють процес обрання кандидатів у представницькі органи і на виборні посади.
У нормативно-правових актах сформульовано такі головні принципи виборчого права: загального, рівного і прямого виборчого права за таємного голосування; вільного й рівноправного висування кандидатів у депутати; гласності й відкритості; рівності можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії; неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування; свободи агітації.
Принцип загальності означає, що право обирати мають усі громадяни України, яким на день голосування виповнилося 18 років. Це право називається активним виборчим правом і тлумачиться так тому, що будь-які прямі або непрямі пільги чи обмеження щодо виборчих прав громадян України залежно від походження, соціального й майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, роду й характеру занять, непередбачені цими законами, забороняються.
Що ж до права бути обраним, себто пасивного виборчого права, то виборчим законодавством воно розглядається по-різному. Так, народним депутатом України може бути обраний громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 21-річного віку і постійно проживає на території України протягом останніх п’яти років. Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35-річного віку, має право голосу, проживає в Україні протягом 10 останніх перед днем виборів років і володіє державною мовою. А депутатом сільської, селищної, міської, районної в місті та обласної ради народних депутатів може бути обраний громадянин України, який на день голосування досяг 18-річного віку, має виборчі права і постійно проживає або працює на території відповідної ради.
Фінансове право України — Право — и — Каталог ...
... банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у ... -правових відносин, то можна виділити такі: вказівка на коло осіб, на яких у конкретний час поширюється дія фінансово-правової ... поведінки, якої повинен дотримуватися цей суб'єкт. Ним може бути і фінансовий орган. юридичні факти - тобто підстави виникнення ...
Принцип рівного і прямого виборчого права означає, що громадяни України беруть участь у виборах народних депутатів на рівних засадах і депутати обираються безпосередньо виборцями.
Таємність голосування на виборах означає, що ніякі форми контролю за волевиявленням виборців не допускаються, а саме голосування відбувається у спеціально обладнаній для цього кабіні чи кімнаті. Під час заповнення бюлетеня в кабіні чи кімнаті для голосування може знаходитися тільки голосуючий.
Принцип вільного й рівноправного висунення кандидатів передбачає, що всі громадяни України, які мають право голосу, мають право висувати кандидатів. Вони можуть реалізувати це право як безпосередньо, так і через політичні партії та їхні виборчі блоки і трудові колективи.
Гласність і відкритість виборчого права означає, що підготування і проведення виборів депутатів завжди здійснюються відкрито і гласно.
Рівність можливостей для всіх кандидатів у проведенні виборчої кампанії як принцип виборчого права повинен розумітися так, що всім кандидатам опісля офіційної їх реєстрації надається можливість участі у виборчій кампанії на рівних засадах, вони мають рівне право на використання державних засобів масової інформації на території України, у них рівні можливості щодо матеріально-технічного і фінансового забезпечення їх участі у виборчій кампанії з боку держави.
Принцип неупередженості до кандидатів з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування вживається та обумовлює існування такого інституту виборчого права, як увільнення кандидата від виробничих або службових обов’язків із збереженням середньої заробітної платні за місцем роботи: кандидати під час виборчої кампанії не можуть бути звільнені з роботи, а також переведені на іншу роботу або посаду без їхньої згоди, притягнені до кримінальної відповідальності, заарештовані або піддані заходам адміністративного стягнення, що накладаються в судовому порядку без згоди відповідних державних органів.
До того ж особи, які насильством, обманом, погрозами чи в інший спосіб перешкоджають вільному здійсненню громадянином України права обирати та бути обраним, вести передвиборну агітацію, публічно закликають або агітують за бойкотування виборів, а також члени виборчих комісій, службові особи державних і громадських органів, які вчинили підробку виборчих документів, неправильний підрахунок голосів, порушили таємницю голосування або допустили інше порушення виборчого законодавства, несуть відповідальність, передбачену цим законодавством. До певної відповідальності притягуються також особи, які опублікували або в інший спосіб розповсюдили явно неправдиві відомості про кандидата.
