Порядок звернення до європейського суду з прав людини

Реферат

Виконала: студентка V курсу МГСА Шабанская Ольга Олеговна

Московська гуманитарно-социальная академія

Москва – 2003 р.

Запровадження

Значення Європейської конвенції про захист людини та основних свобод і Європейського суду у правах людини для сучасної об’єднаної Європи важко переоцінити. Вони почали зримим, практичним втіленням безсумнівного прогресу у сфері розвитку та захисту правами людини на європейському континенті за повоєнні роки.

Європейський Суд у правах людини став унікальним наднаціональним органом правосуддя, ознаменувавши собою якісно новий етап гармонізації і інтеграції правових систем країн Європи. Рішення Європейського суду нині користуються незаперечний авторитет для національних влади й служать керівництвом у повсякденній практиці для законодавчих, судових та інших органів держав-членів Ради Європи. Вони придбали характер особливе джерело правничий та з кожним роком залучає дедалі глибше так і безпосередньо впливають в розвитку національних правових систем, і навіть формування та розвиток європейської правової простору. З 1996 року вищесказане повною мірою стосується й Російської Федерації.

Вступивши 1996 року у Ради Європи, Російська Федерація ухвалила він зобов’язання приведення усього свого законодавства і практики його застосування у відповідність із європейськими стандартами. Це зажадає, безумовно, додаткового напруженої праці органів законодавчої, виконавчої та судової влади у нашій країні.

Проте, всяке штучне форсування законодавчої бази для без її реального соціально-економічного наповнення міг би лише скомпрометувати Росію несерйозного партнера по Ради Європи і ускладнити ситуацію щодо гарантії права і свободи особистості. Те, що створювалося багаторічною працею різних демократій, Росія може зробити на відразу, стати із нею поруч за всіма параметрами соціально-правовий життя. Треба лише певний час.

Нині спостерігається дуже інтенсивний і часом дуже непростий процес налагодження взаємодії Росії із Європейським Судом у правах людини.

На жаль, в багатьох ще є досить-таки абстрактне уявлення звідси інституті і порядок звернення до нього. Тож хотіла б докладніше вивчити цю тему.

У своїй роботі спробувала розкрити утримання і значення Європейської конвенції про захист людини та основних свобод, розглянула аспекти організаційної структури і процедури діяльність Європейського Суду Страсбурзі, і навіть процедуру подачі й розгляд їм скарг. Тут є цікаві статистичні дані, що характеризують динаміку цього органу протягом останніх десятиріч. Ці дані показують різко зрослу останніми роками навантаження на Суд і неухильне збільшення середньорічного числа розглянутих ним справ. У третій главі я постаралася висвітлити судову практику саме щодо скарг, надходили з Російської Федерації.

6 стр., 2680 слов

ЗВЕРНЕННЯ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ЯК РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА НА ПРАВОСУДДЯ

... 2.1. «Загальна характеристика права на звернення з індивідуальною заявою до Європейського Суду з прав людини» розкриває зміст, ознаки та значення права особи на звернення з індивідуальною заявою до ЄСПЛ як «пускового ... формування та становлення міжнародної системи гарантій дотримання прав людини, розвиток в її межах європейської правозахисної системи. Зазначається, що створення в міжнародній ...

1. Правові і організаційні основи діяльність Європейського Суда з прав людини

Положення Конвенції про захист людини та основних свобод 1950 р.

Ухвалена розвиток положень Загальної Декларації правами людини 1948 року, Європейська Конвенція про захист людини та основних свобод мала непросту долю. Її було прийнято Радою Європи 4 листопада 1950 року й набула чинності 3 вересня 1953 року після його ратифікації вісьмома странами[1] . Однак через 25 років після прийняття, в 1975 року, учасниками Конвенції почали дедалі члени Ради Європи. Це тим, що спочатку чимало європейських держави заперечували проти надання індивіду права на подачу скарги у європейську Комісію з правами людини й проти обов’язкової юрисдикції Європейського суду у правах людини.

Конвенція містить список невід’ємних права і свободи кожного громадянина зобов’язує держави гарантувати ці права кожній людині, який перебуває під їх юрисдикцією.

