1.1 Поняття та ознаки права на свободу пересування, вибір місця перебування і проживання
1.2 Порядок реалізації права на свободу пересування, вибір місця перебування і проживання
2. Порядок в’їзду і виїзду з Російської Федерації
Висновок
Глосарій
Список використаних джерел
Список скорочень
Додаток А. Підстави для зняття з реєстраційного обліку та обмеження права громадян Російської Федерації на свободу пересування
Додаток Б. Віза
Ведення
Сьогодні основною справою народів усіх країн і міжнародних організацій, а також кожного конкретного людини є захист прав і свобод людини. Саме при демократичному ладі можна найбільш повно гарантувати права і свободи людини. Враховуючи те, що В«права і свободи особи — це спільне досягнення людської цивілізаціїВ», утвердження і розвиток демократії — В«могутня зброя в руках народів в їх боротьбі за мир, взаєморозуміння і співробітництво в цілях розвитку і суспільного прогресу нашої цивілізації В»[1].
Міжнародним співтовариством вживаються заходи до всебічного забезпечення прав і дотриманню свобод людини.
Закріплення прав на свободу пересування в конституційній нормі має велике значення саме по собі, але воно посилюється тією обставиною, що зі свободою пересування і вибору місця перебування і проживання тісно пов’язана реалізація багатьох інших конституційних прав і свобод громадян, наприклад право власності і спадкування, право на житло, працю, вільне використання здібностей і майна для підприємницької та іншої не забороненої законом економічної діяльності, соціальне забезпечення, охорону здоров’я і медичну допомогу, виборчі права та ін
Свобода пересування і свобода вибору місця проживання є одним з невід’ємних елементів правового статусу особистості в сучасній демократичній державі. Проте завдання, які вирішуються державою, нерідко вимагають обмеження цієї свободи для досягнення загальносоціальних цілей, таких як: боротьба зі злочинністю, захист населення від неконтрольованої міграції, недопущення безконтрольного розростання міст-мегаполісів і ін Вирішення цього протиріччя вимагає суворої правової регламентації взаємин держави й особистості в цій сфері. Сьогодні, як ніколи актуальна проблема пошуку правових способів і засобів, які забезпечували б мінімізацію обмежень свободи пересування та свободи вибору місця проживання з одного боку, а з іншого, дозволили б ефективно вирішувати загальносоціальні, економічні, політичні та інші завдання.
Права і обов’язки громадян України
... в особистих, так i в суспiльних iнтересах. В Конституцiї та законах України вживається вислiв "права та свободи людини", "права та свободи громадянина". Бiльшiсть авторiв, якi дослiджувалн це питання, схиляються до ... ставлення і повагу достоїнства, властивої людської особистості, на вільне пересування і волю вибору місця проживання, право залишати будь-яку країну, повертатися у свою власну країну, ...
Оскільки ступінь індивідуальної свободи визначає ступінь свободи суспільства в цілому і є показником рівня соціального, правового і демократичного розвитку держави, інтеграція Росії в нове світове співтовариство, формування в Росії ринкової економіки, правової держави і становлення громадянського суспільства, а також прагнення до досягнення інших демократичних цілей розвитку російської держави неможливе без створення оптимальних правових умов забезпечення реалізації конституційного права кожного на свободу пересування.
Метою даної роботи є дати поняття права людини на свободу пересування, а також механізмам реалізації забезпечення і дотримання даного права.
В роботі розглянуті основні нормативні документи, що регламентують право громадян Російської Федерації на свободу пересування:
1. Закон РФ від 25 червня 1993 р. № 5242-I В«Про право громадян Російської Федерації на свободу пересування, вибір місця перебування і проживання в межах Російської Федерації В»
2. Федеральний Закон від 15 серпня 1996 № 114-ФЗ В«Про порядок виїзду з Російської Федерації та в’їзду в Російську Федерацію В»
Також використані роботи різних авторів, у яких в тій чи іншій мірі зачіпається зчинений питання.