Конституційне право як наука і навчальна дисципліна
... і реєстрації кандидатів, ведення предвиборчої агітації, порядок голосування, підведення підсумків виборів та інші стадії виборчого процесу. Особливо велика увага приділяється в курсі конституційного права питанням державної влади. Висвітлюються як загальні ...
І, нарешті, принцип свободи агітації передбачає, що всі громадяни України, їхні об’єднання, трудові колективи, довірені особи кандидатів мають право вільно та безперешкодно обговорювати програми кандидатів, їхні якості, а також платформи і програми тих партій, блоків, зборів, що їх висунули. При цьому дозволяється вести агітацію як за, так і проти кандидата в усіх засобах масової інформації.
Своєю чергою, кандидати також мають право на зустрічі з виборцями — як безпосередньо, так і через довірених осіб. Кандидати можуть здійснювати передвиборчу агітацію в будь-яких формах та будь-якими засобами.
Закон України «Про вибори народних депутатів України» складається з 11 розділів (53 статті).
Це розділи: 1. Загальні положення. 2. Організація виборів. 3. Списки виборців. 4. Висування і реєстрація кандидатів у депутати. 5. Передвиборна агітація.
6. Фінансування виборчої кампанії. 7. Голосування. 8. Підрахунок голосів і визначення результатів виборів. 9. Повторне голосування, повторні вибори, порядок заміни народних депутатів, позачергові вибори. 10. Заключні положення. 11. Прикінцеві положення.
Окрім уже розглянутих принципів виборчого права, цей Закон регламентує, що вибори народних депутатів України можуть бути черговими, позачерговими (достроковими), повторними, а також замість депутатів, які вибули, і що вони здійснюються за змішаною мажоритарно-пропорційною системою.
Отже, до предмета правового регулювання конституційно-правового інституту виборів Конституція України і відповідні закони відносять такі основні принципи виборного права: вимоги, які пред’являються до виборців і кандидатів на виборні посади; порядок формування і діяльності органів, які безпосередньо організовують і проводять вибори; статус суб’єктів виборчого процесу — громадян та політичних партій, блоків партій; процедура виборчої компанії і голосування; порядок визначення результатів виборів; способи оскарження порушень у ході виборчої кампанії і голосування та опротестування виборів; види юридичної відповідальності за порушення виборчого закону.
Багато з перелічених принципів закріплюються і регулюються на конституційному рівні, у розділах, присвячених правам і свободам громадян (ст. 38 Конституції України), в окремих статтях розділу III Основного Закону «Вибори. Референдум» (статті 69, 70 та 71), у відповідних статтях, при-свячених виборам до вищих представницьких органів держави (ст. 76), виборам Президента України (ст. 103), органів місцевого самоврядування (ст. 143).
Участь у виборах — це політичне право (ст. 38 Конституції), але у колишньому СРСР та УРСР це був обов’язок.
Законодавча регламентація виборів здійснюється або через органічний закон (ч. 20 ст. 92 Конституції України), або в деяких країнах через саму Конституцію (Киргизстан).
У ст. 71 Конституції України, а також у законах про вибори закріплено принципи виборчого права — керівні ідеї, які покладені в основу регламентації цього конституційно-правового інституту.
Загальність виборчого права — можливість брати участь у виборах усім громадянам, крім осіб, які не досягли виборчого віку та недієздатних.
Рівність — виборці мають однакову кількість голосів, тобто однакову питому вагу при розподілі мандатів.
Джерела муніципального права: поняття і система
... праць. Проте, питання про систему джерел муніципального права України, їх ролі в правовому регулюванні суспільних ... -III [6, ст. 175]; Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих ... джерела певних підсистем, окремих елементів національного права. Так, на цій підставі можна назвати джерела конституційного, цивільного, адміністративного, муніципального права ...
Вільний характер виборів — відсутність будь-якого впливу на волевиявлення виборців, а також додержання таємниці голосування.