Слід підкреслити особливо, що перестав бути якимось статичним склепінням норм піввікової давності. Закріплені у ній правничий та свободи постійно наповнюються новим змістом, уточнюються, конкретизуються як за допомогою прийняття чергових протоколів до неї, це у результаті рішень Європейського суду у правах людини, мають силу прецеденту.

Права і свободи, встановлених у Конвенції і протоколах, не перебувають у якомусь логічному порядку, що утруднює їхню огляд. Умовно їх можна розділити ми такі группы[2] .

Норми, пов’язані з охороною життя і здоров’я:

ст.2 Конвенції — декларація про жизнь[3] ,

ст.1 Протоколу N 6 — скасування страти,

ст.3 Конвенції — заборона катувань.

Стаття 2 Конвенції передбачає, що кожної особи життя має охоронятися законом. Спочатку Конвенція передбачала як єдиного законного підстави для що збирається позбавлення життя уже смертний вирок, винесений судом скоєння злочину, щодо якої законом передбачено покарання. У зв’язку з прийняттям Протоколу № 6 це дає підставу відпадає, позаяк у ст.1 цього протоколу проголошується скасування страти і встановлюється, що не може одержати до смертної кари чи страчений.

Тим більше що як і зберігає силу передбачений в п.2 ст.1 Конвенції перелік випадків, коли позбавлення життя не сприймається як порушення права життя себто ст.1. Позбавлення життя визнається правомірним, коли вона є наслідком застосування сили, лише конче необхідну:

  • за захистом будь-якого посадовця від протиправного насильства;
  • реалізації законного арешту чи запобігання втечі особи, затриманого на засадах;
  • у разі дій, передбачені законами, подолання бунту чи заколоту.

Стаття 3 Конвенції, охороняючи здоров’я та гідність людини, забороняє застосування щодо нього тортур та нелюдського чи який так принижує гідність звернення чи покарання. Під принижує гідність зверненням і покаранням розуміється, серед іншого, неналежні умови утримання під охороною, психічне й фізичне вплив на підозрюваного, звинувачуваного чи засудженого, ненадання йому медичної допомогу й т.п.

6 стр., 2825 слов

Історія, перспективи Конвенції прав людини

... культурних прав; Міжнародний протокол громадянських та політичних прав. Разом вони утворили Міжнародний білль про права. Інші важливі конвенції були прийняті в розвиток Законодавства прав людини: Міжнародна конвенція про ... особах Магна карта (1215 р.), Англійського білля про права (1689 р.), Французької декларації прав людини (1789 р.) Білля про права США (1791 р.) і Декларації незалежності ...

Норми, пов’язані з охороною гідності, незалежності й рівноправності людей:

ст.4 Конвенції — заборона рабства та примусової праці,

ст.8 Конвенції — декларація про повагу приватної і суспільної практики,

ст.12 Конвенції — декларація про одруження,

ст.14 Конвенції — заборона дискримінації,

ст.5 Протоколу N 7 — рівноправність подружжя.

Пункт 1 ст.4 Конвенції забороняє зміст людини у рабстві чи подневольном стані. Ці форми гноблення людини припускають всеосяжну залежність людини від іншої особи. Людина перебувають у ролі об’єкта або права власності (рабство), чи іншого права, забезпечує підневільна стан.

Пункт 2 тієї ж статті забороняє залучення людини до примусовому чи обов’язковому праці. Такий працю не включає у собі:

  • любою роботу, яку зазвичай має виконувати обличчя, що у укладанні відповідно до ст.5 Конвенції чи умовно звільнене такого укладання;
  • будь-яку військову службу у країнах, де серед законного визнається відмови від військової служби виходячи з віросповідання;
  • службу, призначену замість обов’язкової військової служби (альтернативну громадянську службу);
  • будь-яку службу, обов’язкову у разі надзвичайного стану чи лиха, загрожують життю чи добробуту населення;
  • будь-яку роботу чи службу, що входять у звичайні цивільні обов’язки.

Суд, встановлюючи зміст понять примусового чи обов’язкового праці, виходить із визначення, що міститься в ст.2 Конвенції Міжнародної організації праці № 29 «Про примусовому чи обов’язковому праці». У цьому нормі під примусовим чи обов’язковим працею розуміється всяка робота чи служба, до виконання якої обличчя не запропонувало своїх послуг добровільно, але з тих щонайменше принуждается до його виконання під страхом застосування будь-якого покарання.

