Особисті немайнові права

ВСТУП ……………………………………………………………………………. 3

РОЗДІЛ І. Види особистих немайнових прав ………………………………….. 5

РОЗДІЛ ІІ. Особисті

немайнові права, що забезпечують природне

існування фізичної особи ……………………………………………………….. 7

2.1. Право на життя …………………………………………………………. 7

2.2. Право на здоров’я ……………………………………………………… 8

2.3. Право на безпечне довкілля …………………………………………… 10

2.4. Право на сім’ю, опіку, піклування та патронатне виховання ……….. 12

РОЗДІЛ ІІІ. Особливості особистих немайнових прав, що забезпечують

соціальне буття фізичної особи …………………………………………………. 14

3.1. Право на ім’я …………………………………………………………… 14

3.2. Право на честь, гідність та нову репутацію …………………………. 16

3.3. Право на індивідуальність …………………………………………….. 17

3.4. Право на особисте життя ……………………………………………… 19

3.5. Право на особисті папери та таємницю кореспонденції ……………. 19

3.6. Право на інформацію. Право на свободу творчості та вибір

роду занять ………………………………………………………………………. 20

3.7. Право на місце проживання та недоторканність житла.

Право на пересування. Право на свободу об’єднання та мирні зібрання …… 21

РОЗДІЛ ІV. Захист особистих немайнових прав ……………………………… 23

4.1. Поновлення порушеного права ……………………………………… 23

4.2. Спростування неправдивої інформації та суміжні форми захисту.. 24

4.3. Заборона поширення інформації, якою порушуються особисті

немайнові права ………………………………………………………………… 25

ВИСНОВОК …………………………………………………………………….. 27

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………………….. 29

ВСТУП

Останні перетворення в політико-економічному житті України, зміна соціальних цінностей та орієнтирів зумовили вихід у системі суспільних пріоритетів на перше місце людини як особистості. Зокрема, згідно зі ст. 3 Конституції України вищими соціальними цінностями визнається людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність та безпека. Тобто всі інші блага, у тому числі й матеріальні, знаходяться в ієрархії соціальних пріоритетів нижче і є суспільними благами другого порядку. І саме такий підхід до місця і ролі людини та її внутрішнього (духовного) світу в системі соціальних цінностей відповідає міжнародним стандартам прав людини1 та зумовлює необхідність їх повного і всебічного регулювання та охорони на галузевому рівні, насамперед нормами цивільного права.

16 стр., 7628 слов

Сутність та характеристика цивільного права

... соціальних інститутів. Нині право ... сутність науки цивільного права; охарактеризувати предмет та методи науки цивільного права визначити місце цивільного права ... Розділ 1. Теоретико-правові аспекти цивільного права як науки Цивільне право ... права визначають як систему знань про закономірності цивільно- правового регулювання суспільних відносин, яка вивчає соціальний зміст і форму регулювання особистих ...

Вирішенню цього питання на рівні цивільного законодавства присвячено книгу другу ЦК України «Особисті немайнові права фізичної особи». Якщо в ЦК УРСР 1964 р. регулювання та охорона цих відносин взагалі не виділялися в окрему структурну одиницю і губились у Загальній частині серед правових норм, що регулювали правовий статус фізичної особи, то у структурі чинного ЦК України регулювання та охорона цих відносин складають окрему книгу, вміщену після Загальної частини, що підкреслює пріоритет людини та її внутрішніх (духовних) благ над іншими цінностями.

Як зазначалося вище, до предмета цивільно-правового регулювання, крім майнових відносин, належать особисті немайнові відносини. Важливо зазначити, що структурно при визначенні предмета цивільно-правового регулювання саме особисті немайнові правовідносини передують хрестоматійним для цивільного права майновим відносинам, що підкреслює важливість даного виду відносин у цивільно-правовій системі. Слід також зауважити, що особисті немайнові правовідносини, змістом яких є відповідні особисті немайнові права, виникають щодо особистих немайнових благ, таких як життя, здоров’я, честь, гідність, ім’я тощо. Однак ці особисті немайнові блага не можуть регулюватися нормами права, оскільки вони є, переважно, природними благами (цінностями) й існують незалежно від того, врегульовані вони правом чи ні. Але внаслідок відповідної регуляції вони стають об’єктами певних особистих немайнових прав, що робить дані блага ще й юридично значимими.

Аналізуючи ст. 269 ЦК України, слід зазначити, що особисті немайнові права – це юридично гарантовані можливості, які довічно належать кожній фізичній особі за законом і характеризуються немайновістю та особистісністю.