Конституція і закони про вибори визначають вимоги до суб’єктів виборчого процесу — виборців і кандидатів.
Що стосується виборців, які мають активне виборче право, то це вимоги до віку, громадянства, осудності, включених до списку виборців. Щодо віку, то виборці на день виборів повинні досягти вісімнадцяти років.
Право обирати мають лише громадяни України (активне виборче право).
Щодо пасивного права такими вимогами є: загальні вимоги — вік, громадянство, термін проживання в Україні, осудність, а також спеціальні вимоги, якщо їх пред’являють до кандидатів на виборні посади.
До загальних вимог до кандидатів у народні депутати України належать такі: відповідно до Конституції України народним депутатом може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п’яти років (ст. 76 Конституції).
Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п’яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.
Депутатами місцевих рад, сільськими, селищними та місцевими головами можуть бути громадяни України, які на день виборів досягли вісімнадцяти років і мають право голосу.
Спеціальними вимогами до кандидатів у представницькі органи і на посаду Президента України є необранність та несумісність.
Необранність — це виключення або обмеження можливості балотуватися в якості кандидата. При цьому виділяють абсолютну необранність — неможливість балотуватися у всіх виборчих округах і відносну, коли не можна балотуватися у певних виборчих округах.
Принцип несумісності полягає у забороні особам, які обрані шляхом виборів, обіймати певні посади і працювати на постійній основі на інших посадах. Цей принцип випливає з необхідності здійснення принципу поділу влади та забезпечення рівних можливостей для участі кандидатів у виборчо-му процесі.
2. Виборча система в Україні
В сучасному світі існують три різновиди виборчих систем, які різняться порядком визначення результатів голосування:
- мажоритарна виборча система (французька модель, в основі якої лежить принцип абсолютної більшості, — 50% +;
- англійська модель відносної більшості — менш як 50% та кваліфікаційна більшість — 2/3 голосів виборців, поданих за кандидатів (Азербайджан);
- пропорційна система, згідно з якою обраними вважаються представники партії, які подолали так звану виборчу квоту (як правило, від 5 до 6%);
— змішана пропорційно-мажоритарна система, відповідно до якої мандати розподіляються за принципом 50 х 50 відносно депутатів, обраних в одномандатних виборчих округах за мажоритарною системою, і депутатів, обраних за списком партії, яка подолала виборчу квоту в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі.
Протягом існування України як незалежної держави згадані виборчі системи, крім пропорційної, були застосовані при формуванні Верховної Ради України. Так, до 1997 р. існувала мажоритарна система виборів народних депутатів.
Під виборчою системою України розуміється передбачений законодавством порядок формування представницьких органів держави. Усі норми законодавства, які регламентують цей порядок, у сукупності складають виборче право. Основними його джерелами є Конституція України, Закони України: «Про вибори народних депутатів України» від 24 вересня 1997 р., «Про вибори Президента України» у редакції від 24 лютого 1994 р., «Про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних у містах, обласних рад» від 24 лютого 1994 р.
Державний устрій України — Теорія держави та права — ...
... єдина національна система законодавства, єдиний орган законодавчої влади — парламент України, єди-на система органів виконавчої ... свобод; формування цих органів шляхом вільних виборів на обмежений строк дії, визначений Конституцією. ... те, що вона добровіль-но обмежує державну владу Конституцією як основним за- ... пра-вовій державі є її підпорядкованість праву, захист громадян від можливого свавілля ...
Згідно з Законом України «Про вибори народних депутатів України» від 24 вересня 1997 р. була запроваджена змішана пропорційно-мажоритарна виборча система.
Особливості цього Закону:
- з 450 депутатів, які обиралися до Верховної Ради України, 225 обиралися в одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а 225 — за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі пропорційного представництва;
- участь громадян у виборах була визнана добровільною.
При цьому вважалося, що виборці, які не брали участі у голосуванні на виборах, підтримують волевиявлення тих…