Відповідно до ст.8 Конвенції, кожен має право повагу його частій і ціною сімейної життя, її і кореспонденції. Втручання державних органів здійснення цього права й не допускається, крім випадків, коли те передбачає закон і потрібно у суспільстві у сфері національної стратегії безпеки, суспільного ладу чи економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинів, охорони здоров’я чи моралі чи захист права і свободи інших.

З аналізу рішень Судна, для кваліфікації союзу людей ролі сім’ї істотно усвідомлення ними себе як сім’ї, спільне проживання і ведення загального господарства. Юридична оформлення сімейні зв’язки немає вирішального значення з метою застосування ст.8 Конвенції.

Один із особистих немайнових правами людини – цього права на нього й залежить створення сім’ї. Тому ст.12 Конвенції передбачає право чоловіків і жінок, досягли шлюбного віку, одружуватися і створювати сім’ю у відповідність до національним законодавством. У Росії її лад і умова вступу в шлюб регулюється Сімейним кодексом РФ.

4 стр., 1797 слов

Право як міра свободи і відповідальність особи

... певного різноманіття діянь, що в тому чи іншому випадку відображають необхідність. Право і є "царство реалізованої свободи"’, тією її сферою, в межах якої соціальний суб’єкт, спроможний приймати ... При цьому виявляються ознаки, властиві соціальним нормам взагалі (моралі, релігії, звичаям, праву), та специфічні властивості права, що відрізняють його від інших соціальних норм. У цьому випадку ...

Найважливіша значення має тут ст.14 Конвенції, спрямовану недопущення дискримінації. Забороняється запровадження будь-яких переваг чи обмежень забезпечивши можливість здійснення людиною передбаченими в Конвенції права і свободи за ознаками статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціальним походженням, приналежність до національних меншин, майнового становища, народження або іншим суб’єктам ознаками.

Стаття 5 Протоколу № 7 спрямовано забезпечення рівноправності подружжя стосунках між собою і злочини у відносинах із своїми дітьми, у цьому, стосовно шлюбу, під час стану у шлюбі і їх розірвання. У Сімейному кодексі РФ також є норми, встановлюють рівність прав батьків. Проте аналіз російської судової практики показує, що часто суди як і необгрунтовано надають перевагу матерям під час вирішення суперечок передачі дітей виховання. Збереження таких традицій у судовій практиці може створити підстави для звернення до Європейський Суд.

Норми, пов’язані з охороною розвитку та свободи самовираження людини:

ст.9 Конвенції — свобода думки, совісті й релігії,

ст.10 Конвенції — свобода вираження думки,

ст.2 Протоколу N 1 — декларація про освіту.

На забезпечення свободи, совісті й релігії спрямована ст.9 Конвенції. Це включає свободу змінювати свою релігію чи переконання, сповідувати свою релігію чи переконання як індивідуально, і з іншими особами, публічним або приватних порядком, в богослужінні, вченні і відправленні релігійних і ритуальних обрядів.

Ограничениям то, можливо зазнала лише свобода сповідувати свою релігію чи свої думки. Такі обмеження встановлюються лише законом і у тій мірі, у це необхідна за суспільстві у сфері громадського спокою, охорони суспільного ладу, здоров’я дитини і моральності або заради захисту права і свободи інших.

З свободою думки міцно пов’язана і свободу вираження думки. Відповідно до ст.10 Конвенції, кожен має право свободу висловлювання свою думку. Це включає свободу дотримуватися думки, отримувати поширювати інформації і ідеї до втручання державних державних органів прокуратури та незалежно від державних кордонів. Проте запровадження державою ліцензування радіомовних, телевізійних чи кінематографічних підприємств не сприймається як обмеження свободи вираження думки.

У ст.10 Конвенції констатується, що здійснення цих свобод накладає обов’язки, і відповідальність. Тому то, можливо пов’язане з формальностями, умовами, обмеженнями чи штрафними санкціями, передбаченими законом і необхідними суспільстві у сфері національної стратегії безпеки, територіальної цілісності або громадського спокою, з метою запобігання заворушенням і злочинів, захисту здоров’я дитини і моральності, захисту репутації чи прав інших, запобігання розголошенню інформації, отриманої конфіденційно, чи забезпечення авторитету і неупередженості правосуддя.

