Основні права та свободи людини, механізми та методи їх захисту

Реферат

Поняття і трактування прав і свобод людини

.

В юридичній науці існують два головні напрями визначення суті прав і свобод людини: природно-правовий та позитивістський.

Природно-правовий

Позитивістський напрям

Законодавче оформлені права людини набувають додаткової сили, а дер-жава зобовязується гарантувати та забезпечувати їх. Це усуває протистояння природно-правового та позити-вістського підходів до прав людини і виключає насильство держави стосовно осо-би, відстоює автономію і пріоритет прав людини щодо держави.

Справжнього сенсу права людини набувають тільки на основі прин-ципів демократії, свободи, справедливості, рівності, визнання самоцінності людини.

Найвиразніше права люди-ни виявляються в її субєктивному праві, що включає як можливість самостійно здійсню-вати чи не здійснювати певні дії (поведінку), так і можливість вимагати цьо-го від іншої особи (інших осіб).

У ви-падку порушення субєктивного права воно захищається законом у приму-совому порядку шляхом предявлення в суді або іншому установленому за-коном державному органі вимог до порушника..

Свобода людини і громадянина як конституційно-правова катего-рія — це спроможність людини діяти відповідно до своїх інтересів і мети. Це можливість власного, незалежного вибору того чи іншого рішення. Свобода тлумачиться як встановлена і гарантована законом сфера автономії громадя-нина стосовно держави, державної влади й інших громадян. Це свобода пев-них дій, волевиявлення, передусім свобода вияву політичних думок, вимог і міркувань, або право громадянина на невтручання органів держави й інших громадян у сферу його особистих переконань.

Правам і свободам людини повинні відповідати певні її обовязки, бо без цього права не будуть забезпечені відповідними діями інших осіб, організа-цій, держави, від яких залежить функціонування цих прав і свобод. Загальна теорія права трактує конституційні обовязки людини і громадя-нина як міру належної поведінки. Людина повинна підкорятися певним правилам, щоб при використанні своїх прав і свобод не завдавати невиправ-даної шкоди іншим.

права і свободи людини —

Під основними правами людини зазвичай розуміють права, які містяться в конституціях держав і міжнародно-правових документах з прав людини, зокрема, в загальній Декларації прав людини (1948), Міжнародному пакті про гро-мадянські та політичні права (1966), Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права (1966), а також Європейській конвенції захисту прав людини і основних свобод (1950), Європейській соціальній хартії (1960).

22 стр., 10534 слов

Механизм реализации основных прав, свобод и обязанностей человека ...

... обеспечивающие реализацию основных прав, свобод и обязанностей. В конечном итоге определить процессуальные стадии их реализации. Объектом в данной работе являются права, свободы и обязанности человека и гражданина в Российской Федерации. Предметом исследования является механизм реализации и защита прав, свобод и обязанностей. ...

Основні права і свободи забезпечують різноманітні сфери життя люди-ни — особисту, політичну, соціальну, економічну, культурну. Відповідно до цього вони структуруються за групами і найменуваннями. Ці права розріз-няють також за часом виникнення. Від цього походить поняття «покоління прав людини».

Під першим поколінням прав людини розуміють ті традиційні ліберальні цінності, які були сформульовані в процесі здійснення буржуазних револю-цій, а потім конкретизувалися і розширилися в практиці й законодавстві де-мократичних держав. До них належать: право на свободу думки, совісті і ре-лігії; право кожного громадянина на ведення державних справ; право на рів-ність перед законом; право на життя, свободу і безпеку особи; право на сво-боду від свавільного арешту, затримання або вигнання; право на гласний і з дотриманням усіх вимог справедливий розгляд справ незалежним і безсто-роннім судом тощо.

Друге покоління прав людини сформувалося в проце-сі боротьби народів за поліпшення економічного становища, підвищення культурного статусу, їх реалізація потребує організаційної, координуючої та інших форм діяльності держави. До прав другого покоління належать права на працю і вільний вибір роботи; соціальне забезпечення і відпочинок; захист материнства і дитинства; освіту; участь у культурному житті суспільства.

