1.ПОНЯТИЕ, СУТНІСТЬ І РОЛЬ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА У СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ
1.1 Предмет регулювання міжнародного права
1.2 Особливості міжнародного права
1.3 Сутність сучасного міжнародного права
1.4 Функції сучасного міжнародного права
1.5 Поняття міжнародного правничий та його еволюція за доби глобалізації міжнародних відносин
1.5.1 Поняття міжнародного права
1.5.2 Еволюція міжнародного права за умов глобалізації міжнародних відносин
Список використаних джерел
1.ПОНЯТИЕ, СУТНІСТЬ І РОЛЬ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА У СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИНАХ
1.1 Предмет регулювання міжнародного права
Сучасний світ характеризується різноманіттям міжнародних відносин політичного, економічного, науково- технічного, культурного, гуманітарного, релігійного, правового характеру. Ці відносини здійснюються державами, їх об’єднаннями, міжнародними організаціями, створюваними ними комітетами і комісіями, міжнародними судовими установами, народами, які борються упродовж свого незалежність, міжнародними неурядовими організаціями (молодіжними, жіночими, ветеранськими, релігійними), транснаціональними корпораціями, фізичними і юридичних осіб. Всі ці суб’єкти й стосунку, виникаючі з-поміж них, як у міжнародній арені, і у рамках національних правових систем, утворюють разом міжнародну систему у сенсі.
Система міжнародних взаємин у вузькому значенні включає відносини, здійснювані особливої категорієюакторов (учасників), саме: державами, міждержавними утвореннями, націями (народами), які борються за своє самовизначення, міжнародними міжурядовими і неурядовими організаціями, міжнародними судовими установами,государственно-подобними утвореннями, індивідами, транснаціональними корпораціями.
Міжнародні відносини (співробітництво) можна класифікувати по суб’єктам на:
1) міждержавні (між державами у межах двосторонніх і багатосторонніх договорів в усіх галузяхcoтрудничества, між державами і міжнародними міжурядовими організаціями, та останніх між собою у рамках угод про співробітництво);
2) змішані (між державами і націями (народами), від імені заснованих ними органів під час вирішення питання форму самовизначення, між націями (народами) і міжнародними міжурядовими організаціями з питанням щодо представництва органів, заснованих націями при міжнародні організації, між міжурядовими міжнародними організаціями та неурядовими організаціями з має питання надання консультативного статусу останнім, між державами ігосударственно-подобними утвореннями (Ватикан) встановити дипломатичних відносин, між міжнародними судовими установами i державами, (наприклад, про передачу злочинців, про надання території для відбування покарання осіб, засуджених міжнародним кримінальним трибуналом, держави і транснаціональної корпорацією, зокрема, концесійні угоди);
Кодифікація міжнародного права
... національної правової системи складається з галузей, підгалузей та інститутів. 1.2 Кодифікація і прогресивне розвиток міжнародного права Кодифікація є обов'язковою стадієюправотворчества у будь-якій правову систему, сприяючи ... 103 Статуту ООН, за якою, якщо міжнародні зобов'язання держав — членів ООН «будуть у суперечності з міжнародних зобов'язань по будь-якому іншому міжнародної угоди, переважну ...
3) недержавні (відносини між індивідами, неурядовими організаціями та комітетами, комісіями, міжнародними судовими установами у правах людини).
Попри всю різноманітність зазначених відносин їх єднає загальне: вони мають публічний характері і є предметом регулювання міжнародного публічного права.
У літератури і міжнародно-правових документах використовується термін «міжнародне право», історично який стався від римського поняття «право народів» (>jusgentium),регулировавшего відносини римських громадян із іноземцями. Першим використовував термін «міжнародне право» замість «право народів» англійський учений XVII в. Р.Зеч. З того часу міжнародне право як регулятор міжнародних відносин публічного характеру міцно увійшло міжнародно-правової ужиток.
На відміну від міжнародного публічного права міжнародне приватне право регулює цивільно-правові відносини між державами і іноземними фізичними і юридичних осіб або визначає правової режим іноземних фізичних юридичних осіб біля держави. Тому джерелами міжнародного права не є лише міжнародні договори і звичаї, а й законодавство і судова практика держави. Отже, хоча міжнародне приватне право був із міжнародним публічним правом, базуючись загальні принципи міжнародного права, він має специфічні суб’єкти і джерела та є самостійною системою права.
