Система джерел права Європейського союзу (далі ЄС) відрізняється значною своєрідністю. Причому в установчих документах немає ні поняття права Європейського Союзу, ні поняття його джерел. У системі категорій права поняття В«джерело праваВ» виконує двоїсту функцію. Так, з одного боку, воно дозволяє відмежувати джерела права від соціальних регуляторів, які такими не є. З іншого боку, дане поняття розкриває місце того чи іншого джерела в системі джерел права. В сучасному праві, як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі формально-юридичне розуміння джерела права є найбільш часто вживаним і поширеним. До однієї з найбільш важливих і визначальних характеристик джерела права відноситься його забезпечення силою державного примусу. Але, тим не менше, проблема джерела права вивчена явно недостатньо, що і визначає актуальність даної роботи, оскільки навіть саме поняття В«джерело праваВ» до цих пір є спірним, хоча і представляє одну з фундаментальних категорій в праві. Тому виявлення шляхів формування системи джерел права ЄС, її системоутворюючих принципів дозволяє внести певну ясність у рішення даної проблеми. Для цього необхідно досліджувати як джерельні бази національних правових систем європейських держав, що заснували Співтовариства, так і джерела права сучасних міжнародних організацій, а також принципи і норми міжнародного права.
Об’єктом даної курсової роботи є норми права, складові джерела права ЄС. Їх вивчення, узагальнення і класифікація складають мета даної роботи і визначають завдання, а саме проаналізувати наявний матеріал, систематизувати його і відповісти на головні питання курсової роботи: що складає поняття та класифікацію джерел права ЄС.
При виконанні даної роботи автор керувався міжнародними правовими актами, коментарями до нормативно-правовим актам, навчальної та монографічної літературою.
1. ПОНЯТТЯ ДЖЕРЕЛ ПРАВА ЄС
В силу унікального своєрідності права Співтовариства питання про його джерелах представляє відому складність. У вітчизняній і зарубіжній спеціальній літературі відсутнє єдність думок в питанні про систему джерел права Співтовариств. Існує не одне, а кілька підстав для їх класифікації. «Право спільнот має комплексну природу, — пише в зв’язку з цим російський вчений М. Л. Ентін. — Побудувати систему його джерел за допомогою лише одного якогось критерію, якому приписується універсальне значення, дуже складно «[1; С. 31].
Джерела податкового права України
... джерела права. Джерела податкового права - це зовнішні конкретні форми його вираження, тобто правові акти представницьких і виконавчих органів державної влади й органів місцевого самоврядування, які містять норми податкового права. Змістом джерел податкового права ... визначення поняття «джерела податкового права» вони не дають. Відсутнє також чітке нормативно закріплене визначення поняття «податкове ...
Академік Б. Н. Топорнін пояснює цю багатовимірність системи джерел права ЄС тим, що «Доводиться зіставляти,» розводити «по групах і вибудовувати в єдиний ряд правові акти, що мають неоднакове походження, відмінні за характером дії, прямого або опосередкованого, що відносяться до виключних або конкуруючим повноважень Співтовариств «[2; С. 164].
Однією з причин своєрідності джерел права ЄС є спосіб їх правового закріплення. Сформована тут практика спростовує висловлений у вітчизняній правовій літературі погляд, що всяка система джерел права повинна бути закріплена в правовій формі [3; С. 102].
Правове закріплення джерел права ЄС відрізняється нечіткістю і невизначеністю. Як представляється, на момент створення Співтовариств такий підхід держав-засновників мав своє пояснення. По-перше, вони не до кінця «Розкривали карти», прагнучи опустити питання про майбутні наднаціональних повноваженнях Співтовариств. По-друге, розглядали Співтовариства як динамічно розвивається структуру. Звідси — так звані «Мовчазною» повноваження (implied powers) інститутів Співтовариств, дозволяють Ради та Комісії у відомих умовах виходити за рамки чітко окреслених повноважень. По-третє, як вірно зазначає М. Л. Ентін, «Апріорно … встановити коло джерел внутрішнього права європейських співтовариств було вкрай складно. У результаті питання визначення джерел права співтовариств відійшли до області дискреційних повноважень Суду ЄС «[1; С. 24].
