Принцип верховенства права та його закріплення в Конституції України — Право — и — Каталог статей — ы курсовые сочинения аудиокниги

Реферат

Реферат на тему:Принцип верховенства права та його закріплення в Конституції України.

Зміст

1. Розбудова правової держави в Україні та принцип верховенства права

Метою створення правової держави в Украї-ні є забезпечення цивілізованого функціонування і розвитку громадянського суспільства.

Концепція правової держави в сучасних умо-вах — це не лише проголошення основних принци-пів і рис, що складають теорію такої держави, а й необхідність реального формування нових соціаль-но-політичних інститутів, котрі замінили б існуван-ня закритої авторитарної політичної системи від-критою демократичною системою, яка діяла б на засадах панування права (правового закону) в су-спільстві.

Правова держава нині розглядається як держава, в якій виключно юридичними засобами забезпечую-ться зверхність права, реальне здійснення, охорона, захист і поновлення порушених прав громадян, вза-ємна відповідальність держави та особи, контроль і нагляд за утворенням і застосуванням юридичних законів. Метою створення правової держави в Украї-ні є забезпечення цивілізованого функціонування і розвитку громадянського суспільства.

Отже, правова держава може розглядатись як політико юридична форма організації суспільного життя, що належить до таких фундаментальних соціальних цінностей, як права людини і громадянина, конституціоналізм, демократія і тощо.

Основними рисами правової держави вважають:

  • зверхність і панування правового закону;
  • постійне утвердження суверенітету народу як єдиного джерела державної влади;
  • здійснення поділу влади на законодавчу, вико-навчу, судову;
  • забезпечення прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, виконання ними своїх обов’язків перед іншими людьми, державою і громадянським суспільством;
  • врегулювання взаємовідносин між особою та державою на засадах дозволеності особі робити все, що прямо не заборонено законом, а держав-ним органам — тільки те, що прямо дозволено законом;
  • взаємну відповідальність між особою та держа-вою, відповідальність держави перед особою і громадянським суспільством за свою діяльність;
  • ефективну організацію контролю й нагляду за здійсненням законів і режиму законності.

Конституція та закони, як відомо, — це норма-тивні акти вищої юридичної сили. Але таке визна-чення законів є формальним. Дуже важливе значен-ня має зміст законів, який повинен бути демокра-тичним, тобто захищати права і свободи людини, бо в протилежному разі законність як така може виявитися притаманною антидемократичним режимам.

11 стр., 5057 слов

Співвідношення держави, права, закону і людини у філософії

... Таке спотворене ототожнення права й закону породило ілюзію всесилля закону, і замість очіку­ваного зміцнення закону виявилась його широкомасштаб­на девальвація, недієвість, правовий нігілізм. Нерозрізнення права і закону, переважання закону над правом стало підґрунтям політичного ...

Демократизм змісту законів та утвердження суве-ренітету народу як єдиного джерела влади знахо-дить відображення в концепції зверхності парламен-ту. Тільки парламент, як представницький орган, обраний народом, має право приймати закони й контролювати їх виконання, а також є єдиним державним органом, що має право говорити й діяти від імені всього народу.

Важливе значення для утвердження правової дер-жави має принцип поділу влади. Чітке розмежуван-ня законодавчих і виконавчих функцій в Україні проводиться на основі чинної Конституції України (ст. 6).

Усі закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України, тобто в Україні діє принцип верховенства правового закону (ст. 8).

Зміст і спрямованість діяльності держави визначають права людини та гарантії їх здійснен-ня, а забезпечення та утвердження прав людини є головним обов’язком держави (ст. 3).

Права людини проголошуються як невідчужувані й непорушні (ст. 21).

Конституція закріплює правовий порядок арештів і тримання під вартою за вмотивованим рі-шенням суду і тільки на підставі та в порядку, вста-новлених законом (ст. 29).

