Реферат право земельного сервітуту

ХРИСТИЯНСЬКИЙГУМАНИТАРНО ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

>РЕФЕРАТ

Студентки III курсу юридичного факультету

«>Земельное право»

: «Право земельного сервітуту»

Оцінка:

  • «___»_______>2009г.

_______________

Одеса –2009г.

Земельний сервітут

Право сервітуту має давню історію, що виходить безпосередньо з годин класичного римського права. Саме ті часи були розроблено поняття та організаційні принципи сервітуту, більшість із яких немає втратили значення й тепер. Відповідно до римському праву сервітутом вважається декларація про чуже майно, що містилося в користуванні і належало певному суб’єкту.

Земельний сервітут за своїм змістом є різновид прав на чуже майно. Він невід’ємний від права власника і третіх чи щодо використання певними об’єктами власності (майна).

Безумовно, доти існували права, подібні за змістом (але не правовій основі) з сервітутом право, проходу, проїзду із земельного ділянці користувача).

Але право сервітуту щодо земель, що у приватної власності, інститут невідома земельному праву останніх десятиліть. Тому проблеми земельного сервітуту виділяються в окремі розділи дисципліни «>Земельное право»., без вивчення яких важко зрозуміти деякі сучасні наукові становища.

Отже, в римському праві виділяють два виду сервітутів: особисті й майнові.

Особисті сервітути перебували користуванні майном індивідуально певним суб’єктом (особливої).

Римським правом виділялося 4 виду особистих сервітутів:

1. Користування, надане виключно одній особі, — цей сервітут перебував у користуванні майном тільки однієї особливої, й у особистих цілях.

2.Узуфрукт був набагато ширші й полягають включав у собі як право користування, а й право присвоєння вигоди від майна, тобто отримувати від майна прибуток, що виникає чи видобувається у слідстві його природних властивостей.

3. Право користування житлом – даний сервітут скидався сутнісно з двома, але тільки щодо житла.

4. Право користування чужими рабами чи тваринами – цей сервітут бувнаем рабів або тварин.

Подібність особистого сервітуту можна знайти у сучасних законодавчі акти права користування майном. Але користування майном в сучасному розумінні з сервітутом не асоціюється і становить самостійний вид прав.

3 стр., 1293 слов

Право користування землею

... її за призначенням, він має право на одержання плати за користування землею. Землекористувач користується землею відповідно до умов договору. Він має право на відчуження права користування земельною ділянкою, але при ... міг знати про неправомірність свого володіння. Недобросовісний знав, що він володіє чужим майном незаконно. Добросовісний володілець стає власником чужої речі за умови, що власник ...

Майновий сервітут встановлюється однією земельну ділянку для одержання вигоди (користі) іншому (сусіднього) земельних ділянок.

До майновимсервитутам ставилися дві важливі виду:

1. Різновид сервітутів, які належать спорудам. Виконуючи умови даного сервітуту одне спорудження має давати вигоду іншому. Наприклад, встановити опору стіни чи надати можливість зливу у воді з даху: «службових» щодо будинків.

2. «Сільський» земельний сервітут існував для земельних ділянок без будівництв, але це будівлі існували обслуговування земельних ділянок.

Вигода цього виду сервітуту виходила чи із поверхні землі, де встановлено сервітут, чи з продуктів, добутих з землі.

>Сервитути, що виявлялися отриманні вигоди із поверхні землі були ними:

  • >
  • право користування існуючої дорогий чи вулицею для проходу чи проїзду.Ширина дороги (вулиці) визначалося кожному за конкретного випадку;
  • >
  • право ходити, переносити вантажі і їздити верхом по чужині. Цей сервітут міг стати обмежений у будь-якому із трьох видів користування;
  • >
  • право проїзду і прогону тварин, але не матимуть визначення будь-який конкретної дороги. Проте, встановлюючи цей інститут, можна було збагнути конкретне напрям, але з більше

Досервитутам, які вміщають можливості здобувати продукти, ставляться:

а) водні сервітути. Їх змістом було забезпечення отримання води на земельну ділянку коштом земельних ділянок, обтяженим таким сервітутом.Различались кілька водних сервітутів:

  • >
  • право користування водою земельних ділянок, обмеженою сервітутом, пов’язана з цим право хідника та проїзду у ділянці до води;
  • > право проекти влаштування водопій чужою ділянці на свої тварин.