Своєрідно переломлюється свобода совісті й релігію у контексті ст.2 Протоколу № 1 до Конвенції, де передбачено декларація про освіту. Це стаття як забороняє відмова фахівця в царині здійсненні права освіту, але передбачає обов’язок держави поважати право батьків забезпечувати освіту й навчання своїх дітей відповідно до власними релігійними і філософськими переконаннями.

4 стр., 1907 слов

Міжнародний захист прав людини

... 2-3 додаткового протоколу Європейської кінвенции захисту правами людини і основні ... 1789 року. Забезпечення таємниці кореспонденції, ... Право безперешкодного пересування. 2. Право на приватне життя. 3. Право на сімейне життя. 4. Право розташовувати своїм надбанням. Останні два різновиду прав сутнісно лишемодифицируют декларація про приватне життя. Захист ... "кожному гарантується свобода думки і вислів" (ст. ...

Норми, пов’язані з охороною політичних свобод:

ст.11 Конвенції — свобода зборів і асоціацій,

ст.3 Протоколу N 1 — декларація про вільних виборів.

Стаття 11 Конвенції передбачає право кожного волю мирних зборів і політичну волю асоціації коїться з іншими, включно з правом створювати профспілки і розпочинати них захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав заборонена ніяким обмеженням, крім, передбачених законом і у суспільстві у сфері національній безпеці й громадського спокою, з метою запобігання заворушенням і злочинів, захисту здоров’я дитини і моральності чи захист права і свободи інших. Допускається встановлення у законі обмежень за проведення цих прав особами, входять до складу Збройних Сил, поліції та управління.

На забезпечення свободовиявлення волі народу спрямована ст.3 Протоколу № 1, де передбачена обов’язок учасників Конвенції проводити вільних виборів з розумної періодичністю шляхом таємного голосування на такі умови, що забезпечать вільне волевиявлення народу виборі законодавчої влади.

Норми, пов’язані з охороною особистої волі народів і забезпечення судового захисту права і свободи:

ст.5 Конвенції — декларація про волю і безпеку,

ст.6 Конвенції — декларація про справедливий судовий розгляд,

ст.7 Конвенції — покарання виключно відповідно до закону,

ст.13 Конвенції — декларація про ефективні засоби правового захисту,

ст.1 Протоколу N 4 — заборона позбавлення волі за борги,

ст.2 Протоколу N 7 — декларація про апеляцію з кримінальних справ,

ст.3 Протоколу N 7 — компенсація у разі судової помилки,

ст.4 Протоколу N 7 — право не залучатися в суд чи повторному покаранню.

Цілий комплекс статей Конвенції і Протоколів до неї спрямовані забезпечення волі народів і особистої недоторканності людини. Так, ст.5 Конвенції встановлює, що не може бути позбавлено волі, як і наступних випадках і як, встановленому законом:

  • законне зміст особи під охороною виходячи з визнання його винним компетентним судом;
  • законний арешт або затримку особи за невиконання законне рішення суду, або з метою забезпечення виконання будь-якого зобов’язання, запропонованого законом;
  • законний арешт або затримку особи, вироблені у цілях його компетентному судовому органу по обгрунтованого підозрі у вчиненні правопорушення чи разі, коли є достатні підстави вважати, що ця затримка необхідне запобігання здійснення ним правопорушення чи заважати йому сховатися саме його скоєння;
  • у своїй така особа має бути негайно доставлено до судді і має право судовий розгляд протягом розумного терміну чи звільнення до суду, причому у ході розгляду суд повинен швидко вирішити питання про законність затримання та звільнити незаконно затриманого;

затримання неповнолітнього особи виходячи

5 стр., 2157 слов

Загальна декларація прав людини

... Права людини, їх охорона, забезпечення – кінцевою метою та головний результат розвитку країн, орієнтуються на демократично правові цінності. Повага і захист правами людини – це фундамент, у якому будуються політична структура людської волі ...