Людині забезпечується відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи безді-яльністю державних органів, органів місцевого са-моврядування, їх службових і посадових осіб під час здійснення ними своїх повноважень, коштом цих ор-ганів (ст. 56).

Нормативні акти, що визначають пра-ва та обов’язки громадян, мають бути доведені до ві-дома населення в установленому законом порядку (ст. 57).

В разі невідповідності будь-якого закону, указу Президента чи постанови Кабінету Міністрів України Конституційний Суд України зобов’язаний визнати названі акти неконституційними, що тягне за собою втрату ними юридичної сили.

Отже, спираючись на норми, закріплені в Консти-туції України, можна зробити висновок, що Україна є правовою державою. Але чи можна говорити про те, що в країні існує правова держава, якщо не за-безпечено гарантій реалізації прав і свобод людини та громадянина, не реалізуються принципи взаємної відповідальності держави та особи, можливості осо-би робити все, що прямо не заборонено законом, а державних і самоврядних органів та посадових осіб — тільки те, що передбачається їхньою компе-тенцією? Слід також констатувати, що в Україні не в повному обсязі вирішено питання боротьби з пра-вопорушеннями, зміцнення законності, правопоряд-ку і дисципліни.

Ці та деякі інші проблеми дають нам право гово-рити про необхідність формування правової держави в Україні. До основних напрямків формування пра-вової держави в Україні слід віднести:

  • необхідність зв’язати правом (загальносоціальним, що характеризується правами людини, на-роду, людства) діяльність держави та її органів;
  • формування правового механізму, з допомогою якого можна було б подолати відчуження люди-ни і громадянина від засобів виробництва, влас-ності, від безпосередньої та представницької форм демократії;
  • чітку роботу законодавчої влади на основі Кон-ституції України і конституційних законів;
  • створення системи незалежних загальних і ар-бітражних судів та інших ланок судової системи України. Поки що в нашій державі 6 повному обсязі не створено судової системи, передбаченої Конституцією України;
  • формування у людей (народу України) нового правового мислення, високого рівня правової культури, знань про життєво необхідні закони та вміння використовувати ці закони в повсяк-денному житті.

Отже, правова держава — це така, де досягнуто пріоритету прав людини, де держава зв’язана са-ме цим правом і підкоряється йому, де законодав-ча, виконавча і судова гілки влади закріплюють, гарантують і забезпечують права людини, наро-ду і людства у повсякденній діяльності.

5 стр., 2024 слов

Класифікація прав людини (2)

... стосується закріплення правами людини в законодавчі акти конкретної держави вони стає здоровішим та правами громадянина цієї держави. Права громадянина є ... правової, етичної, релігійної, у філософській думці. Права людини - складне багатомірне явище. У різні віки проблема правами людини, ... обмеження права і свободи людини і громадянина у державних і громадських інтересах, але федеральним законом і ...

2. Проблема збереження прав і свобод особи в Україні

На сучасному етапі розвитку Української держави і суспільства проблема забезпечення прав і свобод особи набуває особливого значення. Суть цієї проблеми полягає у недостатньому їх забезпеченні, що виявляється як у певних складнощах в практичній реалізації деяких прав і свобод, закріплених в Конституції України, так і в незадовільному стані їх захищеності. Існуючий розрив між проголошеними в Конституції правами і свободами особи, а також закріпленими в ній гарантіями цих прав і свобод, та повсякденною практикою їх реалізації і захисту можна пояснити тим, що головні передумови ефективного забезпечення прав і свобод особи, якими є вільне громадянське суспільство і демократична правова соціальна держава, ще не склалися.

Аналізуючи історичний досвід минулого і сучасну практику забезпечення прав і свобод особи, можна зробити висновок про необхідність комплексного і системного втілення в життя основних засад громадянського суспільства з одночасним впровадженням в практику найважливіших положень правової держави в Україні. Тільки подолавши всі труднощі становлення правової державності і створення основ вільного громадянського суспільства можна підійти до реального розв’язання проблеми забезпечення прав і свобод особи в Україні.