Після Другої світової війни почало формуватися третє покоління прав лю-дини. До них включаються лише колективні права (здійснюються не окремою людиною, а народом, нацією, суспільством тощо), так звані права солідарності — право на розви-ток, мир, здоровя, довкілля, спільну спадщину людства, а також право на комунікацію.

2. Класифікація прав і свобод.

Існують такі основні групи прав і свобод людини та громадянина: грома-дянські, політичні, економічні, соціальні, культурні.

Громадянські (особисті) права —

Політичні права і свободи людини

Економічні, соціальні та культурні права

Міжнародне законодавство зобовязує держави забезпечити право кожно-го створювати для задоволення і захисту економічних та соціальних інтере-сів професійні спілки і вступати в них за власним вибором. Важливим соціально-економічним правом людини є право на соціальне забезпечення, зокрема і соціальне страхування. Міжнародно-правові документи зобовязують держави визнавати право кожного на достатній життєвий рівень для нього самого і його сімї. Він пе-редбачає достатнє харчування, одяг і житло, а також безперервне поліпшен-ня умов життя. До найважливіших прав кожного належить право на найвищі досягнення рівня фізичного та психічного здоровя.

Особливе місце серед прав і свобод людини посідають культурні права. Саме вони гарантують людині доступ до благ культури, свободу художньої, наукової і технічної творчості, участь у культурному житті, користування закладами культури, право на освіту і спрямо-вані на гармонійний розвиток особи, на виховання у неї почуття власної гідності, на зміцнення поваги до прав людини і основних свобод.

7 стр., 3156 слов

Эволюция конституционных прав, свобод и обязанностей человека ...

... отчетном докладе указал Уполномоченный по правам человека в РФ242 . В целях защиты рассматриваемого права в Закон РФ «О праве граждан Российской Федерации на свободу передвижения…« включена специальная ст.8, ... дел, связанных с правами человека, отмечалось, что только в пяти субъектах РФ (республики Мордовия и Марий-Эл, Саратовская, Воронежская и Свердловская области) право на свободу передвижения и ...

Освіта покликана дати змогу всім бути корисними учасниками вільного суспіль-ства, сприяти взаєморозумінню, терпимості та дружбі між усіма націями і расами, етнічними й релігійними групами, сприяти роботі ООН з підтри-мання миру. Щоб повною мірою забезпечити право на освіту, держави-учасниці пакту по-винні початкову освіту зробити обовязковою і безкоштовною для всіх, а се-редню, включаючи професійно-технічну, відкритою і доступною для всіх. Вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на підставі здіб-ностей кожного. Передбачається поступове запровадження безкоштовної середньої і вищої освіти.

3. Обовязки.

З правами та свободами людини і громадянина тісно повязані їхні обовязки. Конституційно-правовий інститут обовязків почав формуватися лише після Другої світової війни. Традиційними обовязками, які держава мовчки чи відкрито покладала на своїх громадян, були: підкорення законам та іншим нормативним актам, сплата податків, військова повинність тощо.

Конституція України також визначає низку обовязків людини і громадя-нина: захист Вітчизни є не тільки правовим, а й моральним обовязком кожного громадянина країни; обовязок не заподіювати шкоди приро-ді, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки; сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених за-коном, а також щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем прожи-вання декларацію про свій майновий стан та доходи за минулий рік; неухиль-но дотримуватися Конституції і законів України, не посягати на права і сво-боди, честь та гідність інших людей.

4. Методи й механізми захисту прав і свобод людини.

Практична цінність прав і свобод людини та громадянина полягає у їхній реальності, під якою розуміють можливість здійснення повноважень, що випливають зі змісту того чи іншого конкретного субєктивного права. Ре-альність прав людини забезпечується низкою гарантій, тобто засобів, спосо-бів і умов, використовуючи які, субєкт досягає повного і безперечного здій-снення своїх прав. Ці гарантії залежать від рівня демократії, розвитку еконо-міки, правової культури, суспільства, від ступеня незалежності судової вла-ди, від співмірності встановлених законом обмежень тощо. Гарантії субєк-тивних прав поділяються на конституційні, юридичні, морально-політичні, економічні (соціальні).

