Як зазначалося вище, основні, фундаментальні права і випливають з них інші права н свободи забезпечують різні сфери життя людини: особисту, політичну, соцп-
§ 3 «Покоління» прав чслоіека
ально, економічну, культурну. Відповідно до цього вони і структуруються за категоріями і найменуванням. Однак ці права розрізняються не тільки але сферам життєдіяльності, по і за часом виникнення. Звідси — поява поняття «покоління прав людини».
Першим поколінням прав людини визнаються тс традиційні ліберальні цінності, які були сформульовані в процесі здійснення буржуазних революції, а потім конкретизовані п розширені в практиці і законодавстві демократичних держав. Йдеться про особисті (громадянські) і політичні вдачі — вдачу на свободу думки, совісті п релігії, право кожного громадянина на ведення державних справ, право на рівність перед законом, право на життя, свободу п безпеку особистості, право на свободу від довільного арешту, затримання або вигнання, право на гласне і з додержанням усіх вимог справедливості розгляд справи незалежним і неупередженим судом п ряд інших. Ці права висловлювали так звану «негативну» свободу: вони зобов’язували державу утримуватися від втручання в сферу особистої свободи п створювати умови участі громадян у політичному житті.
Друге покоління прав людини сформувалося в процесі боротьби пародов за поліпшення свого економічного рівня, підвищення культурного статусу (так звані «позитивні права»), для реалізації яких потрібна організаційна, яка планує і інші форми діяльності держави але забезпечення зазначених прав.
В кінці XIX — початку XX ст. новий лібералізм, оцінивши несприятливу ситуацію, пов’язану з різкою поляризацією буржуазного суспільства, висунув ідею соціального реформування суспільства, яке покликане було пом’якшити протистояння багатих і бідних. Можна відзначити бісмарковську соціальну політику. Па основі Маніфесту німецького кайзера 1881 року в країні була встановлена ??єдина система соціального забезпечення в сфері соціального страхування. Веймарська конституція 1919 р закріплювала можливість добувати собі зміст працею (це право не могло бути забезпечено в післявоєнній Німеччині), право па соціальне страхування на випадок старості, хвороби і т. Д. Конституція в ст. 151 відзначала, що «лад господарського життя повинен соответство-
138 Глава V. Структура прав людини і громадянина
вать засадам справедливості і «цілям забезпечення для всіх існування, гідного людини».
Так було покладено початку другого покоління прав людини. Широкий набір таких прав був закріплений в Конституції СРСР 1936 р, хоча деякі з них (наприклад, право па освіту) в якості програми були заявлені ще в Конституції РРФСР 1918 р Паралельно з соціальними перетвореннями в Радянському Союзі йшла реформація економічних відносин в буржуазних державах , оскільки реальне життя з неминучістю висувала проблеми формування системи соціального захисту людини, набирала особливе значення в XX в. в зв’язку з ростом домагань трудящих на поліпшення економічних умов існування, зростанням національних багатств розвинених капіталістичних країн.
І хоча соціальна захищеність громадянина в СРСР виявилася мінімальною, проте вона існувала і надавала вплив на світову громадську свідомість, на ідею формування прав другого покоління. Важливе значення мала і боязнь соціальних вибухів п потрясінь в буржуазних державах, які могли спонтанно виникнути як під впливом внутрішніх кризових станів суспільства, так п на основі досвіду Радянського Союзу 1 , А також масованої пропагандистської кампанії, яка протягом багатьох років велася комуністичними партіями, посилалися па «великі соціальні завоювання» трудящих Радянського Союзу.
Нормативне вираження соціальних, економічних і культурних прав — права на працю і вільний вибір роботи, права на соціальне забезпечення, на відпочинок і дозвілля, права на захист материнства і дитинства, права на освіту, права на участь у культурному житті суспільства п ін. — У загальної декларації характер людини і особливо в Міжнародному пакті про економічні, соціальні п культурні права стало величезним кроком вперед у розвитку прав людини, в розширенні каталогу цих прав, їх збагаченні.
Права першого покоління за своєю природою відрізняються від прав другого покоління. Це пов’язано з позицією по ставлення
1 Див .: Права людини напередодні XXI століття. С. 201.
§ 3 «Покоління» прав людини 139
пию до них держави. Права першого покоління в буржуазній політичній і правовій думці кваліфікувалися як негативні, т. Е. Право на захист від будь-якого втручання, в тому числі і державного, в здійснення цивільних прав (прав члена громадянського суспільства) і політичних прав (прав учасника здійснення політичної влас-ги).
Йшлося насамперед про захист індивідуальної свободи, обмеження якої неминуче збіднює сферу суспільного життя н культури. Дуже образно ця ідея була виражена Н. М. Коркуповим: «Для того, щоб історично вироблювана громадська культура не втратила своєї життєвості, щоб вона не завмерла в нерухомому застої, необхідно, щоб цивілізація включала в себе і право, відокремлюються і оберігає індивідуальне» ‘ .
Інша природа у соціальних прав. Для їх здійснення недостатньо утримуватися від втручання в дану сферу. Завдання полягає в тому, щоб створювати соціальні програми і вести всебічну організаційну і господарську діяльність, яка дозволила б гарантувати проголошені права. Ряд сучасних буржуазних держав не приєдналися до Міжнародного пакту про соціальні, економічні та культурні права, мотивуючи свою позицію тим, що зазначені в Пакті права не є суб’єктивними, оскільки не можуть бути захищені в суді. Хоча такого роду позиція не позбавлена ??підстав, проте приєднання до Пакту створить зобов’язання для держави вдосконалювати своє внутрішнє законодавство і організовувати відповідно до нього свою діяльність. В кінці XX ст. держава не може не прагнути до того, щоб стати соціальним. Це закономірність розвитку сучасних держав, що знайшли закріплення в ряді конституцій зарубіжних держав — ФРН, Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Туреччини.
У період після Другої світової війни стало формуватися третє покоління прав людини. Їх природа є предметом дискусій. На наш погляд, особливість цих прав полягає в тому, що вони є колективними і можуть здійсню-
Коркунов Н. М.
Глава V Структура прав людини і граждашн
ствляться спільністю, асоціацією. Така точка зору ви!
казана К. Васак, який до третього покоління відносить толь
до колективні вдачі, засновані на солідарності, так називаються
ваемие «права солідарності» — право на розвиток, на мир, па |
здорове навколишнє середовище, па спільну спадщину людства, |
а також право на комунікацію, пов’язане з концепцією ново I
го міжнародного інформаційного порядку. I
Позиція К. Васака представляється нам переконливою. |
Права третього покоління — це колективні права, а не \
будь-які «нові» права індивіда. Зрозуміло, окремий I
людина бере участь в реалізації таких прав, але це?
участь пов’язано не з його особистим статусом, а з його становищем
як члена будь-якої спільноти.
| Права індивіда і колективні права
| ва людини | Поняття і структура правового статусу | Права людини і права громадянина | Підстави обмеження прав і свобод людини і громадянина | Громадянство і його специфіка | Придбання і втрата громадянства | Подвійне громадянство, багатогромадянства і безгромадянства | іноземці | Права і свободи людини і громадянина |