б) сервітути, які дають їх нинішньому власнику право вигону тварин у тому, що вони паслися чужою ділянці;

  • в) сервітути, які дають право рубки лісу, добування крейди, піску, вапна і каменю.

Існував також вид сервітуту, який надавав право щодо водогону через чужій ділянку. У разі сервітут дозволяв проводити воду тільки до потреб ділянки власника сервітуту, а чи не для будь-який іншої.

Попри різновид сервітутів, в римському праві вони мали певних властивостей, що об’єднували їх до одного інститут. Насамперед, вони вважали собою декларація про чуже майно і тому володіли поруч майнові права по римському праву, зокрема:

  • >
  • право сервітуту не міг перенести в іншу особу чи земельну ділянку. На користь якої сервітут встановлювався, тобто сервітут був невідчужуваним;
  • >
  • не можна було перенести однак здійснення права посервитуту;
  • > сервітут був неподільним.

Як і кожна право, сервітут особисті обставини виникнення. Майнові сервітути могли отримувати лише власники чи сумлінні власники земельних ділянок чи споруди, на користь яких встановлювався сервітут. Якщо ж земельну ділянку, на яку встановлювався сервітут, належав кільком власникам, то право сервітуту ставилася до них обом.Сервитут не існував до того часу, поки що хоча один із власників їх придбав.

8 стр., 3757 слов

Держава і право Стародавнього Єгипту — Теорія держави та ...

... і розвитку права у Стародавньому Єгипті відображена у третьому питанні "Основні риси права Стародавнього Єгипту". 1. Загальна характеристика історії та суспільні відносини в Стародавньому Єгипті Процес утворення стародавніх держав ... обкладалися різноманітними податками. Особливістю суспільних відносин в Стародавньому Єгипті було піднесення жерців. Із збільшенням багатства жерці звільняються від будь ...

>Преимущественной причиною виникнення сервітутів в римському праві було встановлено правомірною особливої. Виникали вони й у слідстві давності існування.

Особливою, що мала право встановлювати сервітут, був власник майна, яким даний сервітут обмежувався. Аналогічно після придбання сервітуту, якщо майно на правах власності володіли кілька осіб, всіх їх зобов’язані встановити сервітут щодо його виникнення.

До способів виникнення сервітуту ставився договір, успадкований розпорядженням власника майна – відмова, і навіть судове рішення.

Одержання сервітуту в розрахунку давнини було встановлено з метою захисту права сервітуту від можливості зникнення докази даного права згодом. І тут вважалося, що довгострокове здійснення права заміняє докази відносної правомірного виникнення даного права.

Серед підстав придбання сервітуту через давність було продовження здійснення сервітуту протягом тривалого часу. Для доведення права у разі довелося б посвідчення початку й кінця реалізації права сервітуту, і навіть посвідчення здійснення сервітуту. Оскільки дії власника сервітуту було достатньо для доведення його існування., визначав суддя у кожному даному випадку.

Наступні підстави, пов’язані після придбання сервітуту, поширювалися більшою мірою на особисті сервітути.

Коли щодо сервітути було встановлено, що вона може бутиотчуждаемим і заміна майна чи особи, на користькотрого встановлено сервітут, неможливі, то ці обставини диктували й особливо припинення сервітуту. Тому вважалося, що втрата майном чи особливої, свого сервітути веде до ліквідації права сервітуту.

До майновимсервитутам існувало кілька винятків з цього загальне правило. Що стосується, коли сервітут належав одразу кільком власникам, у разі втрати них свого сервітути сам сервітут не ліквідувався, а продовжував діяти у «зменшеному» вигляді в інших власників.

