ЗДІЙСНЕННЯ І ЗАХИСТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ

Реферат

Стаття 8. Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків

1. Цивільні права та обов’язки виникають з підстав, передбачених законом і іншими правовими актами, а також з дій громадян і юридичних осіб, які хоч і не передбачені законом або такими актами, але в силу загальних засад цивільного законодавства породжують цивільні права і обов’язки .

Відповідно до цього цивільні права і обов’язки виникають:

1) з договорів та інших угод, передбачених законом, а також з договорів та інших угод, хоч і не передбачених законом, але не суперечать йому;

1.1) з рішень зборів у випадках, передбачених законом;

  • (Пп. 1.1 введений Федеральним законом від 30.12.2012 N 302-ФЗ)

2) з актів державних органів та органів місцевого самоврядування, які передбачені законом як підстави виникнення цивільних прав та обов’язків;

3) з судового рішення, встановив цивільні права і обов’язки;

4) в результаті придбання майна з підстав, що допускаються законом;

5) у результаті створення творів науки, літератури, мистецтва, винаходів та інших результатів інтелектуальної діяльності;

6) внаслідок заподіяння шкоди іншій особі;

7) внаслідок безпідставного збагачення;

8) внаслідок інших дій громадян і юридичних осіб;

9) внаслідок подій, з якими закон або інший правовий акт пов’язує наступ цивільно-правових наслідків.

2. Втратив чинність з 1 березня 2013 року. — Федеральний закон від 30.12.2012 N 302-ФЗ.

Стаття 8.1. Державна реєстрація прав на майно

(Введена Федеральним законом від 30.12.2012 N 302-ФЗ)

1. У випадках, передбачених законом, права, що закріплюють приналежність об’єкта цивільних прав певної особи, обмеження таких прав і обтяження майна (права на майно) підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на майно здійснюється уповноваженим відповідно до закону органом на основі принципів перевірки законності підстав реєстрації, публічності та достовірності державного реєстру.

У державному реєстрі повинні бути вказані дані, дозволяють точно встановити об’єкт, на який встановлюється право, власник права, зміст права, підставу його виникнення.

2. Права на майно, що підлягають державній реєстрації, виникають, змінюються і припиняються з моменту внесення відповідного запису до державного реєстру, якщо інше не встановлено законом.

3. У випадках, передбачених законом або угодою сторін, угода, що тягне виникнення, зміну або припинення прав на майно, які підлягають державній реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Запис до державного реєстру вноситься за наявності заяв про це всіх осіб, які вчинили угоду, якщо інше не встановлено законом. Якщо угода укладена в нотаріальній формі, запис до державного реєстру може бути внесена за заявою будь-якої сторони угоди, в тому числі через нотаріуса.

4. Якщо право на майно виникає, змінюється або припиняється внаслідок настання обставин, зазначених в законі, запис про виникнення, про зміну або про припинення цього права вноситься до державного реєстру за заявою особи, для якого наступають такі правові наслідки. Законом може бути передбачено також право інших осіб звертатися із заявою про внесення відповідного запису до державного реєстру.

5. Уповноважений відповідно до закону орган, який здійснює державну реєстрацію прав на майно, перевіряє повноваження особи, яка звернулася із заявою про державну реєстрацію права, законність підстав реєстрації, інші передбачені законом обставини і документи, а у випадках, зазначених у пункті 3 цієї статті, також наступ відповідного обставини.

Якщо право на майно виникає, змінюється або припиняється на підставі нотаріально посвідченої угоди, уповноважений відповідно до закону орган має право перевірити законність відповідної угоди у випадках і в порядку, які передбачені законом.

6. Зареєстроване право може бути оскаржене лише у судовому порядку. Особа, зазначена в державному реєстрі як правовласника, визнається таким, поки в установленому законом порядку до реєстру не внесено запису про інше.

При виникненні спору щодо зареєстрованого права особа, яка знала або повинна була знати про недостовірність даних державного реєстру, не має права посилатися на відповідні дані.

7. Щодо зареєстрованого права в державний реєстр може бути внесена в порядку, встановленому законом, відмітка про заперечення особи, відповідне право якого було зареєстровано раніше.

Якщо протягом трьох місяців з дня внесення до державного реєстру відмітки про заперечення щодо зареєстрованого права особа, за заявою якого вона внесена, що не оскаржило зареєстроване право в суді, відмітка про заперечення анулюється. У цьому випадку повторне внесення відмітки про заперечення вказаної особи не допускається.

Особа, яка оспорює зареєстроване право в суді, має право вимагати внесення до державного реєстру відмітки про наявність судового спору щодо цього права.

8. Відмова в державній реєстрації прав на майно або ухилення від державної реєстрації можуть бути оскаржені в суді.

9. Збитки, завдані незаконною відмовою в державній реєстрації прав на майно, ухиленням від державної реєстрації, внесенням до державного реєстру незаконних або недостовірних даних про право або порушенням передбаченого законом порядку державної реєстрації прав на майно, з вини органу, що здійснює державну реєстрацію прав на майно , підлягають відшкодуванню за рахунок скарбниці Російської Федерації.

10. Правила, передбачені цією статтею, застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Стаття 9. Здійснення цивільних прав

1. Громадяни та юридичні особи на свій розсуд здійснюють належні їм цивільні права.

2. Відмова громадян і юридичних осіб від здійснення належних їм прав не тягне припинення цих прав, за винятком випадків, передбачених законом.

КонсультантПлюс: примітка.

Про деякі питання застосування статті 10 см. Інформаційне лист Президії ВАС РФ від 25.11.2008 N 127.

Стаття 10. Межі здійснення цивільних прав

(В ред. Федерального закону від 30.12.2012 N 302-ФЗ)

1. Не допускаються здійснення цивільних прав виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, дії в обхід закону з протиправною метою, а також інше свідомо несумлінне здійснення цивільних прав (зловживання правом).