Визначення в Конституції України нашої держави як соціальної і правової є до певної міри передчасним: на цих засадах базується програма подальшого державотворення, проте ці положення не є констатацією реального стану справ. Адже ще не остаточно втілені в життя принципи верховенства права, верховенства Конституції і закону, держава належним чином не відстоює права і свободи особи та принципи поділу влади.

Принципи верховенства права, верховенства Конституції і закону в Україні лише починають впроваджуватися у практику. Подекуди закони приймаються без урахування реальних суспільних потреб та навіть всупереч їм, немає відповідних соціально-економічних передумов і механізмів їх реалізації. Низькою є правова культура і правосвідомість громадян та посадових осіб, а масове невиконання і недотримання законів та інші прояви правового нігілізму є поширеним явищем.

Інший принцип правової держави, принцип поділу влади, закладений у Конституції, в Україні також не є остаточно реалізованим. Система стримувань і противаг як основа розподілу владних повноважень між гілками влади не відпрацьована, замість необхідної взаємодії в цьому питанні існує певний дисбаланс.

15 стр., 7004 слов

Особисті права і свободи людини

... права людини та громадянина, їх класифікацію; ·визначити поняття та структуру конституційно-правового механізму забезпечення реалізації прав і свобод людини; ·охарактеризувати гарантії забезпечення прав і свобод людини; ·проаналізувати стан забезпечення та захисту прав і свобод людини ... списку використаних джерел. Розділ 1. Особисті права і свободи людини 1.1 Співвідношення понять "людина", " ...

Визнання у ст.3 Конституції людини найвищою соціальною цінністю, її прав і свобод змістом і метою діяльності держави, а утвердження і забезпечення прав і свобод головним її обов’язком, безперечно, має величезне значення, але це положення поки залишається лише програмною установкою. Це означає, що Україну не можна визнати правовою державою, адже права і свободи особи не стали поки що вищою цінністю. Формування правової держави і створення умов, за яких людина дійсно стає вищою соціальною цінністю, є надзвичайно складним завданням, його вирішення можливе лише в результаті тривалих зусиль суспільства, пов’язаних з подоланням всього комплексу наявних проблем.

У Конституції відображені головні напрямки розвитку громадянського суспільства і створення демократичної правової соціальної держави в Україні. Серед них важливе місце посідають положення, які закріплюють основні засади забезпечення реалізації, охорони і захисту прав і свобод особи.

Механізм забезпечення прав і свобод особи становить цілісну систему взаємозв’язаних елементів. До них належать закріплені в Конституції України права, свободи і обов’язки людини і громадянина, які становлять конституційно-правовий статус особи, який, у свою чергу, виступає важливою нормативною передумовою здійснення, охорони і захисту прав і свобод, та передбачені Конституцією гарантії прав і свобод.

Конституційно-правовий статус особи — це закріплена в Конституції система взаємовідносин між особою та державою, що включає в себе такі складові елементи, як громадянство, конституційні права, свободи і обов’язки та основні принципи конституційно-правового статусу особи, закріплені в Конституції. Конституційний статус особи виступає нормативною передумовою здійснення, охорони і захисту прав і свобод особи, має виняткову вагу через нормативне закріплення прав, свобод і обов’язків на найвищому, конституційному рівні. Він дозволяє цілісно розглядати права, свободи і обов’язки особи з точки зору їх взаємообумовленості. Завдяки закріпленню прав і свобод особи в Конституції, у складі конституційно-правового статусу, утверджується їх непорушність, неприпустимість формального і зневажливого ставлення до них, підкреслюється роль держави в захисті правового статусу особи, його гарантованість.