Отже, для характеристики особистих немайнових прав особи слід керуватися такими основними ознаками:

1. дане право належить кожній особі – це означає, що воно належить усім без винятку особам (фізичним та юридичним) за умови, що наявність цього права в особи не суперечить її сутності (наприклад, юридична особа не може бути наділена правом на життя, здоров’я, честь, гідність тощо).

При цьому всі особи рівні у можливості реалізації та охорони цих прав;

2. дане право належить особі довічно – це означає, що воно належить фізичній особі до моменту смерті, а юридичній особі – до моменту припинення;

3. дане право належить особі за законом – це означає, що підставою його виникнення є юридичний факт (подія або дія), передбачений законом. Переважна більшість особистих немайнових прав виникає в особи з моменту народження (створення), наприклад, право на життя, здоров’я, свободу та особисту недоторканність, ім’я (найменування) тощо. Однак окремі види особистих немайнових прав можуть виникати в осіб і з іншого моменту, передбаченого законом, наприклад, право на донорство особа має лише з моменту досягнення повноліття, а право на зміну імені має особа, яка досягла 16 років, тощо;

4 стр., 1908 слов

Цивільне право як галузь права. Предмет і метод правового регулювання

... Конституцією України та законом. Свобода договору. Свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; Судовий захист цивільного права та інтересу. Справедливість, добросовісність та розумність. Цивільне право, як і будь-яка інша самостійна галузь права, ...

4. дане право є немайновим – це означає, що в ньому відсутній майновий (економічний) зміст, тобто фактично неможливо визначити вартість цього права, а відповідно і блага, що є його об’єктом, у грошовому еквіваленті;

5. дане право є особистісним – це означає, що воно не може бути відчужене (як примусово, так і добровільно, як постійно, так і тимчасово) від особи-носія цих прав та/або передане іншим особам.

РОЗДІЛ І. Види-особистих немайнових прав

У ст. 270 ЦК України насамперед виділяються особисті немайнові права, попередньо врегульовані в Конституції України: право на життя (ст. 27 Конституції України), право на охорону здоров’я (ст. 49 Конституції України), право на безпечне життя і здоров’я довкілля (ст. 50 Конституції України), право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції України), право на недоторканність особистого і сімейного життя (ст. 32 Конституції України), право на повагу до гідності та честі (ст. 28 Конституції України), право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31 Конституції України), право на недоторканність житла (ст. 30 Конституції України), право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування (ст. 33 Конституції України), право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 54 Конституції України).

Однак даний перелік не є вичерпним і може бути доповнений як самою Конституцією України, так і ЦК України та іншими законами. Але зрозуміло, що передбачити повний перелік даних прав у законах видається нереальним, то му законодавець встановлює можливість розширювального тлумачення особистих немайнових прав навіть незалежно від того, закріплені вони в законі чи ні. При цьому за основу має братися те, чи відповідає дане особисте немайнове право вимогам, що висуваються до даного виду цивільних прав, передбачених ст. 269 ЦК України. Тому важливо не лише визначити повний перелік особистих немайнових прав, а й здійснити їх класифікацію залежно від того чи іншого правового критерію.

У ЦК України всі особисті немайнові права, залежно від цільового призначення, поділяються на:

  • особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи (право на життя, здоров’я, свободу, особисту недоторканність тощо);
  • особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи (право на ім’я, індивідуальність, особисте життя тощо).

Однак серед науковців немає єдиної точки зору щодо однаковості критерію класифікації особистих немайнових прав. Одну з перших класифікацій запропонував В. А. Рясенцев, який вирізняє п’ять видів особистих немайнових прав: 1) особисті права, сутність яких складають немайнові блага, невіддільні від особистості (життя, здоров’я, недоторканність особистості); 2) особисті права, в основі яких лежать немайнові блага, що індивідуалізують особу в колективі (ім’я, честь, гідність тощо); 3) особисті немайнові права у сфері шлюбно-сімейного права; 4) особисті немайнові права, що перебувають у сфері творчої діяльності, а також інтереси, що витікають з реалізації права на відпочинок, різноманітні культурні потреби тощо; 5) особисті немайнові права, в основі яких лежить майновий інтерес. Отже, в основі даного класифікаційного критерію лежить об’єкт особистих немайнових прав. Подібні класифікації на основі зазначеного критерію пропонувалися й іншими авторами.