Не допускається використання цивільних прав з метою обмеження конкуренції, а також зловживання домінуючим становищем на ринку.

2. У разі недотримання вимог, передбачених пунктом 1 цієї статті, суд, арбітражний суд або третейський суд з урахуванням характеру і наслідків допущеного зловживання відмовляє особі у захисті належить йому права повністю або частково, а також застосовує інші заходи, передбачені законом.

3. У разі, якщо зловживання правом виражається в здійсненні дій в обхід закону з протиправною метою, наслідки, передбачені пунктом 2 цієї статті, застосовуються, оскільки інші наслідки таких дій не встановлено цим Кодексом.

4. Якщо зловживання правом спричинило порушення права іншої особи, така особа має право вимагати відшкодування завданих цим збитків.

5. Сумлінність учасників цивільних правовідносин і розумність їх дій передбачаються.

Стаття 11. Судовий захист цивільних прав

КонсультантПлюс: примітка.

Ухвалою Конституційного Суду РФ від 26.05.2011 N 10-П пункт 1 статті 11 визнано що не суперечить Конституції Російської Федерації.

1. Захист порушених чи оскаржених цивільних прав здійснює відповідно до підвідомчості справ, встановленої процесуальним законодавством, суд, арбітражний суд або третейський суд (далі — суд).

2. Захист цивільних прав в адміністративному порядку здійснюється лише у випадках, передбачених законом. Рішення, прийняте в адміністративному порядку, може бути оскаржене в суді.

(В ред. Федерального закону від 18.12.2006 N 231-ФЗ)

Стаття 12. Способи захисту цивільних прав

Захист цивільних прав здійснюється шляхом:

  • визнання права;
  • відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
  • визнання заперечної операції недійсною і застосування наслідків його недійсності, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину;
  • визнання недійсним рішення зборів;
  • (Абзац введений Федеральним законом від 30.12.2012 N 302-ФЗ)

визнання недійсним акту державного органу або органу місцевого самоврядування;

  • самозахисту права;
  • присудження до виконання обов’язку в натурі;
  • відшкодування збитків;
  • стягнення неустойки;
  • компенсації моральної шкоди;
  • припинення або зміни правовідносин;
  • незастосування судом акту державного органу або органу місцевого самоврядування, що суперечить закону;
  • іншими способами, передбаченими законом.

Стаття 13. Визнання недійсним акту державного органу або органу місцевого самоврядування

Ненормативний акт державного органу або органу місцевого самоврядування, а у випадках, передбачених законом, також нормативний акт, що не відповідають закону або іншим правовим актам і порушують цивільні права та охоронювані законом інтереси громадянина чи юридичної особи, можуть бути визнані судом недійсними.

У разі визнання судом акту недійсним порушене право підлягає відновленню або захисту іншими способами, передбаченими статтею 12 цього Кодексу.

Стаття 14. Самозахист цивільних прав

Допускається самозахист цивільних прав.

Способи самозахисту повинні бути відповідні порушення і не виходити за межі дій, необхідних для його припинення.

КонсультантПлюс: примітка.

Про застосування статті 15 см. Визначення Конституційного Суду РФ від 20.02.2002 N 22-О.

Стаття 15. Відшкодування збитків

1. Особа, право якої порушено, може вимагати повного відшкодування заподіяних йому збитків, якщо законом або договором не передбачено відшкодування збитків у меншому розмірі.

2. Під збитками розуміються витрати, які особа, чиє право порушене, зробило або повинне буде зробити для відновлення порушеного права, втрата або пошкодження його майна (реальний збиток), а також неодержані доходи, які ця особа одержала б при звичайних умовах цивільного обороту, якби його право не було порушене (упущена вигода).

Якщо особа, яка порушила право, одержало внаслідок цього доходи, особа, право якої порушено, має право вимагати відшкодування поряд з іншими збитками упущеної вигоди в розмірі не меншому, ніж такі доходи.

КонсультантПлюс: примітка.

Про застосування статті 16 см. Визначення Конституційного Суду РФ від 20.02.2002 N 22-О.

Стаття 16. Відшкодування збитків, завданих державними органами та органами місцевого самоврядування

Збитки, заподіяні громадянинові або юридичній особі в результаті незаконних дій (бездіяльності) державних органів, органів місцевого самоврядування або посадових осіб цих органів, в тому числі видання не відповідному закону чи іншому правовому акту акта державного органу або органу місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню Російською Федерацією, відповідним суб’єктом Російської Федерації чи муніципальній освітою.

Стаття 16.1. Компенсація шкоди, заподіяної правомірними діями державних органів і органів місцевого самоврядування

(Введена Федеральним законом від 30.12.2012 N 302-ФЗ)

У випадках і в порядку, які передбачені законом, збиток, заподіяний особі або майну громадянина або майну юридичної особи правомірними діями державних органів, органів місцевого самоврядування або посадових осіб цих органів, а також інших осіб, яким державою делеговані владні повноваження, підлягає компенсації.

| Підрозділ 2. ОСОБИ


| Глава 4. ЮРИДИЧНІ ОСОБИ 2 сторінка | Глава 4. ЮРИДИЧНІ ОСОБИ 3 сторінка | Глава 4. ЮРИДИЧНІ ОСОБИ 4 сторінка | Глава 4. ЮРИДИЧНІ ОСОБИ 5 сторінка | ЗАКОНОМ | Глава 6. Загальні положення | Глава 7. ЦІННІ ПАПЕРИ | Глава 8. НЕМАТЕРІАЛЬНІ БЛАГА І ЇХ ЗАХИСТ | Глава 9. УГОДИ |