Іншим складовим елементом системи забезпечення прав і свобод є різноманітні гарантії прав і свобод, які являють собою систему конкретних засобів, завдяки яким стає реальним ефективне здійснення громадянами своїх прав і свобод, їх охорона і захист у разі правопорушення. Їх головне призначення полягає у забезпеченні всіх і кожного рівними правовими можливостями для набуття, реалізації, охорони і захисту суб’єктивних прав і свобод.

Під гарантіями прав і свобод особи слід розуміти, по-перше, певні умови, за яких можлива найповніша і всебічна реалізація прав і свобод особи, і, по-друге, засоби, які ефективно забезпечують охорону і захист прав і свобод особи у разі їх незаконного порушення. Роль і значення гарантій прав і свобод особи визначається тим, що вони являють собою сукупність різних факторів в економічній, політико-правовій, культурній та інших сферах життя суспільства, які створюють максимум можливих на даному етапі розвитку суспільства і держави умов та передумов для реальної можливості здійснення прав і свобод особи.

20 стр., 9856 слов

Характеристика правового статусу особи

... прав, свобод і обов'язків, а також 3) умови їх реалізації (правосуб'єктність, громадянство і гарантії). Характеризуючись фундаментальністю, правовий статус особи містить най важливіші положення. Абстрактність правового статусу особи дозволяє називати його "загальним правовим статусом". ... України Додатко вого протоколу до Конвенції про захист прав людини та людської гідності щодо застосування біології ...

Система гарантій прав і свобод особи є досить складною і розгалуженою. За змістом і за видами суспільної діяльності гарантії прав і свобод особи поділяються на загальні та спеціальні. До загальних гарантій належать економічні, політичні, соціальні, ідеологічні та культурні гарантії — засоби забезпечення прав і свобод. До спеціальних належать юридичні або правові гарантії прав і свобод особи.

Юридичні гарантії прав і свобод, у свою чергу, поділяються на матеріальні, процесуальні та організаційно-правові. Крім того, юридичні гарантії прав і свобод особи можуть поділятись за відповідними галузями права (конституційно-правові, цивільно-правові, сімейно-правові, кримінально-правові та ін.).

До юридичних гарантій прав і свобод особи можна віднести і юридичну відповідальність.

За сферою дії з-поміж гарантій прав і свобод розрізняють міжнародно-правові (планетарні) гарантії, гарантії регіональних міжнародних співтовариств, внутрішньодержавні та автономні.

Розглянемо більш докладно кожен з цих класифікаційних рядів.

Загальні гарантії

Політичними, економічними, соціальними, ідеологічними і культурними гарантіями прав і свобод особи є відповідні суспільні сфери — політична, економічна, соціальна, ідеологічна і культурна, які історично склались і функціонують у суспільстві. З точки зору механізму впливу даних гарантій на права і свободи особи, перераховані гарантії можуть бути віднесені до таких, що забезпечують найбільш повну і всебічну реалізацію прав і свобод особи за наявних політичних, економічних та інших передумов.

В Україні політичними гарантіями прав і свобод особи виступають головні принципи функціонування і устрою української держави, до яких належать принципи народовладдя; принципи державного суверенітету, що передбачають верховенство, самостійність, незалежність, повноту і неподільність державної влади; розподіл владних повноважень між незалежними та взаємозв’язаними гілками — законодавчою, виконавчою та судовою; політичний плюралізм тощо.

Економічні гарантії прав і свобод в Україні втілюються у багатоплановому функціонуванні економіки, в існуючій системі багатоманітності форм власності — державної, колективної, приватної, комунальної та інших як рівноправних і в однаковій мірі захищених юридично, а також в економічній самостійності, що забезпечує юридичну рівність учасникам економічних відносин.

Соціальними гарантіями прав і свобод особи виступає весь комплекс відносин і взаємозв’язків вільного громадянського суспільства. Соціальні гарантії включають заборону розпалювання соціальної, расової ворожнечі, національного і релігійного розбрату, передбачають рівність прав чоловіка і жінки, заборону встановлення привілеїв чи обмежень за приналежністю до певної раси, за кольором шкіри, політичними, релігійними та іншими переконаннями, статтю, етнічним та соціальним походженням, майновим станом, місцем проживання, за мовними або іншими ознаками.