Такий підхід різко контрастує з ситуацією в цій області міжнародною практикою. Приміром, Статут Міжнародного суду ООН містить докладний перелік всіх джерел права, які при розгляді справ застосовує Міжнародний суд (ст. 38).
В відміну від цього установчі договори обмежуються короткою формулою, згідно якої Суд забезпечує збереження одноманітності права Співтовариства при тлумаченні та застосуванні цих договорів (ст. 164 Договору про ЄЕС; ст. 136 Договору про Євроатому; ст. 31 Договору про ЄОВС).
Характерно, що ні поняття права Співтовариств, ні поняття його джерел в установчих договорах не міститься. Лише при визначенні правотворчих повноважень Ради і Комісії, а пізніше і Європарламенту перераховуються акти, в форму яких наділяються владні веління цих органів (ст. 189 Договору про ЄЕС; ст. 14 Договору про ЄОВС).
Про цих актах мова піде нижче.
У вітчизняній правовій літературі відзначається, з одного боку, що право Співтовариств «Добре організовано, систематизовано і внутрішньо узгоджено», з інший, що критерії класифікації правових актів Співтовариств незадовільні і потребують перегляду. Цій проблемі була присвячена одна з декларацій, виданих у якості додатку до Маастрихтського договору. У ній визнавалася необхідність скликання в 1996 р. міжурядової конференції, покликаної визначити, в якій мірі можливий перегляд класифікації актів Співтовариств з метою створення відповідної ієрархії між ними.
Защита прав потребителя в договорах розничной купли продажи
... № 7 законодательство о защите прав потребителей распространяется на отношения, могущие возникнуть из договоров: розничной купли-продажи; аренды, включая прокат; найма жилого помещения, в том числе социального найма, в части выполнения работ, оказания услуг по ...
При загальній характеристиці джерел права ЄС слід звернути увагу на наступний момент. У зарубіжних роботах з даної проблеми, з одного боку, поняття «Джерело права» трактується в традиційному сенсі як форма вираження і закріплення правових норм, форма їх буття, з іншого — йому надається інше значення: як першопричини виникнення права ЄС, основи, на якій воно створюється. У цьому сенсі під джерелом прав ЄС розуміється міжнародна солідарність, бажання зберегти, мир і побудувати кращу Європу шляхом економічної інтеграції [5, С. 31].
По суті, мова в даному випадку йде про своєрідне трактування в контексті права ЄС поняття «Джерело права в матеріальному сенсі».
2. КЛАСИФІКАЦІЯ ДЖЕРЕЛ ПРАВА ЄС
При класифікації джерел права Співтовариств ми беремо за основу найбільш поширений у вітчизняній та зарубіжної правової літературі підхід, згідно з яким джерела права ЄС підрозділяються на «первинні» і «вторинні».
Первинні джерела виходять безпосередньо від держав-членів. Будучи вищими в ієрархії джерел права ЄС, вони породжують похідне, або вторинне право і визначають критерії його дійсності. [6; С. 112]. До первинних джерел права відносяться перш всього три установчих договору — Паризький 1951 р. про Європейському об’єднанні вугілля і сталі і два Римських 1957 р. — про Європейський економічному співтоваристві і EBPOATOMe, а також протоколи і декларації, видані як додатки до них і наступні поправки і доповнення. Це, зокрема, такі акти, як Договір про злиття 1965 р., Акт Ради про прямих вибору в Європейський парламент (1976 р.), договори про приєднання до Співтовариств нових членів, Єдиний Європейський Акт 1986 р., Маастрихтський договір 1992 р., Амстердамський договір 1997 р. Як вже зазначалося, первинні джерела порівнюють з Конституцією Coобществ, оскільки вони визначають цілі, принципи, організаційну структуру Співтовариств і основу їх правопорядку.
Англійські автори Д. Ласок і Дж. В. Брідж бачать специфіку договорів, які склали «Конституцію» Співтовариств, не стільки в тому, що на їх основі створені наднаціональні інститути, скільки в тому, що, на відміну від типових міжнародних …
