Основні соціальні права і свободи людини

Для спілкування, і взаємодії людей, вирішення і запобігання конфліктам з-поміж них важливого значення завжди мали проблеми пізнання, вдосконалювання і реалізації права. Тисячоліття знадобилися у тому, щоб в здебільшого почали поступово, спочатку інтуїтивна, та був дедалі більше усвідомлено, розуміти сенс права у житті. Та й у час ці проблеми усе ще актуальними, проявляючись як і внутриличностном плані, і у міжособистісних зв’язках, у відносинах між різними об’єднаннями, країнами й співтовариствами. Людина серед усіх інших живих істот має розумом, комплексом емоційних якостей і може відчувати усвідомлювати право, дотримуватися правові встановлення, пристосовуватися до правової дійсності. Одне слово, людина живе у правову систему і з низки соціально – економічних, політичних лідеріва і інших чинників розвитку неспроможна існувати без права.

Протягом багато часу рис людини (життя, свобода, власність) та їх захист були нероздільні і регулювали ставлення для людей. У процесі спілкування у реалізації природних потреб, інтересів і поступово виробляються звички, стереотипи, які, з одного боку, забезпечують свободу дій, з другого – обмежують її розумними межами. Встановлюється загальноприйнята міра, тобто. норма поведінки. Людина усвідомлює себе людиною у соціальному сенсі, але це це і є свідомість своїх правий і обов’язків стосовно іншій людині. Людина вже з допомогою права оцінює свої дії, вчинки іншим людям як правильних чи неправильних, справедливих чи несправедливих.

ПОНЯТИЕ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА.

Виникнення поняття “прав людини”, тобто. усвідомлення цієї проблеми як наукової, нерозривно пов’язане з появою і поширенням ідей природного права. Ще V – IV ст. до зв. е. давньогрецькі мислителі (Ликофрон, Антифон та інших.) стверджували, що рівні від його й мають однакові, зумовлені природою права. Аристотель однією з основних вважав декларація про приватну власність, що відбиває природу самої людини й грунтується з його любові перед самим собою. У період феодалізму багато природно — правові ідеї наділялися в релігійну оболонку. Пізніше вони мали відбиток й подальше свій розвиток в працях Локка, Монтеск’є, Руссо, Канта, Бентама та інших мислителів. З розвитком громадських відносин прав людини з ідеальної категорії поступово перетворювалися на реальну дійсність, закріпив державно – правових і соціальних міжнародно – правових документах, виступали критерієм демократичності тій чи іншій системи правового і державної устрою.

5 стр., 2157 слов

Загальна декларація прав людини

... декларація правами людини сприятиме кращому розумінню норм у сфері правами людини, і навіть загальному дотриманню правами людини та розвитку освіти у цій галузі. Глава I. Загальна Декларація правами людини, Основні правничий та свободи, проголошення Декларацією правами людини. ... свій країну. Стаття 14 Кожна людина має право шукати притулку переслідування інших країнах і користуватимуться цим ...

Серед перших юридичних документів, що відбивають права в систематизованому вигляді, була Вирджинская декларація (1776 р.), належна основу Билля про права Конституції США (1791 р.).

Неминуще значення має тут французька Декларація правами людини громадянина (1789 р.).

Основні прав людини, закріплені у тому политико – правовому документі (на власність, особисту волю і безпеку, на опір насильству), досі вони втратили своєї актуальності. У розгорнутому вигляді прав людини отримали відбиток у Загальної Декларації правами людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН (1948 р.).

Важливу роль з погляду реальності, гарантій здійснення права і свободи людини почали відігравати Міжнародний пакт про громадянських і політичні права і міжнародний пакт про економічні, соціальних і культурних правах (1966 р.).

Нині прав людини отримали широке свій відбиток у конституціях і законодавчі акти більшості держав, є Членами Організації Об’єднаних Націй. Прагнення нашої країни рішуче й у обсязі враховувати у законодавстві й виконувати практично прав людини виражено до прийняття Декларації правами людини і громадянина (1991 р.) і положень Конституції Російської Федерації (1993 р.).

Права людини – невід’ємні властивості кожної людини та суттєві ознаки її буття. Держава не “дарує” права, він лише закріплює в законі і відданість забезпечує реалізацію. І тут може бути вважати правовим. Якщо сьогодні держава ігнорує природні прав людини чи, більше ущемляє, знищує їх, перешкоджає їх здійсненню чи створює умови для реалізації прав лише певної групи осіб, стану, класу, воно характеризується як антидемократичне (авторитарне, тоталітарна т.п.).

Права людини – це природні можливості індивіда, які його життя, людську гідність свободу діяльності в всі сфери життя.

Поруч із категорією права вживається термін свободи: свобода совісті, воля віросповідання, свобода думки і свободу слова т.д. За змістом та змісту ці категорії вважатимуться рівними. Також використовуються такі терміни як “права громадянина” і “права особистості”.

Права людини

існування. Що стосується закріплення правами людини в законодавчі акти конкретної держави воно стає здоровішим та правами громадянина цієї держави.

Права громадянина, Права особистості

ОСНОВНІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ

Основні правничий та свободи людини і громадянина закріплюються на міжнародно – правових актах і конституціях конкретних держав. Однією з загальноприйнятих критеріїв їх класифікації є сфери життєдіяльності суспільства, у яких реалізуються ті чи інші інтереси й потреби особистості. Відповідно до даним критерієм розрізняють цивільні (особисті), економічні, політичні, соціальні, культурні, екологічні і інформаційні права.