Ідеологічні гарантії прав і свобод особи в сучасній Україні виявляються у загальному визнанні та сприйнятті загальнолюдських гуманістичних цінностей, ідей демократичної правової соціальної держави і громадянського суспільства, верховенства права та соціальної справедливості. Культурні та духовні гарантії прав і свобод особи в Україні втілюються в законодавчому закріпленні свободи віросповідання, в існуючій системі освіти, науки, культури та вільному до них доступі.

21 стр., 10018 слов

Класифікація прав людини

... прав людини з «юридичним», державним правом зумовлює єдність та взаємодію моралі і юридичних норм. А права людини і є визначальним критерієм моральності таких норм. Крізь призму юридичної забезпеченості людських прав, ... відповідних можливостей людини (свобода слова, свобода сповідування певного віровчення, свобода вибору місця проживання). Один із найважливіших принципів здійснення прав людини - ...

Спеціальні (юридичні) гарантії

Якщо загальні гарантії прав і свобод особи належать до таких, що забезпечують реалізацію прав і свобод особи завдяки наявним політичним, економічним, соціальним, ідеологічним та культурним, тобто загальним передумовам, то спеціальні гарантії, до яких належать юридичні або правові гарантії прав і свобод особи, належать до таких, що забезпечують реалізацію, охорону і, у разі необхідності, захист прав і свобод особи специфічними правовими засобами. Отже, зміст юридичних гарантій прав і свобод особи полягає у тому, що вони виступають у якості спеціального правового засобу реалізації, охорони і захисту прав і свобод особи.

В цілому правові гарантії прав і свобод особи — це встановлені законом юридичні засоби забезпечення реалізації, охорони і захисту прав і свобод. Держава, закріплюючи права і свободи особи в законах, тим самим бере на себе зобов’язання створювати умови для їх забезпечення: надавати громадянам справжні можливості для практичної реалізації ними своїх прав і свобод; охороняти права і свободи особи шляхом усунення будь-яких можливостей для їх порушення; захищати права і свободи особи у випадку незаконного їх порушення, коли таке порушення вже сталося. Ці зобов’язання держави щодо забезпечення прав і свобод особи, зафіксовані в законодавстві, і є їх юридичними гарантіями.

Юридичні гарантії прав і свобод особи поділяються на матеріальні, процесуальні, організаційно-правові, галузеві та інституційні. Розглянемо кожний з перерахованих видів гарантій.

Матеріальні гарантії прав і свобод особи — це передбачені законодавством найважливіші умови забезпечення охорони і захисту цих прав і свобод, які мають загальнообов’язковий характер. Принцип дотримання державою прав і свобод особистості закріплено в більшості конституцій демократичних держав. Конституція України не є винятком. В статті 3 Конституції України проголошується: «Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави».

За Конституцією України всі люди вільні і рівні в своїй гідності та правах, а права і свободи людини є невідчужуваними і непорушними (cт.21).

Права і свободи людини не вичерпуються Конституцією, вони гарантовані і є довічними. В Конституції України також проголошується заборона антиправового (правопорушного) законодавства: «При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод» (cт.22).

Отже, держава визнає існування природних невідчужуваних від особи прав і свобод, перелік яких не вичерпується визначеними в Конституції правами і свободами.

Процесуальні гарантії прав і свобод особи — це встановлені законом засоби забезпечення прав і свобод особи в процесі захисту цих прав і свобод під час здійснення правосуддя у разі їх незаконного порушення.

