Теорія держави й права є і розвивається одне з найважливіших компонентів складною і цілісної системи знань про суспільство. Єдність матеріального та духовної світу зумовлює і єдність наук. Між громадськими, природними й точними (технічними) науками існує тісний контакт. Ухвалений курс — на формування основ правового й держави може бути обмежений областю суто юридичних уявлень. Корінний питання життя — питання державі, на право. Право регулює суспільні відносини найрізноманітніших областях людської діяльності, найрізноманітніших суб’єктів права, із найбільш різним фактичним підставах, найрізноманітніших обставин.
Громадські науки вивчають закономірності зміни соціальних умов, теоретично обгрунтовують напрями перетворення соціальної дійсності, дають наукові прогнози, зокрема й у точного природничонаукового знання.
На розвиток галузей суспільствознавства, чи це філософія, економіка чи право, безперечно, саме пряме вплив надають відкриття пізнання природи, в технічних науках чи, навпаки, їх невдачі. Настоятельное вимога часу — відхід технократичних підходів, «самоізоляції» природничонаукового знання. До розробки великих природничонаукових проблем слід залучати економістів і соціологів, філософів і юристів, психологів і істориків, представники інших галузей суспільствознавства.
Без взаємодії наук неможливий вихід з кризи. Без їх кооперації неможливо ефективно й раціонально використовувати матеріальні, трудові і фінансові ресурси, вибрати найбільш доцільний шлях технологічного прогресу, інтенсифікації у суспільному розвиткові. Трапляється у житті такі круті повороти — вони бував історії багатьох країн, — оскільки саме громадські науки (государствоведение, правознавство, економіка, політологія, соціологія, соціальна психологія, історія, етнографія, етика та інших.) повинні показати вихід із безвиході етнічних, релігійних, національних конфліктів. Без цивілізованого рішення міждержавних ускладнень важко давалися простір буденною і технічних наук. На стику різних наук найбільш плідними виявляються дослідження як фундаментального, і прикладного характеру.
1.ПРЕДМЕТ ТЕОРИИ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
Кожен більш-менш суттєвий етап у розвитку науки завжди пов’язане з необхідністю повернення до розгляду її предмета. І це цілком закономірним процес, оскільки саме розвиток як тягне у себе кількісне розширення й якісну зміну тих явищ, що неминуче входять у орбіту дослідження, але є дедалі більше всебічне й поглиблене насичення ці негативні явища, у тому зв’язку й відносини. Наукове оволодіння новими об’єктами, вищого рівня їх пізнання, необхідність системного до них підходу та виваженості аналізу у взаємодії з іншими галузями знання згодом призводить до перетворенню науки.
Поняття та види джерел (форм) права
... саме права як окремого явища, і співвідноситься вона тільки зі змістом права. Її призначення - впорядкувати право, додати йому властивості державно-владного характеру. Виділяють зовнішню і внутрішню форми права. Отож, джерела права ... випадку, для суб'єктів, які здійснюють правозастосовну діяльність джерелами права можуть бути юридична практика, юридична наука тощо [2, c. 68]. Залежно від рівня ...
1.1.Определение і характеристика предмета теорії держави й права
Кожна наука має власний предмет дослідження, під яким на увазі яка вивчалася нею сторона об’єктивної дійсності. Інакше кажучи, предмет науки – це явища і процеси реального світу, які досліджуються нею, потім спрямоване наукове пізнання. Наука вивчає передусім закономірності розвитку природи й суспільства. У цьому сенсі предмет теорії держави й права й не виняток.
Теорія держави й права вивчає загальні закономірності виникнення, розвитку, призначення і функціонування держави й права. Вона ніби вичленовує держава й право із усієї системи громадських явищ і досліджує їх внутрішні закономірності.
Предметом науки теорії держави й права служать багатостороннє та складне взаємодія й держави, роль і важливе місце держави й права у системі суспільства. Вона вивчає як державно-правові явища і процеси, а й уявлення людей про неї. У його предмет входить громадське, групове і індивідуальне політичне та правове свідомість.
Єдність предмета теорії держави й права обумовлюється її практичним і научно-понятийным єдністю. Держава право невід’ємно пов’язані одне з одним. Тож теорія держави й права й не ізольовані галузі знання, а єдина наука. Але залишаючись цілісної наукою, вона підрозділяється на дві щодо самостійні структурні частини: теорію держави (государствоведение) і теорію права (правознавство).
З викладеного можна запропонувати таке визначення предмета теорії держави й права.
Предметом теорії держави й права є державно-правова дійсність, спільні смаки й специфічні об’єктивних закономірностей його розвитку, з урахуванням пізнання і його використання яких розробляються фундаментальних проблем, мають методологічне значення для галузевих наук.
Предмет науки историчен. Він змінюється принаймні залучення у сферу пізнання нових і нових властивостей і явищ державної влади і правової дійсності і виключення з її усе те, що існує ілюзіями, помилками і помилками.
Особливе місце у нашій науці є має займати вчення про російської державності, її історичних, національно-культурних коренях і культурні традиції, сьогодення і майбутньому російської держави і право.