Серед підстав ліквідації сервітуту були:

  • >
  • знищення майна, обтяженим сервітутом – як фізичне, тай і вилучення його із цивільного обороту;
  • >
  • з’єднання права власності і сервітуту лише у особі;
  • >
  • припинення життя особи – суб’єкта особистого сервітуту чи майна – для майнового сервітуту. У разі, коли сервітут залишався спадкоємцям, він вважався не успадкованим старим, а розпочатим новим сервітутом.

Ліквідовувалися сервітути ще й внаслідок вилучення земельних ділянок, на користь якого він було встановлено.

Припинення сервітутів виникало і з волі власника сервітуту, чи шляхом складання договору з власником майна, обтяженого сервітутом, чи внаслідок не використання сервітуту, у разі до речовимсервитутам їх припинення наставало після 2 років невиконання. Це умова не застосовувалося до «міським»сервитутам. Якщо ж здійснення сервітуту було періодичним, наприклад на рік, то тут для такого сервітуту наслідки його припинення наставали по загальними правилами після 20 років невиконання.

Захист права сервітуту по римському праву проводилася спеціальним позовом. Позивачем у цьому позові для майнових сервітутів власник чи добровільний власник земельних ділянок, котрій встановлювався сервітут.

3 стр., 1087 слов

Права та обов’язки землекористувачів

... в окрему главу VI виділені "права і обов'язки власників земельних ділянок, землекористувачів, землевласників та орендарів земельних ділянок при використанні земельних ділянок ". У статті 42 ЗК ... приватного сервітуту, визначаються договором; права осіб, які використовують земельну ділянку на підставі публічного сервітуту, визначаються законом або іншим актом, яким встановлено публічний сервітут. Дані ...

Приводом до позову служило повне чи часткове порушення сервітуту, яке була у повному обсязі або частковому перепони використання сервітуту відповідачем. Позов направили усунення порушення і відшкодування збитків.

Отже, видно, що інститут сервітуту по римському праву становить собою досить розвинену і багатосторонню в проявах правову конструкцію.

Далі він було покладено основою тих майнові права, яке часто називають правами на майно осіб, які є власниками. Положення, встановлені римським правом, застосовувалося і національним правом багатьох держав, пізнішого періоду виникнення. Не просто стороні й це право України, доповнене деякими характерними рисами.

Аналогічно римському праву України визнано, що сервітут становить різновид майнові права. Це є істотним визнанням, оскільки у сервітут розширюються й інші норми та ознаки майнового права.

Суб’єктами сервітуту можна вважати власників майна, обтяженого сервітутом з одного боку, й з, які проводять право сервітуту, — з іншого боку. Із чинним законодавствам це мають бути громадяни чи юридичні особи – власники і користувачі земельних ділянок або інший нерухомості. Як це і майновий сервітут римського права, сервітут українського права встановлюється на користь певного земельних ділянок або інший нерухомості.

Як об’єкт сервітуту українським праві вважаються земельні ділянки.

Право земельного сервітуту визначається як як декларація про майно, але й конкретно, як право обмеженого користування чужими земельними ділянками.

Стаття 98. Зміст права земельного сервітуту

Право земельного сервітуту — цього права власника чи землекористувача земельних ділянок на обмежений платне чи безоплатне користування чужим земельною ділянкою (ділянками).

Земельні сервітути може бути постійними і терміновими.

Встановлення земельного сервітуту не призводить до позбавлення власника земельних ділянок, щодо якої встановлено земельний сервітут, прав володіння, користування і розпорядження їм.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельних ділянок, щодо якої він встановлено.

Згодна з вимогами Земельного Кодексу України земельним сервітутом є право обмеженого користування чужими земельними ділянками, встановлено одній особи чи навіть кількох осіб (приватний земельний сервітут) або заради необмеженого кола осіб (публічний земельний сервітут).

Приватний земельний сервітут встановлюється за домовленістю між особливої, що потребує встановлення цього знаку і власником земельних ділянок. Що стосується недомовленості, рішення приймається через суд знову за позовом особи, що потребує встановлення сервітуту.

