Предмет та методи регулювання господарського права

метки: Предмет, Господарський, Забезпечення, Майнові, Здійснюється, Державної, Інших, Правовой

Господарське право — це галузь права, норми якої регулюють відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності, пов`язаної із виготовленням та реалізацією продукції, виконанням робіт та наданням послуг для задоволенням суспільних потреб та потреб окремих споживачів. Нормативною основою господарського права виступає господарське законодавство.

Поділ системи права на галузі ґрунтується на певних критеріях. Такими критеріями є предмет (матеріальний критерій) і метод (юридичний критерій) правового регулювання.

Предмет правового регулювання — сукупність якісно однорідних суспільних відносин, врегульованих правовими нормами (відповідає на запитання «що?»).

Предмет правового регулювання вказує, на яку групу суспільних відносин спрямований вплив норм права.

Предмет правового регулювання є умовне виділення певного відокремленого кола (сукупності) суспільних відносин, що мають єдину якість. Це дозволяє узагальнити норми права, які регулюють коло (сукупність) суспільних відносин, у таку нормативну спільність, як галузь права.

Методи правового регулювання господарських відносин — це застосовувані законодавцем способи правового оформлення господарських відносин відповідно до їхніх властивостей і цілей правового регулювання, що відображають взаємне становище сторін, порядок прийняття ними юридично значущих рішень, характер юридичної відповідальності у випадку порушення і способи юридичного захисту прав та законних інтересів сторін.

Мета індивідуальної роботи полягає в характеристиці предмету та методів регулювання господарського права.

Завдання індивідуальної роботи:

1.Розкрити сутність предмету регулювання господарського права.

2.Дати характеристику кожному з методів господарського права.

У ході виконання індивідуальної роботи були використані такі методи дослідження як аналіз, синтез,індукція, дедукція.

1. Предмет регулювання господарського права

Безпосереднім предметом регулювання господарського права є господарська діяльність, але це та діяльність, що зв’язана з виробництвом і реалізацією продукції, виконанням робіт і наданням послуг, а також із забезпеченням їхніх виробників необхідними ресурсами. Це визначення, відтворене протягом багатьох років із різними незначними модифікаціями у вітчизняній юридичній літературі, може бути прийняте за основу і в даний час.

Сутність господарського права визначається тими задачами, що воно покликано вирішувати в суспільстві. Задача господарського права — системне правове забезпечення господарської діяльності, що здійснюється на професійній основі. Таке забезпечення є однією з невід’ємних умов ефективного функціонування народного господарства країни, комерційного і некомерційного господарського обороту.

Западная традиция права и западные правовые системы

... множеством факторов, определяемых своеобразием правовых традиций и правовой культуры Англии и стран, входящих в эту семью права 21 . Английская правовая система включает «общее право», «статутное право» (законодательство) и «право справедливости». Каждое из ...

Правове регулювання — одна з форм управління соціально-економічним розвитком. Право створює в суспільстві визначений порядок, протистоїть сваволі. Особливого значення набуває правове регулювання в галузі економічних відносин, зокрема в сфері виробництва і розподілу, де воно виступає як основна форма регулювання. Правове регулювання господарської діяльності можна охарактеризувати в цілому як інструмент (механізм, засіб) забезпечення організованості і порядку в народному господарстві.

Основним джерелом господарського права є Господарський кодекс, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 p., який вступив у дію з 1 січня 2004 р. поряд з Цивільним кодексом України. Відношення Цивільного кодексу до Господарського кодексу є відношенням загального до спеціального законодавства.

Господарський кодекс України встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб’єктів господарювання різних форм власності. Цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб’єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб’єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

господарською діяльністю

Господарсько-виробничими

організаційно-господарськими

Внутрішньогосподарськими

Не є предметом регулювання Господарського Кодексу:

• майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України;
• земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об’єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;
• трудові відносини;
• фінансові відносини за участі суб’єктів господарювання,що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів;

— адміністративні та інші відносини управління за участі суб’єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб’єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб’єкта господарювання.

Загальними принципами господарювання в Україні є:

• забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб’єктів господарювання;
• свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом;
• вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України;
• обмеження державного регулювання економічних процесів у зв’язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави;
• захист національного товаровиробника;
• заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання. У сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну і соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб’єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому.