Конституційні гарантії забезпечені авторитетом основного закону, в яко-му закріплені основні права і свободи людини.

Юридичні гарантії виникли в англосаксонських країнах, їхній зміст зводиться до двох основних положень. По-перше, громадянинові надається право вдаватися до судового захисту щоразу, як його права і свободи порушуються державними органами або ок-ремими особами. По-друге, громадянин наділяється правом звернення до суду з вимогою примусового забезпечення встановлених законом прав і сво-бод. Йдеться про здійснення субєктивного права.

Морально-політичні гарантії прав і свобод полягають у впливі громадської думки, яка нині стала важливим елементом демократичної політичної системи. Правлячі кола змушені рахуватися з гро-мадською думкою, утримуватися від грубих форм обмеження прав і свобод людини. Вони відчувають і тиск світової громадської думки.

5 стр., 2143 слов

Кафедра «Связи с общественностью, политология, психология и право» 2

... покупки эта возможность превратилась в реальность и он стал обладателем субъективного гражданского права — права собственности на автомобиль. Объем правоспособности у всех граждан одинаков. Каждый из граждан ... е. самостоятельно, могут приобретать не все, а только определенный круг гражданских прав. Другие же права они вправе приобретать только с согласия родителей, усыновителей или попечителей или ...

Економічні, або соціальні гарантії полягають у реальній можливості ко-ристуватися субєктивними правами і свободами. Суспільство з ринковою економікою проголошує рівні можливості, але у звязку із соціальним роз-шаруванням людей не забезпечує у повному обсязі їхніх інтересів. Держава через свої правоохоронні органи може гарантувати особисті й політичні пра-ва громадян, але не має необхідних важелів для забезпечення соціально-по-літичних прав. Цьому перешкоджають безробіття, загальне зростання цін та інші економічні фактори.

Ідеологічні гарантії — це сукупність ідеологічних і світоглядних принци-пів, що зумовлюють першочергові цінності і непорушність субєктивних прав, їхню повну і безперешкодну реалізацію.

Гарантії дають змогу зробити необхідний перехід від передбаченої законо-давством можливості до реального здійснення захисту прав і свобод людини та громадянина. Існують дві категорії гарантій: загальні і спеціальні (юри-дичні).

Під загальними гарантіями розуміють такі, які охоплюють всю су-купність обєктивних і субєктивних факторів, спрямованих на усунення можливих причин і перешкод щодо їх неналежного здійснення. А спеціаль-ні (юридичні) гарантії трактуються як правові засоби і способи, за допомо-гою яких реалізуються, охороняються, захищаються права і свободи люди-ни, усуваються або поновлюються порушені права. Загальні гарантії прав і свобод класифікуються як економічні, політичні і організаційні.

Механізм захисту прав і свобод людини передбачає систему правових за-собів, спрямованих на захист прав людини при скоєнні певного правопору-шення чи обєктивно-протиправного діяння. Право на захист означає можливість використання примусової сили дер-жави. Важли-ву роль відіграють такі атрибути захисту прав і свобод людини, як наявність конституції, надійне законодавство, конституційне закріплення основних прав і свобод людини, незалежність судової влади, наявність органу консти-туційного контролю тощо.

Для надійного захисту прав людини важливе значення має співробітниц-тво держав у цій галузі і створення системи міжнародного контролю за вті-ленням у життя взятих ними юридичних зобовязань. Спеціальні установи, що функціонують як на світовому, так і на регіональному рівнях, є одним із найзначніших досягнень другої половини

Література.

1. Дженіс М., Кей P., Бредлі Е. Європейське право в галузі прав людини: Джерела і практика застосування: — Київ, 1997.

2. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Ук-раїні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. — Київ, 2000.

3. Конституція України: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. посібн. — Київ, 1999.

4. Международные акты о правах человека: Сборник документов. — Москва, 1999.