Публічна земельний сервітут встановлюється шляхом прийняття відповідного закону, іншого нормативно — правового акта України або за рішенням суду.

Відповідно до Земельного Кодексу України встановлюються такі види земельних сервітутів:

  • проходу – право проходу чи проїзду велосипедом через чужій земельну ділянку;
  • проїзду – право проїзду на транспортному засобі проїзний частиною через чужій земельну ділянку;
  • інженерної комунікації – право прокладання і експлуатації державних, комунальних і доходи приватних ліній електропередач, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій через чужій земельну ділянку;
  • водогону – право проводитися свій земельну ділянку воду з використанням чужої чи через чужій земельну ділянку;
  • водозабору – право паркана води потреб свого земельних ділянок з чужого водойми право проходу до водойми;
  • водопій – право напувати своїх тварин і звинувачують право проганяти тварин, які роблять водопій;
  • прогону тварин – право прогону тварин і звинувачують проходу через чужій земельну ділянку;
  • пасовища – право косовиці і випасу тварин чужою земельної ділянці у періоди, які відповідають місцевих умов і звичаям;
  • будівництва – право здійснення будівництва і водоканалізаційних споруд у власному ділянці спираючись на сусідній земельну ділянку, чи будівель та житлових споруд, які нависають над сусіднім земельною ділянкою на відповідної висоті, право спорудження будівель та житлових споруд на сусідньому ділянці;
  • ремонтно-будівельні смуги – право встановлення будівельних лісів і складування будівельних матеріалів з єдиною метою ремонту будівель та житлових споруд;
  • охорони навколишнього середовища – право здійснювати чужою ділянці методи щодо охорони навколишнього середовища;
  • проведення науково – дослідницьких робіт – право тимчасового користування земельною ділянкою щодо науково- дослідницьких робіт;
  • вилову риби з берега водного об’єкта;
  • інші методи задоволення потреб, які може бути забезпечені без встановлення для відповідних земельних сервітутів.

У розділі 17 Земельною кодексу України підкреслюється, що земельні сервітути, встановлені на земельні ділянки, не позбавляють власника цієї земельної ділянки прав володіння, користування і розпорядження їм.

13 стр., 6496 слов

Право землекористування

... раціонального використання та ефективної охорони земельних ресурсів; забезпечення вимог екологічної безпеки при здійсненні використання земель. 2. Види права землекористування, їх характеристика землекористування оренда догорів сервітут За юридичними підставами виникнення ...

Земельні сервітути підлягають обов’язковій державній реєстрації гаразд, передбачених Земельним Кодексом. Інформації про встановленні земельного сервітуту є невід’ємною частиною документа щодо земельних ділянок, де встановлено земельний сервітут.

Дія земельного сервітуту зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку до іншого особі.

Земельний сервітут може бути предметом купівлі-продажу, застави не може передаватися у будь-який спосіб обличчям, у сфері якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.

Власник, і навіть користувач і орендар земельних ділянок, яку встановлено земельний сервітут, проти неї, якщо інше не в законі передбачено, вимагати від осіб, у сфері яких встановлено земельний сервітут, відповідного винагороди над його встановлення.

>Собственнику земельних ділянок, який встановлено земельний сервітут. Можливо відшкодовано збитки.Заданние внаслідок користування земельною сервітутом.

Земельні сервітути встановлюються визначений і невизначений термін.

Норми Земельною кодексу передбачають припинення дії земельного сервітуту. на вимогу власника земельної ділянки, який встановлено земельний сервітут, її дія може бути припинено у зв’язку з виникненням приводів щодо його встановлення.

Дія земельного сервітут припиняється на вимогу власника земельної ділянки у разі:

  • >
  • об’єднання одній особі, у сфері якої встановлено земельний сервітут, і власника земельних ділянок, оскільки встановлено;
  • >
  • відмови особи, у сфері якої встановлено земельний сервітут, з його використання;
  • >
  • рішення арбітражного суду;
  • > закінчення терміну. На який було встановлено