Організаційно-правові гарантії прав і свобод особи — це передбачена законодавством організаційна діяльність державних органів та недержавних організацій по забезпеченню, охороні і захисту прав і свобод особи. Основними організаційними гарантами прав і свобод людини за Конституцією України є Верховна Рада, яка визначає виключно законами України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, а також основні обов’язки (ст.92); Президент України, який є гарантом додержання прав і свобод людини і громадянина (ст.102); Кабінет Міністрів, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (ст.116), які вживають заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; місцеві державні адміністрації, які на відповідній території забезпечують додержання прав і свобод громадян (ст.119); суди, які захищають права і свободи людини і громадянина (ст.55); Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (ст.cт. 55, 101); прокуратура, яка здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді, у випадках, передбачених законом (ст.121), і адвокатура, яка забезпечує право на захист в разі обвинувачення та надає правову допомогу (ст.59).

27 стр., 13242 слов

Конституційні права, свободи і обов\’язки людини і громадянина

... захист прав і свобод людини, правову допомогу кожній людині, гарантії при здійсненні правосуддя тощо. А тепер перейдемо до самої системи конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні, та розберемо ... їх можна поділити на права і свободи людини (особи), права і свободи громадянина; права і свободи іноземців та ін. За характером суб’єктів та формою здійснення права і свободи поділяють на ...

Крім вищенаведених, серед організаційних гарантів захисту прав і свобод людини та громадянина можна назвати також політичні партії і громадські організації, що здійснюють і захищають права і свободи громадян, які в них об’єдналися (ст.36); органи місцевого самоврядування (ст.143); міжнародні судові установи та відповідні органи міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна (ст.55), до яких може звернутись громадянин України у випадку, коли внутрішньодержавні засоби захисту його прав і свобод є вичерпаними. Наприклад, громадяни України, яка є членом Ради Європи і ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основних свобод, мають право звертатися в Європейський суд з прав людини у тому разі, коли всі внутрішньодержавні засоби захисту цих прав є вичерпаними.

Галузеві гарантії прав і свобод особи — це юридичні засоби реалізації, охорони і захисту прав і свобод особи, які містяться у правових нормах відповідних галузей права. Найважливішим видом галузевих гарантій прав і свобод особи є конституційні гарантії. Конституційні гарантії прав і свобод особи — це сукупність встановлених Конституцією норм, які є основним засобом захисту прав і свобод людини, а також певна система встановлених Конституцією правозахисних інститутів разом з основними принципами їх діяльності.

У правових нормах цивільного, сімейного, трудового права містяться відповідні гарантії цивільних, сімейних, трудових прав і свобод громадян. Так, у цивільному праві гарантується реалізація, охорона і захист майнових і деяких особистих немайнових прав і свобод: свобода підприємницької діяльності, захист права власності, авторських прав та ін.; норми сімейного права гарантують рівноправність чоловіка і жінки у сімейному житті, захист прав і законних інтересів членів сім’ї, що потребують допомоги, в першу чергу — дітей; в нормах трудового права передбачено широкий захист права громадян на працю тощо. Галузеві гарантії прав і свобод особи містяться і у нормах інших галузей — адміністративній, кримінальній, виправно-трудовій та інших.

Юридичну відповідальність можна віднести до особливого виду юридичних гарантій прав і свобод особи. Ідеться про такі функції, як штрафна або каральна (за скоєне правопорушення правопорушник зазнає втрат особистого, матеріального або іншого характеру), попереджувальна (юридична відповідальність є засобом попередження нових правопорушень через загрозу для правопорушника зазнати певних втрат за скоєне правопорушення), виховна (здійснюється психологічний вплив на свідомість правопорушника), правовідновлювальна (компенсація потерпілій стороні порушених прав).

5 стр., 2027 слов

Реферат права людини і громадянина

... громадянських і політичні права (1966); Європейська конвенція про захист і основні свободи (1950) та інших. Підтвердженням прихильності російську демократію цим хартіям служить затверджена листопаді 1991 р декларація правами людини і громадянина, стала ...

Ці функції дозволяють юридичній відповідальності виступати у якості ефективної гарантії прав і свобод особи.