1 Основні положення
1.1 Поняття та ознаки права на свободу пересування, вибір місця перебування і проживання
Право вільно пересуватися, вибирати місце перебування і проживання належить кожному, хто законно перебуває на території Російської Федерації. Отже, цього права позбавлені особи, які проникли в країну в порушення візового режиму або законодавства про в’їзд.
Закріплюючи це право, держава тим самим визнає територію країни належить самим громадянам, які відповідно до своїх інтересами і без всяких пропусків можуть переїжджати з однієї місцевості в іншу і визначати собі місце проживання. [2]
В традиційному розумінні право на свободу пересування (freedom of movement) — право громадян вільно пересуватися всередині країни, змінювати місце проживання, роботи або виїжджати за кордон і повертатися назад.
Незважаючи на те, що в юридичній літературі широко використовується дана правова категорія, загальна теорія права не дає чіткого формулювання зазначеного правового терміна. Неточності у визначеннях, що встановилися в науці, призводять до плюралізму думок про даному понятті в теорії і до негативних наслідків на практиці.
У теорії право на свободу пересування являє собою складне і комплексне утворення, що включає в себе такі елементи, як В«свободаВ», В«свобода пересування В»,В« право на свободу В». Незважаючи на наявну, на перший погляд, їх схожість, кожне з розглянутих понять має цілий ряд різних трактувань.
Категорії теорії права, будучи гранично загальними, в межах правознавства, вище понять інших юридичних дисциплін не лише по своєму логічному рівню. Вони володіють також особливостями, пов’язаними з фундаментальним характером теоретичних правових знань. Саме в правових категоріях зафіксований загальний підсумок наукового пізнання об’єктивної сутності права як суспільного явища.
Поняття кримінального права
... прав, свобод і громадян. Вперше у КК закріплені принципи кримінального законодавства. Справжня курсова робота присвячена розгляду цих новел кримінального законодавства. 1.1 Поняття кримінального права. Поняттяуголовное[3] право ... державні владні структури, громадські організації. У цьому новий Кримінальним кодексом Російської Федерації, є законодавчої базою для кримінально-правової боротьби з ...
Поступово, у міру розвитку права загальна категорія В«свободаВ» міцно увійшла в систему законодавства, що регулює права і свободи. Зокрема, у ст. 4 Французької Декларації прав людини і громадянина 1789 р. було визначено: В«… Свобода полягає у можливості робити все, що не шкодить іншому: таким чином, здійснення природних прав кожної людини має лише ті кордону, які забезпечують іншим членам суспільства користування тими ж правами. Ці кордони можуть бути встановлені тільки законом В»[3]
В даний час поняття В«свободаВ» широко використовується в загальнотеоретичної монографічної літературі. Мова йде про свободу як про спосіб здійснення будь-якого дії у відповідності зі своїми інтересами та цілями. При цьому, як правило, свобода розглядається в тісному переплетенні з правом.
Так, зазначають три правових рівня свободи:
1) свобода волі як передумова юридичних якостей суб’єкта права;
2) В«НегативнаВ» свобода як статутне стан людини;
3) позитивна свобода.
При цьому вважається, що свобода особистості як основа самоорганізації населення та формування громадянського суспільства може проявлятися на різних рівнях і в різних якостях, формах свого буття, які зумовлюють, відповідно, широту, багатогранність соціально-правових характеристик статусу людини і громадянина в суспільстві в цілому.
Як бачимо, існує багато різних думок з приводу того, що таке свобода. Однозначно у всіх відносинах не можна розкрити однозначно оскільки дане явище є занадто складним
На З викладеного можна дати наступне визначення: свобода пересування — це можливість пересуватися (переміщатися) в потрібному напрямку без певних обмежень, використовуючи в межах допустимості, встановленої законом, для здійснення задуманого, найбільш ефективні засоби і шляхи. [4]
Виходячи з цього визначення, розглянемо основні ознаки даного юридичного явища.
Першим є необмежена можливість пересуватися в потрібному напрямку. Розглянуті дії, носять природний і невідчужуваний характер.
Другим є свобода волі, що припускає довільність вибору. Воля не детермінована н…