1.2 Значення наукових визначень
Найважливіше завдання будь-який науки у тому, щоб всебічно вивчити, та був висловити з поняттями і наукових визначеннях свій предмет. Поняття та його наукові визначення – це своєрідні згустки людській думці, які увібрали у собі знання про явищах, їх властивості і ознаках.
Саме поняттях, тобто. засобах відображення державно-правових реалій, в узагальненнях практики, теорія держави й права концентрує накопичене знання. Ці поняття би мало бути змістовними науковими абстракціями. Справді науковими вони стають, коли вірно відбивають загальні та необхідні ознаки таких найскладніших, багатосторонніх і динамічних явищ, як держава й право.
Наукові державно-правові визначення – це стисле і точне розкриття політико-правових понять. Вона має велике значення й у теорії, й у правозастосовчої практики. Нерідко питання істотних ознаках будь-якого юридичного поняття та її законодавчої дефініції (визначення) вирішує сам законодавець.
Сутність та характеристика цивільного права
... сформульованої мети завданнями даної роботи будуть: встановити сутність науки цивільного права; охарактеризувати предмет та методи науки цивільного права визначити місце цивільного права в правовій системі України. У процесі ... суспільних відносин і визнається та охороняється державою. Таким чином, уся спрямованість держави, у тому числі й нормативно-правова, зосереджується на векторі гуманізму, що ...
Стислість наукових визначень – їхню головну чесноту і брак одночасно. Тому що складніше ту чи іншу державно-правове явище, то з меншим успіхом можна сформулювати в стислому його визначенні все істотне. Визначення у разі набуває характеру лише деякого кошти початкової орієнтації у предметі, але розкрити повністю все конкретне цього явища неспроможна. У разі застосовується кілька взаємозалежних дефініцій, їхнім виокремленням поняттєвий ряд.
Можна упевнено сказати, що арсенал коштів, прийомів і методів, використовуваних теорією держави й права, багата і сповнений багатоманітністю; ведеться постійний пошуку нових дослідницьких методів. Нашої науці необхідно як звільнитися, очиститися від міфів, стереотипів минулого, а й позбутися котрі підривають її авторитет шкідливих звичок, сформованих у період тоталітарного режиму. Що ж до вибору конкретного методу та її пріоритетного використання, всі вони повністю залежить від предмети й завдань дослідження. Найчастіше необхідні комплексний підхід, використання багатьох методів для всебічного аналізу складних державних підприємств і правових явищ.
1.3.Методы теорії держави й права
Теорія держави й права вивчає свій предмет з допомогою методів, сформованими під час якого історичного пізнання. Кожен етап історії суспільства – щабель розвитку і правничий та одночасно щабель їх розуміння, отож у цілому утворюють єдиний процес духовного освоєння юридичної дійсності.
Спочатку методи пізнання не виділялися з процесу сприйняття світу й суспільства філософією як цілісним поданням щодо всесвіту і його основних частинах. Вони виступали швидше, у вигляді своєрідних моделей постановки труднощів і зразків їх вирішень, що випливають із філософської системи. Вони помітні прообраз те, що згодом отримала науковедении назва парадигми.
Термін “метод” введений у правове науковий обіг древніми греками. Під ним розуміється спосіб пізнання, дослідження явищ природи й життя. Плодотворность наукового пошуку, ступінь та глибина пізнання реальної буденної дійсності великою мірою залежить від методів, використовуваних дослідниками. Самі собою методи – продукт творчої, інтелектуальної діяльності, вони нерозривно пов’язані з предметом вивчення. Постійний пошуку нових дослідницьких прийомів, способів, методів забезпечує приріст наукових знань, поглиблення поглядів на властивих предмета закономірності.
Методи теорії держави й права – це прийоми, способи, підходи, що використовуються нею для пізнання свого предмети й отримання наукових результатів. Вчення про методи наукового пізнання називається методологією.
Сьогодні в країні свободу вибору методів, способів, підходів до вивчення держави й права, плюралізм навчань і думок, ідеологічне розмаїття. Хоча правильно й те, що більше про держави не праві не можна сказати майже такого, що безпосередньо чи опосередковано не торкався інтересів різних соціальних груп, класів, партій та політичних течій. Але науці слід дистанціюватися від групових, класових, націоналістичних інтересів держави під ім’я істини і пошук правди.
Історичний розвиток міжнародного права та його науки
... (аж до сучасних теорій науки міжнародного права); 3) встановлення основоположних історико-правових методів дослідження цього права і його науки. Історія міжнародного права як окремий науковий напрям почала ... сьогодні залишається на досить поверховому рівні. В рамках методології науки міжнародного права превалюють методи індукції та дедукції, нормативного, соціологічного, ліберального та інших ...
Методи теорії держави й права, як говорилося, тісно пов’язані з її предметом. Останній відповідає питанням, що вивчає теорія, методи – як, яким чином робить. У основі методів лежить предмет теорії, бо без теорії метод залишається безпредметною, а наука – беззмістовної. Натомість лише теорія, збройна адекватними методами, може виконати які стоять перед нею і функції.