1.2 Особливості міжнародного права
Міжнародне право є компонент автономної системи, який би інститути та галузі міжнародного права. Комплекс норм однаковою цільової спрямованості, що стосуються конкретного об’єкта правовим регулюванням, утворює інститут міжнародного права (наприклад, інститут визнання, інститут правонаступництва, інститут міжнародно-правової відповідальності держав).
Галузь міжнародного права — це сукупність міжнародно-правових норм, об’єднаних єдиним предметом регулювання, і які регламентують стосунки суб’єктів міжнародного права у сфері співробітництва.
У систему галузей міжнародного права входять:
- право за міжнародні договори;
- право відділу міжнародних організацій;
- право зовнішніх зносин, міжнародне морське право;
- міжнародне повітряний право;
- міжнародне космічне право;
- міжнародне екологічне право;
- міжнародне кримінальна право;
- право правами людини;
- право міжнародної безпеки;
- міжнародне економічне право;
- міжнародне гуманітарний право.
У міру розширення правової регламентації конкретної сфери співробітництва збільшується кількість галузей міжнародного права. Так, до нових галузям міжнародного права ставляться: міжнародне інформаційне право, міжнародне процесуальне право, міжнародне митне право.
Держава і право Стародавнього Єгипту — Теорія держави та ...
... держави, та управлінського апарату в різні періоди історії Стародавнього Єгипту. Характеристика правових відносин і розвитку права у Стародавньому Єгипті відображена у третьому питанні "Основні риси права Стародавнього Єгипту". ... 1. Загальна характеристика історії та суспільні відносини в Стародавньому Єгипті Процес утворення стародавніх держав на території Єгипту ...
Міжнародне право як система права відрізняється від будь-якої національної системи права по суб’єкту, об’єкту, способу розробки та забезпечення норм права.
По суб’єкту. Якщо суб’єктом національного права є і юридичних осіб, то суб’єктом міжнародного права — переважно колективні освіти, держави, нації (народи), міжнародних організацій. Причому серед суб’єктів міжнародного права повним обсягом правосуб’єктності користуються держави, нації (народи) — цільової правосуб’єктністю, що з рішенням питання про форми їх самовизначення; міжнародні міжурядові організації — функціональної правосуб’єктністю відповідно до компетенцією, закріплене у їх установчих актах (статутах).
По об’єкту. Об’єкт національного права закріплений кодексах, законах та інших нормативні акти, регулюючих окремі галузі внутрішньодержавного права. Об’єкт міжнародного права в міжнародно-правових документах не закріплено й перестав бути стабільним.
Об’єктом міжнародного права є те, що, на думку держав, то, можливо предметом міжнародно-правового регулювання. Інакше кажучи, усе, що не належить до внутрішньої компетенції держави, може за згодою держав стати об’єктом міжнародного права. Тому об’єкт міжнародного права й не стабільний, він розширюється через включення до нього питань, на розсуд держав, яка раніше належала до виняткової внутрішньої компетенції. Так, питання оборони, економіки, захисту правами людини, боротьби з злочинністю стали предметом спільного регулювання національного правничий та міжнародного права. У тісних інтеграційних об’єднаннях (зокрема, до ЄС) процесу розширення об’єкта міжнародно-правового регулювання зачіпає практично всі галузі, раніше входили у виключну внутрішню компетенцію держав — членів ЄС.
По способу розробки норм. У праві, в конституціях, законах, інших нормативних правових актах (Республіка Білорусь — в декретах і указах Президента Республіки Білорусь у), є основними джерелами національного права, закріплюються органи, компетентні приймати зазначені нормативні акти. Міжнародне право відрізняється від внутрішнього права як у джерелам, і за механізмом прийняття за міжнародні договори та Міжнародних звичаїв — основні джерела міжнародного права.
У міжнародне право немає єдиного орган, приймає міжнародно-правові акти. Держави як суб’єкти міжнародного права самі розробляють і приймають міжнародні договори від імені уповноважених представників чи виробляють у своїй практиці міжнародні звичаї. З огляду на суверенітету і рівності держав процес розробки і прийняття міжнародного договору — це тривалий процес узгодження позицій держав щодо змісту статей міжнародного договору. Причому, незалежно від міжнародного престижу та його економічної розвиненості держави, норма, закріплена в міжнародному договорі, особливо багатосторонньому, не ідентична початкової позиції цієї держави. вона є результатом компромісу, до якого вдалися держави — розробники договору. Тому з урахуванням розмаїття законодавчої та судової практики держав, їх політичних цілей розробка договору може затягтися не на десятиріччя. Наприклад, робота над проектом статей, що стосується міжнародно-правової відповідальності держав за міжнародні правопорушення, розпочато КМП ООН в 1956 р., й закінчилась 2001 р. прийняттям до відома ГА ООН першої редакції цього проекту.