3 стр., 1027 слов

Цивільне право України

... цивільного права України Громадянське право - галузь системи права України, що регулює майнові та особисті немайнові відносини ... інших різноманітних відносин регулюються цивільним правом. Цивільне право грає настільки важливу роль в ... Особисті немайнові відносини індивідуалізують особу, оскільки виникають завдяки здійсненню ним його особистих прав і свобод (наприклад, право особи на життя, ...

Інші автори за основу класифікаційного поділу пропонують мету, на досягнення якої спрямоване відповідне особисте немайнове право. Так, М. М. Малеїна поділяє особисті немайнові права на: 1) особисті немайнові права, що забезпечують фізичне та психічне благополуччя (цілісність) особистості; 2) права, що забезпечують індивідуалізацію особистості; 3) права, що забезпечують автономію особистості; 4) немайнові права авторів результатів інтелектуальної діяльності та виконавців. справочник телефонных кодов стран и городов мира. Але Т. А. Фадєєва проводить дещо іншу класифікацію: 1) особисті немайнові права, що спрямовані на індивідуалізацію особистості; 2) особисті немайнові права, що спрямовані на забезпечення фізичної недоторканності особистості; 3) особисті немайнові права, що спрямовані на недоторканність внутрішнього світу особистості та її інтересів.

Ще інші автори використовують змішаний кваліфікаційний критерій, а саме: об’єкт цих прав та мету, на досягнення якої спрямоване право. Зокрема, В. А. Жакенов вирізняє: 1) права, що індивідуалізують громадян у суспільстві; 2) права, що забезпечують особисту недоторканність; 3) права, що забезпечують збереження таємниці особистого життя; 4) права, що сприяють розвитку особистості та вираженню її творчої індивідуальності.

РОЗДІЛ ІІ. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи

До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, відповідно до глави 21 ЦК України, слід відносити:

  • право на життя;
  • право на здоров’я;
  • право на безпечне довкілля;
  • право на свободу та особисту недоторканність;
  • право на сім’ю, опіку, піклування та патронатне виховання.

2.1. Право на життя

Згідно з ч. 1 ст. 281 ЦК України кожна фізична особа має невід’ємне право на життя. Законодавець не визначає ні особистого немайнового блага «життя», ні самого «права на життя». Проте, аналізуючи чинне законодавство, можна дійти висновку, що під поняттям «право на життя» слід розуміти таке особисте немайнове право, яке об’єднує два основних аспекти: право на власне життя та право давати життя іншим.

Право на власне життя містить активний та негативний зміст, до яких, зокрема, слід відносити:

  • право на фізичне існування, під яким слід розуміти природне право фізичної особи на існування як біологічного, психічного та соціального організму;
  • право на фізичну (природну) смерть об’єднує передбачену ч. 4 ст. 281 ЦК України абсолютну заборону задоволення прохання фізичної особи про припинення її життя (активна евтаназія);
  • право на медичні, наукові та інші досліди, тобто юридично закріплена можливість проведення над повнолітньою фізичною особою різноманітних дослідів лише за умови її вільної згоди (ч. 3 ст. 281 ЦК України);

— право на усунення небезпеки, що загрожує життю, має можливість будь-якими не забороненими законом способами захищати від протиправних посягань своє життя, а також життя інших людей (ч. 2 ст. 281 ЦК України) і вимагати усунення небезпеки, яка загрожує життю людини, що створена внаслідок підприємницької або іншої діяльності (ст. 282 ЦК України).

22 стр., 10951 слов

Принципи адміністративного права україни

... державного управління . Предмет дослідження – принципи адміністративного права. М е тою курсової роботи є дослідження ... України визначає, що суспільне життя в Україні грунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, а це дає можливість розглядати принципи права, ... Конституцією України: свобода та ініціативність особистості (ст. ст. 22, 23, 29 та інші Конституції України); ...

Право давати життя іншим є складовою частиною загального права на життя. Призначення цього права полягає у виконанні людиною її священної місії – продовження людського роду. Безперечно, основним повноваженням, що складає зміст права давати життя іншим, є можливість виконання репродуктивної функції природним шляхом. Однак треба звернути увагу на те, що, крім даного повноваження, право давати життя іншим – це:

  • право на стерилізацію, тобто юридично гарантована можливість проведення медичної операції, що має на меті позбавлення біологічного організму здатності до репродуктивності (відтворення).

    Даним правом згідно з ч. 5 ст. 281 ЦК України наділені повнолітні фізичні особи (як чоловік, так і жінка).

    Реалізувати це право вони можуть лише за власним бажанням. Стерилізація недієздатної фізичної особи за наявності медико-соціальних показань може бути проведена за згодою опікуна з попереднім повідомленням прокурора;

  • право на штучне переривання вагітності…