Як вже було зазначено, гарантії прав і свобод особи поділяються на міжнародні, регіональні, внутрішньодержавні та автономні. Розглянемо ці види гарантій більш докладно.

Міжнародні гарантії прав і свобод особи є принципово новим типом гарантій прав і свобод для країн пострадянського блоку, адже через міжнародну ізоляцію міжнародні гарантії на них не розповсюджувались. Взагалі, до Другої світової війни переважала думка, що відносини між державою і особою щодо захисту прав і свобод є суто внутрішньою справою і ці проблеми мають регулюватися внутрішньодержавним законодавством. Але тяжкі злочини проти людства, скоєні фашистськими та іншими тоталітарними режимами, переконали міжнародну спільноту в необхідності впровадження широкого міжнародного захисту прав людини. В наш час міжнародні гарантії прав і свобод особи набувають дуже важливого значення.

Основний зміст міжнародних гарантій прав і свобод особи знайшов своє відображення в Статуті Організації Об’єднаних Націй, Загальній декларації прав людини, міжнародних пактах про права людини та ін. На міжнародному рівні охорона і захист прав людини здійснюються в межах діяльності ООН та її спеціалізованих закладів. Важливе значення в цьому плані має діяльність Ради Безпеки ООН, комітетів Генеральної Асамблеї ООН, Міжнародного Суду ООН, і, зокрема, таких спеціалізованих закладів, як Комітет з прав людини, Комітет з прав дитини, Комітет проти катувань. Країни, які є членами Організації Об’єднаних Націй, беруть на себе зобов’язання щодо втілення основних положень підписаних ними міжнародних договорів з питань охорони і захисту прав людини.

Сучасне міжнародне право не тільки захищає індивіда від протиправних посягань на його свободу, але й надає кожному право на прямий доступ до міжнародних правозахисних органів в тому випадку, коли вичерпано всі внутрішньодержавні засоби захисту його прав і свобод. З цього випливає, що загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори України є складовою частиною її правової системи.

Внутрішньодержавні гарантії прав і свобод особи закріплюються в конституціях та інших законодавчих актах держав, забезпечуються відповідними матеріальними і організаційними засобами. Під автономними гарантіями розуміють гарантії, зафіксовані в законодавстві складових частин федеративних держав (штатів, республік, областей, земель, провінцій).

Проаналізувавши систему гарантій прав і свобод особи в країні, можна зробити висновок, що в Україні існує практично необмежене коло засобів захисту прав і свобод людини і громадянина. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Але одночасно існує така проблема: хоча права і свободи особи, а також гарантії реалізації і захисту цих прав і свобод, закріплені в Конституції, сучасне становище в сфері прав і свобод людини і громадянина свідчить про те, що гарантованість практичної реалізації, охорони і захисту прав і свобод особи ще перебуває на досить низькому рівні. Насамперед це стосується деяких соціально-економічних прав і свобод людини, закріплених і гарантованих чинною Конституцією. Поки що фактично вони носять більше декларативний, ніж реальний характер, в більшій мірі проголошені, ніж гарантовані. Механізм здійснення та захисту цих і деяких інших прав і свобод з тих чи інших причин іноді реалізується дуже повільно або навіть гальмується.

14 стр., 6819 слов

Міжнародно-правовий механізм захисту прав і свобод людини і громадянина

... союз з прав людини 20. Лікарі за права людини В. Європейська гуманітарна юстиція 1. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод 2. Європейська комісія з прав людини 3. Європейський суд з прав людини Висновок ...

Важливою причиною існування проблем в галузі реалізації прав і свобод є те, що через наявні в нашому суспільстві економічні проблеми держава фактично неспроможна забезпечити і гарантувати всім громадянам більшість проголошених в Конституції соціальних та економічних прав і свобод. Іншою не менш важливою проблемою є недоліки в самому законодавстві: недостатньо розроблені юридичні механізми реалізації і захисту тих чи інших прав і свобод, існують певні суперечності в нормативній базі.