Фінансова система України

... самостійність України і переклад економіки на ринкові відносини. Українська національна фінансова система ... системи господарювання і був витратним і неефективним. Екстенсивні методи господарювання, відсутність ... механізм здебільшого фінансовою системою. Без постійного фінансового живлення складових частин ... діяльності і на активну участь в міжнародних фінансово-торгових розрахунках. Бюджетна система ...

Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання є:

• державне замовлення, державне завдання;
• ліцензування, патентування і квотування;
• сертифікація та стандартизація;
• застосування нормативів та лімітів;
• регулювання цін і тарифів;
• надання інвестиційних, податкових та інших пільг;
• надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Держава здійснює антимонопольно-конкурентну політику та сприяє розвиткові змагальності у сфері господарювання на основі загальнодержавних програм, що затверджуються Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб’єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб’єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб’єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.

Підприємництво здійснюється на основі:

• вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;
• самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
• вільного найму підприємцем працівників;
• комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;
• вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів,передбачених законом;
• самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Історичний розвиток міжнародного права та його науки

... становлення (аж до сучасних теорій науки міжнародного права); 3) встановлення основоположних історико-правових методів дослідження цього права і його науки. Історія міжнародного права як окремий науковий напрям почала ... правозастосовча діяльність може базуватися лише на глибокому розумінні суті та змісту міжнародного права, його витоків, історії та умов, в яких розвинулось сучасне міжнародне право. ...

З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом:

• надають підприємцям земельні ділянки, передають державне майно, необхідне для здійснення підприємницької діяльності;
• сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів;
• здійснюють первісне облаштування неосвоєних територій об’єктами виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх підприємцям у визначеному законом порядку;
• стимулюють модернізацію технології, інноваційну діяльність, освоєння підприємцями нових видів продукції та послуг;
• надають підприємцям інші види допомоги.

Некомерційне господарювання — це самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку. Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб’єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до законодавства забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися також іншими суб’єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб’єктами господарювання є:

• а) господарські організації — юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

• б) громадяни України, іноземці та особи без громадянства,які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;
• в) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Суб’єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб’єкта (суб’єктів) господарювання з додержанням вимог законодавства.

Поняття і зміст права людини на працю та його Конституційні гарантії в Україні

... на працю, працевлаштування населення, гарантій права людини на працю в Україні. Метою дослідження є розкриття поняття та змісту права людини на працю та його Конституційні гарантії в Україні. Завдання: визначити та розкрити суть поняття «права людини на працю», дослідити «зміст права людини на працю», визначити «Конституційні гарантії права людини на працю в Україні». ...

Установчими документами суб’єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб’єкта господарювання.

У засновницькому договорі засновники зобов’язуються утворити суб’єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб’єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб’єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Державна реєстрація суб’єктів господарювання проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб’єкта, якщо інше не передбачено законом.

Припинення діяльності суб’єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації — за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб — засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених Господарським кодексом, — за рішенням суду.

У разі злиття суб’єктів господарювання усі майнові права та обов’язки кожного з них переходять до суб’єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

У разі приєднання одного або кількох суб’єктів господарювання до іншого суб’єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов’язки приєднаних суб’єктів господарювання.

У разі поділу суб’єкта господарювання усі його майнові права і обов’язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб’єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб’єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов’язки реорганізованого суб’єкта.

У разі перетворення одного суб’єкта господарювання на інший до новоутвореного суб’єкта господарювання переходять усі майнові права і обов’язки попереднього суб’єкта господарювання.

Суб’єкт господарювання ліквідується:

• за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті;
• у зв’язку із закінченням строку, на який він створювався,чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;
• у разі визнання його в установленому порядку банкрутом,крім випадків, передбачених законом;
• у разі скасування його державної реєстрації у випадках,передбачених законом.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб’єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру.

Право як міра свободи і відповідальність особи

... варіанта діяння і безперешкодному його здійсненнії. Реальна сфера свободи соціального суб’єкта як сутність права виявляє себе в різних правових явищах — нормах права, суб’єктивних правах і обов’язках, правових ... взагалі (моралі, релігії, звичаям, праву), та специфічні властивості права, що відрізняють його від інших соціальних норм. У цьому випадку право переважно розглядається як система ...

2. Методи господарського права

методами господарського права

метод рівного підпорядкування

метод владних приписів

метод автономних рішень

У господарському праві застосовується також