Теорія та художні засоби виникають одночасно, до них пред’являються подібні вимоги: як результати, а й шлях до них може бути істинним. Але теорія та художні засоби тотожні, що неспроможні і повинні підмінювати одне одного.
Залежно від сфери поширення і охоплення досліджуваної матерії, і навіть від своїх специфіки й правничого характеру все методи класифікуються сталася на кілька груп. Це:
-
загальний диалектико-материалистический метод;
-
загальні методи;
-
спеціальні методи;
-
приватні методи.
2.ТЕОРИЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА У СИСТЕМІ ГРОМАДСЬКИХ НАУК
2.1.Система громадських наук.
Єдність наукового знання, взаємопроникнення наук не заперечує їх відомих відмінностей. Кожна наука розглядає певний коло явищ природи й суспільства, що й становить її предмет. Залежно від цього, чи стосується це коло явищ до розвитку природи, суспільства, чи до світу техніки, і розрізняють науки громадські, природні і технічні.
У центрі уваги суспільствознавства перебувають громадське буття й свідомість — величезна за складністю та числу своїх складових сфера. Тому окремі галузі суспільствознавства вивчають ті чи інші боку громадських явищ, необхідні і значні зв’язку й відносини.
2.2.Теория держави й правничий та громадські науки
Багато громадські науки тісно пов’язані між собою, особливо враховуючи загальний об’єкт дослідження — право і держави. Яке ж співвідношення з-поміж них і місце серед наук теорії держави й права?
Теорія правничий та держави є і розвивається одне з найважливіших компонентів складною і цілісної системи знань про суспільство. Єдність матеріального та духовної світу обумовлює й єдність наук. Між громадськими, природними й до точних наук існує тісний контакт. Ухвалений курс — на формування основ правового й держави може бути обмежений областю суто юридичних уявлень. Корінний питання життя – питання державі, на право. Право регулює суспільні відносини найрізноманітніших суб’єктів права, із найбільш різним фактичним підставах, найрізноманітніших обставин.
Громадські науки вивчають закономірності зміни соціальних умов, теоретично обгрунтовують напрями перетворення соціальної дійсності, дають наукові прогнози, зокрема й у точного, природного наукового знання.
На розвиток всіх галузей суспільствознавства, чи це економіка, філософія чи право, безперечно, надають саме пряме вплив відкриття пізнанні природи, в технічних науках чи, навпаки, їх невдачі. В усіх за нашої пам’яті проекти перекидання стоку північних річок на південь чи трагедія Чорнобиля. Настоятельное вимога часу – відхід технократичних підходів, «самоізоляції» природничонаукових проблем слід приваблювати і економістів і соціологів, філософів і юристів, психологів і істориків, представники інших галузей громадської науки.
История развития и становление науки российского административного права
... понятие российского административного права как науки Описать историю развития российского административного права как науки Обобщить факторы, обусловливающие развитие административного права в Российской Федерации Охарактеризовать развитие науки административного права Российской Федерации Проанализировать периоды развития российского административного права как науки. Методологической основой ...
Візьмемо філософію. Вона науково пояснює громадське буття загалом, в усій сукупності, внутрішньої взаємозв’язку, взаємозалежності і взаємодії його сторін, відносин, процесів. Філософія вивчає найбільш загальні закономірності у суспільному розвиткові, включаючи й ті, які належать до права й державі. Філософія досліджує такі громадські явища, як право і держави, задля здобуття права підміняти спеціальні науки про ці явищах, як тим, щоб, визначити місце державно-правової надбудови у розвитку суспільств загалом. Отже, філософія служить теоретичної базою і методологічним орієнтиром всім юридичних та загалом громадських наук.
Саме тому осмислення явищ правової життя з філософської погляду є необхідною передумовою творчого розвитку юридичної науки, подальшого вдосконалення чинного законодавства, зміцнення законності. За підсумками досягнень філософської науки можуть бути розкриті сутність правничий та держави, певні закономірності їх трансформації, механізму функціонування, форми їх регулюючого на суспільні відносини. На базі філософії розробляються основні категорії юридичних наук.
Генезис, сутність, функціональні призначення правничий та держави є об’єктом пильної уваги сучасної соціології. Соціологія — наука про суспільство як цілісну систему про окремих соціальних інститутах, процесах і групах — неспроможна обійти такі найважливіші елементи соціуму, як право і держави. У чому її на відміну від теорії правничий та держави? У ступеня узагальнення явищ і наукових понять і визначень, в рівні конкретизації пізнання, й гендерні відмінності підходів до вивчення правничий та держави. Право і держави, — безсумнівно, обществоведческие категорії, але, виділяючи соціальну основу держави, соціальну цінність права, соціологічні їх із боку, соціологія залишає осторонь юридичні аспекти цієї проблеми, приміром, такі, як правові форми організації державної влади чи правові методи регулювання громадських відносин, та інших.
Так складається ставлення між теорією правничий та держави й політологією, видящей своє завдання до вивчення політики, політичних процесів, політичних партій, рухів, систем. Політика тісно вплетена у життя правничий та держави, проте політична нібито влада реалізують і у політичних системах, та інших формах політичних відносин.
Така