Громадянські (особисті) права

Політичні права

Економічні права

Соціальні права

Культурні права

Екологічні права

Інформаційні права

думки й, право шукати, отримувати, передавати, виготовляти і навіть одержувати інформацію будь-яким законним способом, свобода масової інформації.

Колективні права.

Право націй самовизначення покликане створювати державно – правові гарантії для поваги правами людини і врахування у політиці специфічних етнічних, лінгвістичних, релігійних та інших колективних інтересів. За дотримання правами людини та створення міцних політичних вимог і інших гарантій обліку особливих інтересів етичних спільностей, їх декларація про суверенітет і державний незалежність сучасних умовах зростання інтеграції і взаємозалежності народів багато в чому втрачає сенс.

3 стр., 1237 слов

Права, свободи та обов’язки людини і громадянина

... це визначає зміст і спрямованість її діяльності. Конституційні права і свободи людини і громадянина можна поділити на три групи: 1. Особисті права і свободи людини (громадянські, природні) безпосередньо пов'язані з сутністю ...

Права людини перебувають у сталий розвиток, відбивають динаміку громадських взаємин держави і зростання правосвідомості громадян. Прикладом може бути виникнення права на інформації і закріплення їх у ст. 29 Конституції РФ.

У багатьох міжнародно-правових і внутрішньодержавних документів допускаються обмеження певних права і свободи через громадську безпеку, екологічного рівноваги тощо. п. У законодавстві ФРН, Франції, Італії встановлюються припустимі межі приватної власності, наголошується на необхідності її використання їх у інтересах суспільства. У Швейцарії вільна продаж і

купівля землі обмежена міркуваннями доцільності. Наприклад, землі сільськогосподарського призначення при заміні власника неможливо знайти використані за іншим призначенню.

ОБЯЗАННОСТИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Права людини стають можливим лише у разі, якщо вони нерозривно пов’язані з обов’язками людей. Обов’язок – це міра суспільно необхідного поведінки людини, покликана разом із правами і свободами забезпечувати баланс, стійкість правовим регулюванням.

Обов’язки можна підрозділяти на природно – правові, носіями яких виступають чоловік і суспільство, і юридичні, носіями яких є громадянин, держава, його органи влади й які відбито у позитивному праві.

Природні обов’язки відповідають основним природним прав людини (під собою підстави – обов’язок “не убий”, право власності — обов’язок “не вкради”) і вони як і, як права, з розвитком суспільства поступово конкретизуються і закріплюються як юридичних обов’язків у законодавстві. У багатьох країн законодавець встановлює обов’язки кожної людини та обов’язки громадянина. Так було в ст. 58 Контитуции РФ закріплена обов’язок кожного зберігати природу й довкілля, бережно ставитися до продным багатств, в ст. 59 записано: “Захист Батьківщини є боргом і обов’язком громадянина Російської Федерації”.

Основні обов’язки громадян зазвичай закріплюються в конституціях і детализируются нинішнього року законодавстві. Це обов’язки поважати правничий та свободи інших, платити законно встановлені податки та збори, зберігати пам’ятники минуле й культури, самі та дотримуватись законів, нести військову службу тощо. У конституціях держав встановлюють і обов’язки трудитися (Японія), виховувати дітей (Росія, Італія), піклуватися про свого здоров’я (Уругвай).

ГАРАНТІЇ ПРАВ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Гарантії – це система умов, засобів і способів, які забезпечують всім і кожному рівні правові змогу виявлення, придбання та її реалізації своїх права і свободи. За сферою дії розрізняють міжнародно – правові гарантії, гарантії у межах регіональних міжнародних співтовариств, внутрішньодержавні і автономні гарантії.

5 стр., 2166 слов

Принципи права природокористування суб єкти та об єкти права природокористування

... та забо-ронних норм права. Керівні норми встановлюють умови та порядок ви-никнення права користування природними ресурсами, визначають кордони поведінки природокористувачів, надають їм необхідні гарантії реалізації й охорони їх прав та ... особами;* не надаються дозволи на їх користування;* санкціоновано державою і закріплено правом їх за-гальнодоступного використання;* їх використання не фіксується і ...

Международно – правові гарантії закріплюються у Загальної Декларації правами людини, міжнародних пактах та інших документах.

Їх здійсненням займаються ООН, її органи, і навіть організації, діючі під егідою (ЮНЕСКО), через різноманітних міжнародні програми розвитку й проекти.

Важливе значення у плані має діяльність Ради Безпеки, комітетів Генеральної асамблеї, Міжнародного Судна ООН і спеціалізованих установ – Комітету з прав людини, Комітету з правам дитини, Комітету проти катувань. Зобов’язання щодо реалізації основних права і свободи покладає себе і держави, які є членами ООН.

Гарантії регіональних міжнародних співтовариств (Європейський

Союз, Ради Європи, Рада держав Балтійського моря, Організація

африканського єдності, Організація американських держав,

Асоціація держав Юго – Східній Азії, Співдружність

Незалежних Держав) здійснюється також через різні

установи з урахуванням відповідних нормативно – правових актів.

Внутригосударственные гарантії закріплюються в конституціях та інших законодавчі акти держав, забезпечуються відповідними матеріальними засобами. Конституція РФ в ст. 17 визнає й гарантує правничий та свободи людини і громадянина відповідно до загальноприйнятим принципам і нормам міжнародного права. У ст. 18 Конституції правничий та свободи з’являються безпосередньо діючими. Вони визначають сенс, утримання і застосування законів, діяльність законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються правосуддям. Контроль над виконанням конституційних положень та