Міжнародне кримінальне право
... якою міжнародне кримінальне право включає в себе як міжнародні норми, так і відповідні норми внутрішнього кримінального права. Вельми поширена думка, згідно з яким суб'єктами міжнародного кримінального права є не тільки держави, ...
По способу забезпечення норм. Дотримання норм національного права забезпечує система державних установправоприменительного іправообеспечительного характеру: суд, прокуратура, міністерство внутрішніх справ. У міжнародне право така централізована система органів відсутня. У результаті рівності держав як основних суб’єктів міжнародного права норми міжнародного права мають переважно координаційний характер. Вони створюються державами і забезпечуються ними системою індивідуальних і колективних примусових заходів. Тож якщо одна з держав — учасників двостороннього договору не виконує договірні зобов’язання, інше держава має призупинити чи припинити дії договору з державою-порушницею.
Що стосується скоєння тяжких міжнародних правопорушень (міжнародних злочинів) у межах міжнародних міжурядових організацій, особливо ООН, застосовуються колективні примусових заходів через створювані державами спеціальні органи, наприклад, ООН, наділений компетенцією приймати резолюції про санкції політичного чи економічного характеру проти держави-порушниці, а разі їх недієвості — про колективних військових дій. З іншого боку, держави створюють міжнародні судові установи притягнення до кримінальної відповідальності фізичних осіб — безпосередніх виконавців міжнародних злочинів (Нюрнберзький військовий трибунал 1945-1946 рр., Міжнародний кримінальний суд, що діє з 2002 р.).
1.3 Сутність сучасного міжнародного права
Міжнародне право виникало разом із державами, як необхідність регулювання зароджуваних міжнародних взаємин держави і минуло тривалий шлях розвитку, тісно пов’язані з історією формування та розвитку країн світу.
Становлення міжнародного права як системи принципів, і норм належить до середини XVII в. — часу перших буржуазних революцій, що започаткували епосі створення та розвитку буржуазних держав, науково-технічному прогресу,ускорившему розвиток торгово-економічних взаємин у рамках створюваного всесвітнього ринку, які зажадали, своєю чергою, належного міжнародно-правового регулювання. Зазначені процеси сприяли визнанню міжнародного права як самостійної правової системи, необхідного інструмента дипломатичної практики та міжнародного співробітництва, названих класичного міжнародного права, котрий діяв до Другої Першої світової. Створення ООН після Другої Першої світової, в Статуті якому було закріплені принципи нового міжнародного правопорядку, поклало початок функціонуванню сучасного міжнародного права.
Сучасне міжнародне право істотно відрізняється від класичного по суб’єктам, змісту і територіальній сфері дії. Суб’єктом класичного міжнародного права зізнавалися лише цивілізовані європейських народів і держави, що відбилося доктрина міжнародного права у той час. Так, російський учений в XIX ст.Ф.Ф.Мартене стверджував, що «простір дії міжнародного права лише тими народами, які визнають основні початку Європейської культури та гідні назви освічених народів».Схожей погляду дотримувався німецький учений Ф. Ліст, який визначив міжнародне право як «право Європейських християнських держав». Тому весьафро-азиатский регіон, народи якого перебувають у колоніальної іполуколониальной залежність від цивілізованих європейських держав та, був поза сферою регулювання міжнародного права.
Основні міжнародні документи з прав людини
... звичаєві норми міжнародного права, тобто на міжнародні стандарти прав людини, яких мають дотримуватися всі країни світу. На всесвітній конференції з прав людини (Відень, 1993 р.) представники 171 держави, в ... західні держави орієнтувалися на Французьку декларацію прав людини і громадянина 1789 р., Конституцію США 1787 р. та інші документи, що проголошують природний характер прав і свобод людини, ...
На початку XX в. колонії і протекторати було легалізовано мандатної системою Ліги Націй, першою політичною міжурядової організацією, створеної 1919 р. Війна було проголошено правомірним засобом розв’язання міждержавних суперечок, якщо конфліктуючі держави не зуміли врегулювати їх мирними засобами. Цим пояснюється те, що найуспішніше кодифікація міжнародного права здійснювалася у сфері розробки за міжнародні договори, що стосуються законів і звичаїв війни. Так, на Гаазької конференції 1906-1907 рр. було винесено13’международних угод цій галузі.