Необхідно розробити і прийняти наукову концепцію розвитку українського законодавства, в якій потрібно передбачити механізм переорієнтації чинного законодавства на правове забезпечення прав людини, приведення чинного законодавства у відповідність з міжнародними стандартами з прав людини. Крім цього, слід підвищувати невисоку за рівнем правову культуру і правосвідомість наших громадян. В цьому відношенні ефективною має бути пропаганда юридичних знань, юридична освіта, ефективна правова допомога та інші заходи.

Для вирішення цих проблем потрібно здійснювати відповідні зміни в економічній політиці України: забезпечувати зростання виробництва, переорієнтовувати економіку на загальносоціальні потреби, забезпечувати її стабільний розвиток, і взагалі, поєднувати ринкові перетворення з виваженою соціальною політикою держави, спрямовану на забезпечення ефективної реалізації прав і свобод громадян і на соціальний захист тих верств населення, які його потребують.

Важливим завданням економічних і соціальних перетворень в сучасній Україні є збалансування свободи ринкової економіки із забезпеченням соціальної захищеності людини, захистом і гарантуванням її соціально-економічних прав. Соціальна функція може бути повноцінно реалізована лише за умови високого рівня економічного розвитку, що дозволить ефективно перерозподіляти кошти і ресурси, зберігаючи при цьому свободу ринкових відносин і підприємництва. Система цих заходів повинна бути спрямована на припинення масового зубожіння населення і подальшої різкої поляризації суспільства, на поступовий підйом загального рівня життя.

Правова держава, до побудови якої прагне наше суспільство, повинна всебічно сприяти розвиткові основних засад громадянського суспільства, забезпечувати баланс інтересів між різними суспільними верствами, відповідати за прийняття виважених політичних рішень, сприяти становленню і розвитку вільних економічних відносин у поєднанні з цілеспрямованою соціальною політикою, отже, максимально забезпечувати і гарантувати права і свободи людини і громадянина.

Література

Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року, №254/96-ВР

Всеобщая декларация прав человека. — М., 1989. — 7с.

Волинка К. Проблема збереження прав і свобод особи в Україні.//Людина і політика №1, 2000 рік

Денисов В.Н., Евентов В.И. и др. Реализация международно-правовых норм во внутреннем праве. — К., Наукова думка, 1992. — 244 с.

Жуйков В.М. Права человека и власть закона: Вопросы судебной защиты. — М., 1995. — 284 с.

Загальна теорія держави і права./За ред. В.В.Копейчинкова, К:Юрінком Інтер-1999 р.

Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. — К.,1999. — 248 с.

Карташкин В.А. Права человека в международном и внутригосударственном праве. — М.,1995. — 132 с.

Конституционное (государственное) право: Справочник / Под ред. В.И. Лафитского. — М., 1995. -191 с.

Лысенков С.Л. Гарантии прав и свобод личности в Советском обществе: Дисс. на соискание ученой степени канд. юр. наук. — К., 1976. — 204 с.

Международное сотрудничество и права человека. — М., 1989. — 162 с.

Общая теория прав человека / Руководитель авторского коллектива и ответственный редактор Лукашева Е.А. — М., 1996. — 509 с.

Орзіх М.Ф. Міжнародно-правові стандарти прав людини в Україні // Право України. — 1992. — №4.

Основи конституційного права України: підручник/ За редакцією В.В.Копєйчикова.-К.:Юрінком,1997

Основи теорії права: Навчальний посібник/ А.А.Нечитайленко — Харків, 1998.

Права человека в современном мире / Отв. ред. Рагозин Н.П. — Донецк, 1995. — 292 с.

Правознавство. Навчальний посібник./ За ред. В.В.Копейчикова, К.:Юрінком Інтер – 2000р.

Хаманева Н.Ю. Охрана прав граждан в зарубежных странах: Институт омбудсмена. — М.,1991. — 54 с.