Сутність сучасного міжнародного права виявляється у йогообщедемократичности, універсальності,антидискриминационности. Міжнародне право є спільною правом. Воно немає національного забарвлення, не входить у ролі галузі правову систему якоїсь держави. Його нір- ми обов’язкові нічого для будь-якого держави, незалежно від політичною або економічною системи або географічну приналежність. Міжнародне право є спільною кодексом поведінки держав на міжнародній арені, висловлює інтереси усієї світової спільноти.
Міжнародне право характеризується універсальністю:
- в суб’єктній сфері — будь-яку державу, незалежно від населення, ступеня розвитку, розміру території має рівні права і обов’язками у міжнародних правовідносинах;
- в просторової сфері — об’єктом регулювання міжнародного права є космічний простір, міжнародне повітряний простір, дно світових океанів і морів, з які у них ресурсами.
Міжнародне право -антидискриминационное право, не що визнавала ні внутрішню, ні зовнішню дискримінацію. Забороняється применшення правами людини за мотивами національності, мови, статі, релігії, приналежність до соціальної групи. Геноцид — політику держави, спрямовану знищення нації, народності, етнічній групі, апартеїд — узаконене державою розмежування зовнішньої і обмеження прав населення за расового ознакою — кваліфікуються міжнародним правом як злочин проти людства.
У Статуті ООН демократичний зміст міжнародного права проявляється у закріпленні таких її загальнолюдських цінностей, як: гідність і цінність людської особистості, рівноправність чоловіків і жінок, рівність великих і малих націй, незастосування сили та загрози силою проти територіальної цілісності і незалежності кожної держави.
міжнародне ставлення право норма
1.4 Функції сучасного міжнародного права
У міжнародно-правових документах відсутня поняття функцій міжнародного правничий та їх класифікація. У доктрині міжнародного права найчастіше використовується термін «>функционировние», визначається як процес реалізації функцій, або термін «функція» ототожнюється з «завданням» чи «метою». Наявні визначення функцій міжнародного права базуються на понятті функції, створеному загальної теорією права, за якою функція — цей напрям правового впливу, лист про роль права у створенні (упорядкування) громадських відносин.
Що стосується міжнародного права професор Г.І.Тункин дав таке визначення функцій в7-томном курсі міжнародного права: «Напрям чи характер впливу, яке міжнародне право чинить у процесі взаємодії коїться з іншими явищами». Професор І.І.Jlyкашук у своїй авторському підручнику конкретизує поняття функцій вплив міжнародного права на соціальне середовище, обумовлений його громадським призначенням, обумовивши це тим, що характер соціальних функцій висловлює природу права.
Джерела податкового права України
... фінансового права» та «предмет податкового права», «метод фінансового права» та «метод податкового права». У недорозвинутому стані, як стверджують фахівці, перебуває також і загальноправова категорія «джерела права» в цілому. Ці дві категорії - «джерела податкового права» та «джерела права ...
Класифікація функцій, наведених у теорії міжнародного права, різноманітна. Так, професор Г.І.Тункин як загальної основний функції міжнародного права називав забезпечення функціонування міждержавної системи в параметрах, визначених міжнародним правом. Реалізація основний функції здійснюється з допомогою стабілізуючою і творчої функцій міжнародного права. Виділяється також програмна функція міжнародного права.
Професор І.І. О.Лукашук головними функціями вважає: соціальну, спрямовану забезпечення існуючих міжнародних відносин, і певну юридичну, яке у правовому регулюванні міждержавних відносин. З іншого боку, як самостійних функцій називаються функція протидії появам нових стосунків, суперечать цілям та принципами міжнародного права,информационно-воспитательная, функція інтернаціоналізації, спрямовану розширення й поглиблення взаємозв’язку між державами.
ПрофесорЮ.М. Колосов виділяє чотири функції: координуючу, регулюючу,обеспечительную, охоронну. Вочевидь, що з всім термінологічному розмаїтті зазначених функцій змістовно вони збігаються. Звісно ж, що як повно відбиває сутнісні характеристики функцій міжнародного права їх класифікація на регулюючу,обеспечительную, охоронну, програмну, інформаційно-освітню.
Основний функцією міжнародного права є регулююча функція, забезпечує функціонування всієї системи міжнародних відносин. Зазначена функція реалізується переважно через укладання за міжнародні договори двостороннього і багатостороннього характеру в
